ШАБЕР шабер; ч.
(нім., від шкребти, скоблити)
інструмент (загострений сталевий стрижень з держаком) для шабрування. ШАБЛОН шаблон; ч.
(нім., від фр., зразок)
1. Взірець, за яким виготовляють однорідні вироби або перевіряють форму готових виробів.
2. Пристрій (пластинка з заокругленням або зубцями на кінці),
ШАБРУВАННЯ шабрування; с.
зіскоблювання шабером тоненької стружки з поверхонь металів при складальних, граверних та інших роботах. ШАГРЕНЬ шагрень; ж.
(фр., від тур., шкіра з спини тварин)
1. М'яка шорстка шкіра з характерним малюнком, яку виготовляють з козячих, овечих та інших шкур.
2. Папір, спеціальна тканина для
ШАЙБА шайба; ж.
(нім., кільце, диск)
1. Металеве кільце або пластинка з отвором, що їх закладають під гайку або головку болта.
2. спорт. Диск із гуми або пластмаси для гри в хокей. ШАЙТАН шайтан; ч.
(араб.)
у мусульманській міфології - злий дух, чорт, диявол, дідько, біс, нечистий. ШАЛАНДА шаланда; ж.
(фр.)
1. Невелике мілкосидяче судно типу баржі, призначене для навантаження чи розвантаження суден на рейді, перевезення грунту і т. ін.
2. Плоскодонний парусний
ШАЛЕ шале; с.
(фр.)
1. Невеликий селянський будинок у горах Швейцарії.
2. Невеликий житловий будинок за містом, дача. ШАМ-ШАМ (манжурське)
звуконаслідування, що означає глухий звук від човгання, тертя, шепелявого мовлення і т. ін. ШАМАН шаман; ч.
(маньчжурське саман - несамовитий, від санскр., сьраманас - жебрущий чернець, аскет)
в анімістичних релігіях жрець, що під час ритуалу камлання ("спілкування з духами") доводить
ШАМОЗИТ шамозит; ч.
мінерал класу силікатів, від зеленувато-сірого до чорного кольору. Залізна руда. Від назви родовища Шамозон у Швейцарії. ШАМОТ шамот; ч.
(фр.)
випалена глина, з якої виготовляють вогнетривкі матеріали (напр., цеглу). ШАМПІНЬЙОН шампіньйон; ч.
(фр., від поле)
рід грибів родини пластинникових. Поширені в усіх частинах світу, крім Антарктиди. Культурну форму Ш. звичайного вирощують у неосвітлєних теплицях, їстівний
ШАНДРА шандра; ж.
(інд., з санскр., кандрас - блискучий)
рід багаторічних, іноді однорічних трав'янистих рослин родини губоцвітих. Поширені в Європі, Північній Африці й Азії. Багато видів -
ШАНЖАН (фр., мінливий)
тканина, якій властиво переливатися різними кольорами. ШАНКЕР шанкер; ч.
(фр., виразка)
мед.
виразка на місці проникнення збудника, головним чином на статевих органах;
- твердий шанкер
- м'який шанкер ШАНС шанс; ч.
(фр., удача, випадковість)
1. Умова, яка забезпечує удачу, успіх в чому-небудь; ймовірність, можливість здійснення чогось; нагода, можливість, оказія, змога.
2. Обставини. ШАНСОНЕТКА шансонетка; ж.
(фр., пісенька)
1. Пісенька грайливого, часом легковажного, малопристойного змісту.
2. Співачка, що виконує такі пісні. ШАНСОНЬЄ шансоньє; ч.
(фр.)
поет, який пише тексти пісень; виконавець популярних пісеньок легкого жанру. ШАНТАЖ шантаж; ч.
(фр., вимагання)
залякування погрозою викрити або розголосити з певною метою факти, відомості, які можуть скомпрометувати, зганьбити кого-небудь. ШАПІТО шапіто; с.
(фр., букв. - ковпак, дах)
1. Легка театральна або циркова споруда у вигляді розбірної конструкції з брезентовою покрівлею для пересувних вистав.
2. Пересувний цирк, що дає
ШАРІАЖ (фр., від везти, нести)
великий, пологий насув гірських порід. ШАРІАТ шаріат; ч.
(араб., шаріа - належний шлях)
у мусульман - система норм феодального права, а також релігійно-обрядових постанов і правил, що мають силу закону. ШАРАДА шарада; ж.
