КІЛОК на струнних інструментах - дерев’яні або металеві пристрої, до яких прикріплюються струни; за допомогою К. збільшується або зменшується натягання струн, тобто відбувається настроювання … КІЛЬКІСНА ВЕЛИЧИНА ІНТЕРВАЛУ кількість ступенів, що входять до складу інтервалу від його основи до вершини включно, інакше - ступенева величина інтервалу. Назва інтервалу визначається саме К.в.і. (прима, секунда, … КІНЕСТЕЗІЯ (від гр. kinesis - рух, здатність до руху) - м’язові відчуття, пов’язані з положенням або напрямом руху певної частини тіла людини. К. має важливе значення у музичному навчанні, зокрема, … КІНОВАРНІ ПОМІТИ червоні позначення в знаменному запису музики (див. Крюки). К.п. вказували, з якого ступеня звукоряду слід починати спів, позначений в нотопису. КІНОМУЗИКА музичний компонент кінофільму, один із важливих виражальних засобів кіномистецтва. Сучасний етап музичного оформлення кінофільму характеризується рівноправним значенням музики у розкритті … КІСИН-ФАНДИР = хойисар-фандир
осетинський смичковий чоловічий інструмент. Існують двострунні (з квартовим строєм) та триструнні (з терцово - квінтовим строєм) К.-ф. Застосовується як сольний та … КІТАРОДІЯ (гр. kitharjdia) - спів у супроводі на кіфарі. КІТАРОН = кітароне
струнний щипковий інструмент, різновид басової лютні, поширений в Римському регіоні Італії в XVI - VII ст. КІФАРА (гр. kithara) - давньогрецький щипковий інструмент, подібний до ліри. Гру на К. називали кіфаристой; спів у супроводі К. - кіфародією, а музиканта – виконавця - кіфаристом. КІФАРИСТ (від гр. kithara) - в Давній Греції - приватний учитель, який за платню навчав підлітків гри на кіфарі та співу, а також поетиці.. КАБАЦА (ісп. cabaza) - афро-бразильський дерев’яний ударний музичний інструмент непевної висоти звуку з родини ідіофонів – сухий гарбуз, обгорнений сіткою з бусами. Звук видобувають долонею. КАБУКІ (яп. від ка - пісня, бу - танець, кі - майстерність) - японський національний театр, в якому мовлення і рухи акторів супроводжуються музикою та коментуються співаком – розповідником під … КАВАЛ духовий пастуший інструмент, подібний до подовжньої флейти, поширений в Болгарії, Молдові, Румунії та ін. країнах. КАВАЛЕРІЙСЬКА ТРУБА військовий сигнальний мідний духовий інструмент, різновид горна, призначений для подання кавалерійських сигналів. КАВАТА (від іт. cavare - видобувати) - в опері, ораторії, кантаті XVII - XVIII ст. заключний узагальнюючий розділ речитативу. КАВАТИНА (іт. cavatina, від іт. cavare - видобувати) - 1. Різновид лірико - оповідальної за характером арії. К. має більш просту форму, пісенний склад та відсутність темпових контрастів. 3. Вихідна … КАВЕР (від англ. сover - охоплення, захист, прикриття, схованка)- термін, який вживається для назви будь-якої нової інтерпретації відомої п’єси або пісні. К. можуть суттєво відрізнятись від … КАДАНС (фр. cadence) - див. Каденція (1). КАДЕНЦІЯ (іт. cadenza - закінчення) - 1. Мелодичний або гармонічний зворот (послідовність акордів), який закінчує музичний твір, його частину або окрему побудову (речення, період), встановлюючи … КАДЛО широка обечайка барабана, до якої кріпляться перетинки. КАДРИЛЬ (від ісп. cuadrilla - група з чотирьох осіб) - танець, поширений в Бєларусі, Росії, Україні, який виконують пари. Музичний розмір 2/4, 6/8. К. складається з 5 - 6 фігур, кожна з них має … КАЗУ (афр. kazoo) - народний музичний інструмент африканського походження, поширений серед американських негрів - трубка, закрита з одного боку мембраною, яка виступає вібратором. КАЙРАК давні таджицькі та узбецькі кастаньєти з камінців. В сучасній музичній практиці застосовуються в традиційних танцях, вокальних, інструментальних ансамблях і оркестрах народних інструментів. КАЛІПСО (амер. Calypsо, від імені німфи Каліпсо з грецької міфології) сучасний танець з острова Тринідад, який набув популярності в 50-х роках завдяки Г.