«На поприщі вітчизняної науки ви попрацювали сорок років», — чуємо в одному привітальному зверненні, та й чи в одному тільки? Автори статей і промовці чомусь дуже вподобали цей архаїчний старослов’янізм поприще, забувши про всі інші українські відповідники, що, мабуть, далеко більше відповідали б нашій сучасності. Чи не краще звучить, замість старозавітного, український вислів на ниві? («Сафронов працював на ниві театрального мистецтва рівно стільки, скільки себе пам’ятав». — Ю. Смолич). Або такий же народний вислів на полі? («На літературному полі мені щастило». — М. Коцюбинський). Навіть у запозиченому арена вчувається більше сучасності, ніж у застарілому поприще («На арені боротьби з темрявою і безправ’ям народних мас Леся Українка засвічувала яскраві досвітні вогні». — З промови).

Жива народна мова не знає іменника поприще, але в ній є схоже за звуковим складом дієслово поприщити, що викликає комічні непорозуміння, коли чують під час читання газети цей непопулярний архаїзм. Бодай із цих міркувань не слід послуговуватися словом поприще й не минати відомих усім його синонімів.