(фр., від прованс., базікання, бесіда)
загадка, побудована на визначенні якогось слова за його частинами або складами, поданими описово, що можуть становити собою й окремі
ШАРЖ шарж; ч.
(фр., букв. - тягар)
1. літ. Невеликий віршований твір, найчастіше чотиривірш, що висміює ту чи іншу особу або явище.
2. мист. Різновидність карикатури; загострене сатиричне або
ШАРЛАХ шарлах; ч.
(нім.)
фарба яскраво-червоного кольору. ШАРНІР шарнір; ч.
(фр.)
з'єднувальний пристрій механізму чи будівельної конструкції, що допускає взаємні повороти чи обертання їхніх частин. ШАСІ шасі; с.
(фр., основа, рама)
1. Рама чи основа різних машин, механізмів, пристроїв; сукупність усіх механізмів і агрегатів, закріплених на такій рамі.
2. Висувний або нерухомий пристрій
ШАТИРУВАННЯ (нім., відтіняти)
заст. Накладання тіней на рисунок (напр., штрихами). ШАФАР шафар; ч.
(пол., економ, ключник)
військовий служитель Запорозької Січі, збирач податків на користь Війська Запорозького на перевозах. ШАФРАН шафран; ч.
(араб., зафаран)
1. Рід багаторічних трав'янистих рослин родини півникових. Поширені переважно у Середземномор'ї. Ш. посівний, або культурний, вирощують як фарбувальну й пряну
ШАХ шах; ч.
(перс., володар, цар)
1. Титул монарха в деяких східних країнах.
2. У шахах - безпосередній напад якою-небудь фігурою на короля супротивника, від якої він може закритися фігурою
ШАХІНШАХ (перс., букв. - цар царів)
титул монарха в Ірані. ШАХИ шахи; мн.
(перс., шах - володар, цар)
1. Гра між двома противниками на квадратній дошці, поділеній на 64 поля, кожному з яких надається по 16 фігур, що їх вони можуть переміщати лише за
ШАХСЕЙ-ВАХСЕЙ (від перс. вигуку "Шах Хусейн, вах, Хусейн!", букв. - "Цар Хусейн, ах, Хусейн!")
бузувірський звичай самокатування у шиїтів під час релігійних церемоній, запроваджених у пам'ять
ШАХТА шахта; ж.
(нім., від стрижень, стовбур)
1. Система підземних споруд, де добувають корисні копалини (переважно вугілля) або провадять які-небудь роботи, і будівель на поверхні; копальня,
ШАШМАКОМ (тадж., перс.- шість макомів)
цикл з шести вокально-інструментальних сюїт (макомів) у таджиків та узбеків. ШВІЦ м'ясо-молочна порода великої рогатої худоби, виведена у Швейцарії в кантоні Швіц, а також корова і бик цієї породи.
Див. також:
айршир,
пінцгау,
симентал,
шортгорн ШВАРТОВ швартов; ч.
(гол., причальний канат)
трос (чи ланцюг), яким судно прив'язують до пристані, берега або до іншого судна. ШВЕЛЕР швелер; ч.
(нім.)
сталева (переважно) балка або стрижень з перерізом у формі широкої літери "п". ШВЕРТБОТ швертбот; ч.
(нім., від )
меч і шлюпка ШЕЄЛІТ шеєліт; ч.
мінерал класу вольфраматів і молібдатів, переважно білого і жовтувато-білого кольору. Руда вольфраму.
Від прізвища шведського хіміка К. Шеєле. ШЕВІНГ-ПРОЦЕС шевінг-процес; ч.
чистове оброблення (зіскоблювання волосиноподібної стружки) зубців незагартованих зубчастих коліс шевером. ШЕВАЛЬЄ шевальє; ч.
(фр., букв. - вершник, лицар)
дворянський титул у феодальній Франції. ШЕВЕР шевер; ч.
(англ., від скоблити)
різальний інструмент (зубчасте колесо або рейка з зубцями) для шевінгування. ШЕВЙОТ шевйот; ч.
(англ.)
м'яка, злегка ворсиста гладкопофарбована вовняна костюмна тканина, іноді з бавовняною основою. Від назви місцевості в Шотландії. ШЕВРЕТ шеврет; ч.
(фр., - кізочка)
хромова шкіра (замінник шевро), вироблена з шкур овець.
Застосовують для виготовлення взуття, головних уборів тощо. ШЕВРО шевро; с.