Белафонте в Америці та Європі. Музичний … КАЛЕВІПОЕГ естонський епос, складений Ф.Крейцвальдом з рун в 1853 - 1861 роках. КАЛЕВАЛА карело-фінський епос, складений Е.Льонротом з рун і опублікований в 1835 (32 руни) та 1849 (50 рун) роках. КАЛТАК таджицький парний чоловічий танець. Музичний розмір 2/4, виконується у темпі швидкого маршу. КАМБІАТА (від іт. cambiare - змінювати) - неакордовий звук, який відстоїть від акордового звуку на секунду вгору (рідко вниз), припадає на слабку долю такту і при зміні акорду розв’язується ходом на … КАМЕР-МУЗИКАНТ композитор або соліст - виконавець, який при дворі XVII - XVIII ст. відповідав за виконання музики або брав в ньому участь. КАМЕРАТА (іт. camerata - компанія, корпорація) - об’єднання поетів, музикантів, вчених, яке виникло в 1580 у Флоренції і прагнуло відродити античну трагедію, а в сфері музики протиставляло хоровій … КАМЕРНА МУЗИКА (іт. camera - кімната) - вид музичного мистецтва - вокальна, інструментальна, вокально-інструментальна музика, створена для виконання невеликим складом музикантів в невеликих приміщеннях … КАМЕРНА СИМФОНІЯ різновид симфонії, що виник на початку ХХ ст. К.с. властиві стисла одно - двочастинна форма тривалістю від 10 до 30 хв., зменшення масштабу музичної ідеї, обмежений склад виконавців, … КАМЕРНИЙ АНСАМБЛЬ 1. Група музикантів, що виконує твори камерної музики. 2. Музичні твори для кількох вокалістів, інструменталістів, а також вокально - інструментальних складів. КАМЕРНИЙ ОРКЕСТР невеликий за складом оркестр, який виконує переважно ансамблево - оркестрову музику XVII - XVIII ст., а також твори, написані для К.о. До К.о., як правило, входять струнні смичкові … КАМЕРНИЙ СПІВ вид вокального виконавства, пов’язаний з художньою інтерпретацією романсів, пісень, ансамблів тощо в умовах невеликого концертного приміщення. К.с. вимагає специфічної, інтимної музики, … КАМЕРНИЙ ХОР невеликий за складом хор, який здебільшого виконує старовинну ансамблево - хорову музику, а також твори сучасних композиторів для складу К.х. КАМЕРТОН (від нім. Kammer - кімната і Ton - звук) - прилад, що визначає точну висоту певного звука, еталон висоти для настроювання музичних інструментів та хору. Найпоширеніший К. - це U - подібний … КАМЕРТОННЕ ПІАНІНО електричний багатоголосний клавішний інструмент, де замість струн застосовано камертони. Звучання К.п. подібне до звуку челести, можливе включення вібрації. Загальний діапазон К.п. - До - … КАМЕСО (ісп. kameso) - латиноамериканський дерев’яний ударний музичний інструмент невизначеної висоти звучання з родини ідіофонів, циліндр з дробом, зерном, горіхом тощо в середині. На К. грають, … КАМИЛЬ 1. Адигейська подовжня флейта з трьома отворами, виготовлена з тростини або дерева. Має діатонічний звукоряд; діапазон - кварта. 2. Кабардинський духовий язичковий інструмент, подібний до … КАМПАНЕЛЛА (іт. campanella - дзвоник) - музична п’єса, яка імітує передзвін дзвоників. Широко відома К. для скрипки Н.Паганіні та її фортепіанна транскрипція, створена Ф.