і, ж.
1. Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом.
2. Глибоке місце, яма в річці, озері тощо.
Он той кужіль, що пряла бабуся,/
полотно, що біліло з
ковбань. (Т.1,кн.2:60);
Річки тепла
ковбаня,
літеплена вода.
Ось, тобі, сну – смеркання,
спогад твій –
біль-жада. (II 2:28)
В iнших словниках: знайдено 3 збіга