(фр., козеня)
шкіра хромового дублення, виготовлена з шкур молодих кіз. 3 Ш. виробляють взуття. ШЕВРОН шеврон; ч.
(фр., кроква)
1. Нашивки з галуна на рукаві форменого одягу.
2. Нагрудна нашивка, що вказує на поранення в бою.
Див. також:
аксельбант,
галун,
позумент ШЕВРОННИЙ шевронний
1. Той, що належить до шеврона.
2. Ш-е колесо - шестерня, в якої зубці нахилені під кутом (навкіс). ШЕДЕВР шедевр; ч.
(фр., букв. - головна робота)
1. В середні віки в Західній Європі - зразки виробів, які мали подавати ремісники, щоб здобути звання майстра.
2. Визначний твір літератури,
ШЕДУЛА (англ., опис, від лат., смужка паперу)
в ряді країн (Англії, Італії та інших) частки, на які поділяють усі доходи залежно від їхніх джерел і кожна з яких оподатковується окремо. ШЕЗЛОНГ шезлонг; ч.
(фр., букв. - довгий стілець)
легке розсувне крісло, на якому можна напівлежачи відпочивати. ШЕЙК шейк; ч.
(англ., букв. - тремтіння)
парний танець англійського походження. ШЕЙХ шейх; ч.
(араб., букв. - старий)
1. В арабських країнах - глава роду, а також сільський старшина.
2. Представник вищого мусульманського духівництва. ШЕЛАК шелак; ч.
(гол.)
смола, яку виділяють молоді пагони деяких тропічних рослин внаслідок укусів цих пагонів т. зв. лаковими червецями. Використовують для виготовлення лаків, фарб, патефонних
ШЕЛЬСЬКА КУЛЬТУРА археологічна культура раннього палеоліту. Від назви стоянки біля містечка Шеля поблизу Парижа.
Див. також:
палеоліт ШЕЛЬТЕРДЕК шельтердек; ч.
(англ., від навіс і палуба)
верхня легка (захисна навісна) палуба на судні. ШЕЛЬФ шельф; ч.
(англ., букв. - уступ)
1. Мілководна прибережна частина дна морів і океанів.
2. Поздовжній брус по борту дерев'яного судна, паралельний причальному брусові.
3. Опора (палиця)
ШЕНГ китайський язичковий музичний інструмент типу губної гармошки. ШЕНКЕЛЬ шенкель; ч.
(нім.)
внутрішня, звернена до коня частина ноги вершника від коліна до щиколотки. Натиском Ш. коня посилають уперед. ШЕНЬШІ (кит., букв. - мужі, що носять чиновний пояс)
стан у феодальному Китаї; складався з поміщиків, які самі або члени їхніх сімей обіймали чиновні посади й становили правлячу верхівку села. ШЕРБЕТ шербет; ч.
(тюрк., від араб., шараб)
1. Східний прохолодний напій з фруктових соків з цукром.
2. Густа маса, виготовлена з фруктів чи кави, шоколаду й цукру. ШЕРИФ шериф; ч.
(1)
(англ., від англосакс., графство і службовець, правитель)
виборна (в США), призначувана королем (в Англії, Ірландії) службова особа, що здійснює адміністративні,
ШЕРХЕБЕЛЬ шерхебель; ч.
(нім., від загострювати і струг)
столярний інструмент (рубанок з закругленим лезом) для первинного (грубого) стругання деревини. ШЕФ шеф; ч.
(фр., голова, керівник)
1. загальна назва начальника установи, підприємства, відділу тощо.
2. У царській Росії офіційний попечитель навчального закладу, почесний командир
ШИЇЗМ шиїзм; ч.
(араб., група прибічників)
один з двох основних (поряд з сунізмом) напрямів, що існують в ісламі. ШИБЕР шибер; ч.
(нім., заслінка)
1. Заслінка в димоходах заводських печей і котельних установок, якою регулюють тягу.
2. Затулка (щит), якою відключають різні частини водозабірних споруд від
ШИВА (санскр., букв. - прихильний, дружній)
бог-руйнівник і водночас творець у трійці (трімурті) головних богів індуїстського пантеону. ШИВАЇЗМ один з основних напрямів індуїзму, що склався на грунті культу бога Шиви. ШИЗОГОНІЯ шизогонія; ж.
(гр., розсікаю, розділяю і ...гонія)
множинний поділ; одна з форм нестатевого розмноження багатьох найпростіших і деяких водоростей. ШИЗОФРЕНІЯ шизофренія; ж.