Лістом. КАНІФОЛЬ (від лат. Colophonia resina - резина з Колофона) спеціальна смола, призначена для натирання волосу смичка інструментів з родини скрипкових для забезпечення тертя при видобуванні звуку. КАНАРІ (фр. canarie) - бальний і сценічний танець, популярний у Франції та Італії в XVI - XVII ст. Музичний розмір 3/8, 6/8 або 3/4, темп швидкий. В професійній музиці (Ж.Б.Люллі, Г.Персел, … КАНАСТЮЛЕК угорський духовий інструмент, подібний до рогу з мундштуком. КАНЕЛЬ (ест. kannel) - естонський струнний щипковий інструмент, подібний до гуслів, кантеле, канклес. КАНЗАСЬКИЙ ДЖАЗ = канзаський стиль
= Канзас-Сіті джаз
стильовий різновид раннього негритянського свінгу, який виник наприкінці 20-х рр. в м. Канзас - Сіті. Характерні ознаки - свінгова пульсація … КАНИТЕЛЬ (фр. cannetille) - м’яка металева проволока, якою обмотують струни для одержання низького звуку, а також частина тростини смичка інструментів з родини скрипкових для попередження ковзання … КАНКАН (фр. cancan - галас, від canard - качка) - французький танець алжирського походження, подібний до контрдансу. Музичний розмір 2/4, темп рухливий, енергійний, Виконується з характерним … КАНКЛЕС (лит. kankles) - литовський струнний щипковий інструмент, подібний до гуслів, канеля, кантеле. КАНОН (гр. kanon - лінійка, правило, зразок) - 1. Багатоголосний твір, де всі голоси виконують мелодію провідного, вступаючи за чергою; перший голос називається пропостою, інші, які імітують … КАНОНІКИ в Давній Греції - послідовники музично-теоретичного вчення Піфагора. КАНТ (лат. cantus - пісня) - старовинна триголосна куплетна пісня, яка виконувалась ансамблем співаків або хором без інструментального супроводу. Відомий з XVI ст. в Польщі, дещо пізніше - в … КАНТАДЖИРО (від іт. cantare - співати та giro - подорож) - пересувний конкурс - фестиваль італійських естрадних співаків і пісень. КАНТЕ ФЛАМЕНКО (ісп. cante flamenko) - пісні й танці Південної Іспанії, а також стиль їх виконання. КАНТЕЛЕ (kantele) - карельський та фінський народний струнний щипковий інструмент, подібний до гуслів, канеля, канклес. КАНТИГАС (ісп. cantigas) - жанр іспанських духовних та світських пісень на португальсько - галісійські тексти, які в ХІІ ст. створювали придворні співаки - музиканти. КАНТИЛЕНА (іт. cantilena - спів, розспівування) - 1. Здатність вокаліста до злитого звукоутворення та фонації на широкому диханні, найважливіший компонент співацької майстерності. 2. Мелодійність … КАНТИЛЯЦІЯ (від лат. cantillo - співаю тихо, слабо, сумливо) - протяжно - жалісливе речитативне виконання уривків з Біблії в давньому іудейському богослужінні. КАНТОР (лат. cantor - співак) - 1. В іудейській церкві (синагозі) - тенор - виконавець релігійних гімнів. В сучасних синагогах як кантори виступають відомі оперні співаки – М.Александрович, … КАНТРІ (англ. country - сільський) - народна музика британських переселенців у США, яка продовжувала традиції епічної кельтської балади і народних танцювальних форм. К. виконувалась характерним … КАНТРІ-РОК (від англ. country - сільський та рок) - напрямок музики року, який виник в 60-х роках у США як синтез кантрі і року. Головні виконавці К.-р. - музиканти, які створюють і виконують власні … КАНТУС МЕНЗУРАТУС (лат. cantus mensuratus - виміряний спів) - виклад основного хоралу поліфонічного твору ритмічно чіткими тривалостями нот. КАНТУС ПЛАНУС (лат. cantus planus - рівний спів) - основний хорал органуму поліфонічного твору, записаний звуками невизначено великої тривалості. В подальшому К.