(прокільчитися), -иться, недок. Пускати кільчики, паростки; проростати.
Спасибі, що росте трава
і що душа жива,
і що біліє голова,
і кільчиться трава. (ЗД:68);
Прокільчилося молодими врунами
осіннє поле — зеленіє знову. (ЗД: 113).
→ КІРАСА -и, ж., іст. 1. Металевий панцир на груди й спину для захисту від холодної та вогнепальної зброї. 2. У західноєвропейських і російській (до 1917 р.) …
В iнших словниках: знайдено 2 збіга