(гр., розсікаю, розділяю і серце, душа, розум)
тяжке психічне захворювання, яке характеризується стійкими змінами психіки, порушенням зв'язності психічних процесів,
ШИК шик; ч.
(фр.)
показна вишуканість у манерах одягатися, триматися. ШИЛІНГ шилінг; ч.
(англ.)
1. Монета Англії, 1/20 фунта стерлінгів, та багатьох інших країн, 1/20 національних грошових одиниць.
2. Грошова одиниця: Австрії, поділяється на 100 грошей; Кенії,
ШИМІ шимі; ч.
(англ.)
салонний бальний танець, поширений у 20-х рр. 20 ст. Різновид фокстрота.
Див. також:
фокстрот ШИМПАНЗЕ шимпанзе; ч.
(фр., з афр., цім-пензе)
рід африканських людиноподібних мавп. Поряд з горилою за анатомічними та іншими ознаками найближчий до людини. ШИНА шина; ж.
(нім.)
1. Металевий обруч, який насаджують на обід колеса для збільшення його міцності, зменшення зносу і т. ін.
2. Гумовий суцільний обруч або оболонка з прогумованої тканини з
ШИНГАРДИ (англ., від гомілка і захист)
1. Щитки, гнучкі пристосування з шкіри або брезенту з набивкою всередині, які надівають у спортивних іграх на ноги, щоб захистити від можливих ударів.
2. У
ШИНТОЇЗМ (яп., синто, букв. - шлях богів)
синтоїзм; релігія, що сформувалася в ранньофеодальній Японії на основі елементів шаманства, яке мало назву синто; пізніше зазнала впливу буддизму й
ШИНЬЙОН шиньйон; ч.
(фр.)
жіноча зачіска із зібраного на потилиці чи маківці голови волосся (переважно накладного). ШИРМА ширма; ж.
(нім., заслона)
1. Складана переносна перегородка, зроблена з рам-стулок, обтягнутих тканиною, папером і т. ін.; параван.
2. перен. Той (те), хто (що) служить прикриттям для
ШИРСТРЕК (англ., від кривизна борту і пояс)
верхній пояс (найвищий ряд сталевих листів) бортової обшивки корпусу судна. ШИФЕР шифер; ч.
(нім.)
1. Глинястий сланець чорного, сірого чи червоного кольору.
2. Будівельний плитковий матеріал (переважно даховий) з такого сланцю чи іншого матеріалу. ШИФЕРВЕЙС (нім., від сланець і біла фарба)
застаріла назва свинцевого білила. ШИФОН шифон; ч.
(фр., ганчірка)
тонка м'яка бавовняна або шовкова тканина для білизни, жіночого одягу. ШИФР шифр; ч.
(фр., букв. - цифра, від араб., сіфр - нуль)
1. Сукупність умовних знаків, певні комбінації яких використовують у таємному листуванні й читають за допомогою ключа.
2. Код,
ШИХТА шихта; ж.
(нім., шар, прошарок)
1. Суміш вихідних матеріалів (руда, флюси, кокс, вугілля тощо), призначених для переробки в металургійних, хімічних та інших агрегатах.
2. Кам'яновугільна
ШКІВ шків; ч.
(гол.)
колесо або коліщатко, до ободу яких прилягає приводний канат або пас. ШКІПЕР шкіпер; ч.
(гол., від судно)
1. Командир несамохідного судна.
2. Завідуючий майном палубної частини військового або великого торговельного судна.
3. заст. Командир вітрильного
ШКАЛА шкала; ж.
(лат., дробина)
1. Лінійне або колове розташування поділок, що відповідають певним значенням вимірюваної величини на чому-небудь; лінійка, рейка, круг і т. ін. з такими
ШКАНЦІ шканці; мн.
(гол.)
мор.
частина верхньої палуби між середньою й задньою щоглами;
шканці на військових суднах - місце для парадів. ШКВАЛ шквал; ч.
(англ.)
1. Навальний, різкий раптовий порив сильного вітру (іноді з дощем).
2. перен. Про що-небудь, що з'явилось раптово, навально, в значній кількості, обсягу і т. ін. ШКЕНТЕЛЬ шкентель; ч.
(гол.)
порівняно короткий сталевий або прядив'яний трос (переважно з огоном на кінці). ШКЕРТ шкерт; ч.