п. наближується до кантус фірмус, … КАНТУС ФІРМУС (лат. cantus firmus - незмінний спів) - провідна мелодія поліфонічного твору, яка є його тематичною основою і багаторазово проводиться у незмінному вигляді. КАНЦІОНАЛ (від лат. cantio - спів) - 1. Загальна назва збірників гуситських пісень чеської церкви, григоріанських співів, а з середини XVI ст. - духовних співів протестантської церкви. 2. Німецький … КАНЦОНА (іт. canzone - пісня) - 1. Вид ліричної поезії трубадурів Провансу ХІІ - ХІІІ ст., пізніше поширений в Італії та Північній Франції. 2. Багатоголосні пісні, стилізовані в народному дусі, а … КАНЦОНЕТА (іт. canzonetta - пісенька) - невелика вокальна сольна або багатоголосна канцона, яка виникла в Італії в процесі розвитку віланели, вплинувши на формування жанру арії. Інколи зустрічаються … КАПЕЛЬМЕЙСТЕР (нім. Kapelmeister - майстер капели) - керівник і диригент хору, оркестру. Таке значення слова К. застаріло, оскільки в наш час керівника хору називають хормейстером, керівника оркестру - … КАПРІЧО = капрічіо
(іт. capriccio - примха, каприз) - інструментальна п’єса довільної форми, в блискучому віртуозному стилі, заснована на імітації. КАРІЙОН (фр. carillon - передзвін) - 1. Ударний музичний інструмент, комплект настроєних відповідним чином невеликих дзвонів, інколи з клавішним механізмом, з діатонічним або хроматичним строєм. К. … КАРМАНЬЙОЛА (фр. Carmagnola - назва міста в П’ємонті) - французька народна бойова пісня - танець кінця XVIII ст. КАРНАЙ узбецька і таджицька латунна труба довжиною 2-3 метри, без пальцевих отворів. Звук міцний і низький, діапазон обмежений кількома звуками обертонового ряду. Застосовується як сигнальний … КАРТИНА 1. К.Симфонічна - див. Симфонічна картина. 2. Завершена частина акту в опері, балеті тощо відокремлюється короткою перервою, під час якої опускається завіса, а не антрактом. КАРТУЛІ = лезгинка
народний грузинський парний танець. Музичний розмір 6/8, 3/8; темп від помірно швидкого до жвавого, класична форма К. - п’ятичастинна. Виконується в супроводі народного … КАРЦГАНГ осетинський ударний інструмент, подібний до тріскачки, з 3 - 9 скріплених ремінцем дощечок з рукояткою. Застосовується для підкреслювання ритму під час танцю. КАР’ЯПАСУН = тирв
= тирі
естонська труба з дерева або кори. К. - сигнальний інструмент пастухів, споріднений латиському таурі та литовському даудіте. КАСАЦІЯ (від нім. Каssation - серенада) - інструментальний ансамблевий твір типу сюїти для виконання просто неба, подібно дивертисменту або серенаді. Зразки К. створили Й.Гайдн і В.А.Моцарт. КАСТАНЬЄТИ (ісп. castanetas, від лат. castanea - каштан) - іспанський ударний інструмент з родини ідіофонів без визначеної сили звуку, який складається з двох або трьох заокруглених пластинок, … КАСТРАТИ-СПІВАКИ (від лат. cvastro - вихолощення, оскоплення) - особлива категорія співаків (сопраністи та альтисти), які з XVI і до початку ХХ ст. виступали на сценах театрів Європи. Внаслідок кастрації в … КАТАКХАЛІ вид індійського музично - хореографічного театру, де пантоміма супроводжується вокальною розповіддю співака за завісою в супроводі оркестру. Вистави відбуваються на відкритому місці вночі і … КАФА народний кабардинський танець типу лезгинки (картулі). Музичний розмір - 6/8 або 2/4. Темп помірний. Виконується парами. КАЧА (іт. caccia - полювання, погоня, переслідування) - вокальний твір імітаційного складу часів раннього Відродження, який змальовував картини полювання, жанрово - побутові сцени. К. була … КАЧУЧА іспанський (андалузький) народний танець. Музичний розмір - 3/8 або 3/4. Темп близький до болеро. КАЯГИМ = каяго
