|
|
УВОДНОВОЛЕНИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від у, в, одно і воля. Зв'язані однією волею; ті, що мають спільну волю.
Уводноволені течуть
як ноче-дні, так і дне-ночі,
лиш серце вірити не хоче
і цідить
УВОДНОГОЛОВУ присл., інд.- авт. Похідне від (ув)одно і голова. З'єднано, спрямовано на одну мету.
Уводноголову — ні рук, ні ніг —
тримався я на видовженій шиї... (Т.1, кн.2:99). УВОДНОРЯД присл., інд.-авт. В один ряд.
Тепер ти сам, як вулій цей гулкий,
стаєш уводноряд до цілосвіту,
коли з грудей твоїх несамовитих
усі повийшли зашпори-голки. (П-2:181). УВОДНОСТАЛЬ присл., розм. Разом, укупі.
А тільки ж небо у горі — одне?
І правий шлях проліг нам уводносталь. (ЧТ:115);
Хай уводносталь він злютує їх
і ознаймує твій затятий порив. (П-1:191). УЖИНОК -нку, ч. Загальна кількість зжатого на ниві хліба.
Не ремствуй, що забідний був ужинок.
Зате тяжкий. Як коливо — тяжкий. (ЧТ:61). УСЕБЛАГИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від усе і благий.
Вторував
усеблагий дорогу до могили
одну. (Т.1, кн.2:157);
І снився Кар — зажурений такий,
немов отетерілий од докуки,
допоки мати
УСЕВИТОНЧУВАНИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від усе і витончуваний.
Усевитончуваний зойк,
крик крику, крику крик.
Задосить. Спекайся морок,
хоч як до них і звик. (П-2:96). УСЕВЛАДУЩЕ -щого, с., інд.-авт. Похідне від усе і владуще (від влада). З великою владою.
Коли прищухло довкруги, поближнє
усевладуще ревом так реве,
ану збагни – суворе ачи ніжне
те, що тебе
УСЕНЕСТЕРПНИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від усе і нестерпний.
Народжені мої бажання,
усенестерпні, всеголодні,
такі вітри зняли довкола,
що все несеться шкереберть. (П-2:195). УСЕПОКОРА (всепокора), -и, ж., інд.-авт. Похідне від усе і покора.
В квадратах жертв — чистописом журби —
усепокора, майже невідпорна.
Свічадо спить. У ньому спить свіча,
розплатана
УСЕСПІЛЬНИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від усе і спільний.
Ото мій шлях — по межових стовпах,
де протирає очі світле Утро —
весна твоїх високих благостинь,
веселка усеспільної спільноти. (ЧТ:76). УСЕСТРІМКИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від усе і стрімкий.
Ескорт і почет, кожен челядин
не помічає ні ночей ні днин,
спинився час – в усестрімкому леті. (П-2:295). УТИНОК -нка, ч. 1. Що-небудь обрубане, обрізане, вкорочене. 2. діал. Обріз.
...а колимська дорога свій утинок доносить
аж сюди, де знемога лячно тонкоголосить. (П-2:167).
|
|
|