(гол., хвіст, короткий канат)
тонкий короткий кінець троса. ШКОЛА школа; ж.
(лат., гр., вчена бесіда, навчальне заняття)
1. Навчально-виховний загальноосвітній заклад; приміщення, де він розташований.
2. Система освіти, сукупність закладів для
ШКОТ шкот; ч.
(гол.)
снасть для керування вітрилом (натягування нижнього кута вітрила). ШЛІФ шліф; ч.
(нім.)
відшліфована з обох боків тонка платівка мінералу або гірської породи для дослідження під мікроскопом. ШЛІХ шліх; ч.
(нім.)
сукупність важких, стійких щодо вивітрювання мінералів, яку одержують при промиванні різних розсипищ. ШЛІХТА шліхта; ж.
(нім.)
клейкий розчин (крохмаль, мило, гліцерин тощо), яким просочують основу тканини, щоб нитки стали міцнішими. ШЛІЦ шліц; ч.
(нім., букв. - щілина)
1. техн. Поздовжній виступ або паз для з'єднування вала з деталями машини.
2. Розріз на спинці чи боках піджака. ШЛАГ шлаг; ч.
(нім., букв. - удар)
1. Оборот (виток) снасті або троса навколо шпиля, кнехта тощо.
2. Повний оберт штурвала. ШЛАГБАУМ шлагбаум; ч.
(нім., від удар і дерево)
пристрій для припинений руху автомобільного та іншого транспорту через залізничний переїзд, на контрольно-пропускних пунктах і т. ін. ШЛАК шлак; ч.
(нім.)
1. Розплавлена після тверднення камене- або склоподібна речовина (суміш флюсів, рудних концентратів тощо), що утворюється під час металургійних плавильних процесів,
ШЛАКОБЕТОН шлакобетон; ч.
(шлак та бетон)
різновид легкого бетону (заповнювач - паливні або доменні шлаки), з якого виготовляють балки, плити тощо. ШЛАКОСИТАЛ шлакоситал; ч.
(шлак і ситал)
мікрокристалічний матеріал, виготовлений на основі скла з доменних шлаків, піску й спеціальних домішок.
Застосовують у будівництві, машинобудуванні; для
ШЛАМ шлам; ч.
(нім., мул, твань)
1. Порошкоподібна проміжна речовина металургійного виробництва, яка містить домішки благородних металів, що їх потім видобувають.
2. Подрібнена руда з цінними
ШЛАНГ шланг; ч.
(нім., букв. - змія)
гнучкий рукав або труба, якими переміщують рідини й гази. ШЛЕЙФ шлейф; ч.
(нім., від волочити)
1. Довгий задній край жіночого плаття, який волочиться по землі; хвіст, трен, шляйфа.
2. Сільськогосподарське знаряддя для вирівнювання та легкого
ШЛЮЗ шлюз; ч.
(гол.)
1. Гідротехнічна споруда для переведення суден з одного водного простору в інший, який відрізняється від першого рівнем води.
2. Гідротехнічна споруда, якою регулюють
ШЛЮЗУВАТИ шлюзувати
1. Проводити судна через шлюз.
2. Споруджувати шлюзи на ріках, щоб поліпшити судноплавство. ШЛЮП шлюп; ч.
(гол.)
1. Військовий трищогловий вітрильний корабель проміжного класу між корветом і бригом.
2. Морське однощоглове судно з двома вітрилами (переважно спортивне).
3. У деяких
ШЛЮПБАЛКА шлюпбалка; ж.
(гол., від шлюпка та балка)
зігнутої форми сталевий брус, до якого підвішують шлюпки, щоб підняти їх на корабель чи спустити на воду. ШЛЮПКА шлюпка; ж.
(гол.)
гребний човен, що висить на борту корабля (на шлюпбалках) і спускається в разі потреби на воду; в широкому розумінні - всяке гребне судно (іноді й дрібне моторне), що
ШЛЯМБУР шлямбур; ч.
(нім., від бити і свердло)
інструмент переважно у вигляді сталевої трубки із зазублинами на кінці для пробивання отворів у кам'яних, бетонних і т. ін. частинах споруд. ШЛЯҐЕР (нім.)
1. Модна пісенька, мелодія.
2. перен. Будь-яка рекламована новинка. ШМАЛЬТА (нім., від іт., емаль)
кольорове непрозоре скло, що його застосовують у мозаїці; смальта. ШМАЛЬТИН шмальтин; ч.