давньокорейський різновид 12 - струнного щипкового інструменту, подібного до цитри. Діапазон - від великої до другої октави. Застосовується як сольний, акомпануючий та ансамблевий … КВІК-СТЕП (англ. quick step - швидкий крок) - бальний танець вільної побудови, який розвинувся з фокстроту в середині 1920 років. Музичний розмір 4/4. КВІНТА (лат. quinta п’ята) - 1. Один з основних інтервалів, який охоплює п’ять ступенів; позначається цифрою 5. Чиста К. має 3 1/2 тони; збільшена - 4 тони; зменшена - 3 тони (Тритон).2. П’ятий … КВІНТАКОРД акорд, побудований за квінтами (чистим або чистим та зменшеним). КВІНТДЕЦИМА (лат. quinta-decima - п’ятнадцята) 1. Один із складених інтервалів, який охоплює 15 ступенів; позначається цифрами 15 або 16 (як подвоєна октава). Чиста К. охоплює 15 ступенів та має 12 … КВІНТЕТ (від лат. quintus - п’ятий) - 1. Ансамбль з п’яти виконавців - співаків або інструменталістів. За складом К. може бутиоднорідним (5 струнних смичкових, 5 дерев’яних духових, 5 мідних … КВІНТОВЕ КОЛО система розташування тональностей за ступенем спорідненості у вигляді схеми, де мажорні та мінорні дієзні тональності розташовані за чистими квінтами вгору, а бемольні - за чистими квінтами … КВІНТОВИЙ ТОН звук акорду терцевої побудови, який в стислому розташуванні є третім знизу, інакше - квінта акорду. Позначається цифрою 5, зберігаючи свою назву в усіх видах розташування і оберненнях … КВІНТОЛЬ (від лат. quintus - п’ятий) - особлива ритмічна фігура, яка складається з п’яти нот і за часом звучання дорівнює чотирьом або шістьом нотам тієї ж тривалості. Утворена шляхом поділу чотири- … КВІНТСЕКСТАКОРД перше обернення септакорду, коли басовою опорою є терцевий тон. Назва походить від інтервалів квінти та сексти, що утворюються між басом і відповідно септимою і основним тоном акорду. … КВАДРАТ в джазовій музиці - завершена функціонально - гармонічна структура (восьми-, дванадцяти-, шістнадцяти - тактова і т.д.), яка утворює основу теми для виконання імпровізації. К. багато разів … КВАДРАТНА НОТАЦІЯ = римська хоральна нотація
система нотного запису, яка існувала в Західній Європі на межі ХІІ – ХІІІ ст. для запису хоралу, одноголосної та багатоголосної нелітургійної музики. КВАРТА (лат. quarta - четверта) - 1. Один з основних інтервалів, який охоплює чотири ступеня звукоряду; позначається цифрою 4. Чиста К. охоплює 2 1/2 тони, збільшена К. (тритон)-3 тони, зменшена … КВАРТАКОРД акорд, побудований за чистими або чистими та збільшеними квартами. КВАРТДЕЦИМА (лат. quartdecima - чотирнадцята) - один із складених інтервалів, що охоплює 14 ступенів звукоряду і який можна розглядати як септиму через октаву; позначається цифрою 14. Мала К. охоплює … КВАРТЕТ (від лат. quartus - четвертий) - 1. Ансамбль з чотирьох музикантів - співаків або інструменталістів. За складом К. може бути однорідним (жіночий, чоловічий, струнний смичковий, дерев’яний … КВАРТОЛЬ (від лат. quartus - четвертий) - особлива ритмічна фігура, що складається з чотирьох нот і за часом звучання дорівнює трьом нотам тієї ж тривалості. К. утворюється поділом три- або … КВАРТСЕКСТАКОРД друге обернення тризвуку з квінтовим тоном у басі, коли між басом К. і його основним тоном утворюється кварта, а між крайніми