(< грец. apokryphos — таємний, прихований), -а, ч. 1. В епоху еллінізму — таємні книги, доступні жерцям. 2. У християнській релігії — книги, твори, що не ввійшли до складу біблійного канону, офіційно не визнані священними. 3. Твори сумнівної вірогідності або невідомого походження. Невже тоді помислиш: безпуть є в пекельній товчі нескінченних тріпань, апокрифом здавиться житіє. (П-1:62); Доба апокрифів — нерідна. Доба епістол — не моя. Невже, добродію, не встидно вік вікувать з-під нагая. (П-2:197).