звуками - секста; звідси походить назва акорду. Позначається … КВОДЛІБЕТ (від лат. quod libet - що завгодно) - багатоголосний гумористичний твір, побудований шляхом поєднання популярних мелодій і текстів або їх уривків. Як прийом К. використовується і в сучасній … КЕЄНОБА давнє грузинське масове музично-сценічне видовище, яке оспівує визвольну боротьбу грузинів проти ворожих орд і святкування перемоги. У К. застосовуються співи, танці та гра на музичних … КЕК-УОК (cakewalk - дослівно: похід за пирогом) - бально - естрадний танець, який виник на початку ХХ ст. як танець північноамериканських негрів. Назва К.у. пояснюється тим, що переможець … КЕМАНЧА = кяманча
східний та кавказький смичковий інструмент з кулеподібним корпусом з тутового чи горіхового дерева,гарбуза або кокосового горіха, довгою шийкою та 3 - 4 струнами. Стрій К. - … КЕСЛЕ чуваський щипковий народний інструмент, подібний до гуслів. КИЇВСЬКИЙ СПІВ (розспів) - південна гілка знаменного співу, підпорядкована системі осмогласія. К.с. викладені піснеспіви Обіходу. Мелодії К.с. коротші та простіші з ритмічного погляду за поспівки … КИЯК народний киргизький струнний смичковий інструмент з дерев’яним видовбаним корпусом, короткою шийкою та дископодібною голівкою з кілками. Стрій квартово-квінтовий, діатонічний. Звук м’який, … КЙОС = кос
= ку
= кез
азербайджанський ударний інструмент з родини мембранофонів, двобічний барабан, подібний до нагару. Звуквидобувають палками. Застосовується під час ходів, весіль, для … КЛАВІАТУРА (нім. Klaviatur, від лат. clavis - ключ) - система важелів для видобування звуку на фортепіано, органі, акордеоні, клавесині, клавікорді, баяні та інших клавішних інструментах. Найбільш … КЛАВІКОРД (від лат. clavis - ключ і гр. chorde - струна) - старовинний ударний клавішний музичний інструмент, один з попередників фортепіано. Звук К. видобувався за допомогою металевих пластинок … КЛАВІОЛІНА електричний одноголосий музичний інструмент, який має близько 50 тембрів. Діапазон - від однієї до п’яти октав. КЛАВІР (нім. Klavier) - 1. Спільна назва групи клавішних струнних музичних інструментів (клавікорд, клавесин, фортепіано тощо). 2. Перекладення партитури вокально - симфонічного твору (опера, … КЛАВІЦИТЕРІУМ клавесин з вертикальним розташуванням корпусу та струн. КЛАВІШ = клавіша
(від лат. clavis - ключ) - важіль музичного інструмента, який є деталлю механізму для видобування звука. Упорядкована сукупність К. називається клавіатурою. КЛАВІШНІ МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ музичні інструменти, які звучать і змінюють висоту звуку внаслідок натискання на клавіші. Це - пневматичні (орган), ударні (фортепіано, клавікорд та ін.), язичкові (баян, фісгармонія та … КЛАВІШНИЙ МЕХАНІЗМ механічна система. яка слугує для вмикання та вимикання джерела звуку. Складається з кількох взаємопов’язаних частин - клавіатури, механіки, педалів тощо. В фортепіано К.м. є рушієм … КЛАВЕС (іт. claves) - латиноамериканський ударний інструмент з родини ідіофонів - дві дерев’яні палички довжиною 15 - 20 см і діаметром 2 - 2,5 см. Звук невизначеної висоти, дзвінкий, лункий. … КЛАВЕСИН (фр. clavecin) - старовинний клавішний щипковий інструмент з кількома клавіатурами - мануалами і регістрами. Звуксильний, але динамічно одноманітний, оскільки видобувається зачепленням … КЛАКА (фр. claque) - наймана група відвідувачів театральної вистави, які мають сприяти створенню штучного успіху або провалу артиста чи спектаклю. Таких людей звуть клакерами. КЛАПАН (від нім. Klappe - кришка, заслінка, клапан) - деталь механізму духових і пневматичних інструментів, яка призначена для зміни висоти звуку шляхом відкривання та закривання отворів в корпусі … КЛАРНЕТ (від лат. clarus - ясний, чистий) - дерев’яний духовий язичковий інструмент з циліндричним стволом та одинарною тростю. Звук приємного м’якого тембру. Регістри К. відрізняються за … КЛАСИФІКАЦІЯ СПІВАЦЬКИХ ГОЛОСІВ визначення типу голосу за такими показниками: звуковий діапазон, темброві ознаки, сила звуку, теситурна витривалість, висотне положення перехідних звуків, а також об’єм ротової порожнини, … КЛАСИЦИЗМ (від лат. classicus - зразковий) - стиль в мистецтві XVII - початку XIX ст., значення якого полягає в тому, що суть буття глибоко розумна й гармонійна і утверджує єдність та порядок в … КЛАСИЧНИЙ ДЖАЗ (англ. classic jazz) - період в історії традиційного джазу, коли на основі архаїчного джазу отримали розвиток такі його форми, як новоорлеанський стиль негритянського та креольського … КЛАУЗУЛА (лат. clausula - завершення, закінчення)
1. Багатоголосне закінчення окремих співів меси, остинатне повторення хоральної мелодії в тенорі та її ритмізація в остинатних фігурах. На основі … КЛЕЗМЕР народний єврейський музикант - інструменталіст. КЛЕП-ХЕНДЗ вказівка про необхідність підкреслити джазовий акомпанемент (зокрема, другу і четверту долю) плесканням виконавців у долоні. КЛУМПАКОЇС (від лит. klumpe - дерев’яне взуття і koja - нога) - давньолитовський парний народний танець. Музичний розмір 2/4, темп жвавий. Виконувався в дерев’яному взутті. КЛЮЧОВІ ЗНАКИ знаки альтерації, виставлені біля ключа, які показують тональність твору або його частин. К.з. можуть змінюватись в разі зміни тональності, а також в середині такту. В першому випадку … КОБЗА 1. Старовинний український народний щипковий інструмент, який має грушоподібний корпус, шийку з 4 - 10 ладами та від 5 до 10 струн і приструнків. К. була поширеною серед запорізького … КОБЗАР український народний мандрівний співець – музикант (часто сліпий), який виконував свої пісні та думи в супроводі кобзи (бандури). Мистецтво К. набуло розквіту в XVI - XVII ст., коли … КОБИЗ казахський двострунний смичковий інструмент з видовбаним ковшоподібним корпусом та короткою шийкою без ладів. За звуком нагадує віолончель з квартовим строєм. На К. виконують кю, … КОБИЛКА стара назва підставки для струн у скрипки, альта, віолончелі, контрабаса, домри, гітари та ін. КОБУЗ узбецький та каракалпацький двострунний смичковий музичний інструмент, подібний до казахського кобизу. КОВ БЕЛ (англ. cow bell) - металевий ударний інструмент латиноамериканського походження з родини ідіофонів, коров’ячий дзвіночок без язичка (серця), прикріплений до великого барабану. КОДА (іт. coda, від лат. cauda - хвіст) - 1. Додатковий, заключний розділ музичного твору, його закінчення, який не є обов’язковим для композиційної схеми і розташовується за останнім з основних … КОДЕТTА (іт. codetta - маленька кода) - 1. Невелика за розміром кода. 2. Одноголосна зв’язка в експозиції фуги, яка знаходиться між темою і протискладанням перед вступом відповіді в наступному … КОЗА український та польський пневматичний музичний інструмент, подібний до волинки. КОКЛЕ латвійський струнний щипковий інструмент, подібний до канклес, кантеле і гуслів. Застосовується як сольний, акомпануючий, ансамблевий та оркестровий інструмент.
| 