(ім.)
смальтин; мінерал класу персульфідів. Білий, сірий з металічним блиском. ШМУЦРОЛЬ шмуцроль; ж.
(нім., від бруд і рулон, моток)
рулон паперу в ротаційній друкарській машині, що захищає від забруднювання його лицьову сторону під час друкування зворотньої сторони. ШМУЦТИТУЛ шмуцтитул; ч.
(нім., від бруд і заголовок)
1. Аркуш перед титульним аркушем книги, на якому подано короткий заголовок; Ш. захищає головний титул від забруднювання.
2. Окремий аркуш книги
ШНЕК шнек; ч.
(нім., букв. - слимак)
гвинтовий конвейєр. ШНЕЛЕР шнелер; ч.
(нім., спуск)
пристрій до спускового механізму ручної вогнепальної зброї, що полегшує спускання курка (особливо для точної стрільби кулями на велику віддаль). ШОВІНІЗМ шовінізм; ч.
одна з різновидностей націоналізму, проповідь національної виключності одних націй і цькування інших, розпалювання ворожнечі між народами й країнами. Назва Ш. походить від
ШОК ч.
(фр., букв. - поштовх, удар)
сукупність загрозливих ознак у людини й ряду тварин, що їх спричинюють порушення нервової регуляції життєво важливих процесів. Характеризується розладами
ШОРТГОРН шортгорн; ч.
(англ., від короткий і ріг)
порода великої рогатої худоби м'ясного і м'ясо-молочного напрямів, виведена в Англії у 18 ст.
Див. також:
айршир,
пінцгау,
симентал,
швіц ШОРТИ шорти; мн.
(англ., короткий)
короткі штани. ШОСЕ шосе; с.
(фр.)
дорога з асфальтовим, цементно-бетонним покриттям, вимощена щебнем тощо, призначена для руху будь-якого безрейкового транспорту; соша, шоса. ШОТИ (араб.)
замкнені западини на Північному Заході Африки, вкриті шаром солі або мулу; після дощів наповнюються водою. ШОУ c.
(англ.)
вистава розважально-естрадного жанру. ШПІГАТ шпігат; ч.
(гол., від лити, бризкати і отвір)
отвір у борту судна на рівні палуби чи в самій палубі для стоку води з неї. ШПІЛЬМАН шпільман; ч.
(нім., гравець)
у середньовічній Німеччині - мандрівний співак, музикант, актор, акробат.
Див.
ШПІНГАЛЕТ шпінгалет; ч.
(фр., іспанський)
засув для закривання вікон або дверей. ШПІНЕЛЬ шпінель; ч.
(нім.)
мінерал класу окисів і гідроокисів, червоного, синього, зеленого кольору. Прозорі, гарно забарвлені відміни - дорогоцінне каміння. ШПІЦИ (нім., гострий)
група порід кімнатних собак. ШПІЦРУТЕН шпіцрутен; ч.
(нім., від піка, спис і різка, лозина)
довгі, гнучкі лозини, якими солдати били засуджених, що їх проганяли крізь стрій. Покарання Ш. було перенесено в Росію з Пруссії в
ШПАГАТ шпагат; ч.
(нім., від іт., тонкий мотузок)
1. Зсукана, випрядена товста нитка, що використовується для упаковування, зв'язування, зшивання і т. ін.; шворка.
2. спорт. Фігура в
ШПАНГОУТИ (гол., від ребро і дерево)
поперечні в'язі (ребра) бортового перекриття, до яких кріплять обшивку судна, літака тощо. ШПАТ шпат; ч.
(нім.)
1. Назва ряду мінералів;
(напр., плавиковий шпат, вапняковий шпат, цинковий шпат)
- польові шпати
2. Хвороба коней (рідше - волів), хронічне запалення скакального
ШПАТЕЛЬ шпатель; ч.
(нім., лопатка, гр., широкий клинок)
1. Інструмент (лопатка або загострений стрижень), яким змішують і розтирають фарби, замазують, зарівнюють щілини та заглиблення
ШПАЦІЯ шпація; ж.
(лат., простір, проміжок, відстань)
1. Друкарський матеріал (металева пластинка), яким заповнюють при наборі проміжки між словами й літерами.
2. Проміжок між боками накривки в
ШПИНДЕЛЬ шпиндель; ч.
(нім., букв. - веретено)
1. Вал металорізних та деревообробних верстатів, з'єднаний з приводом, в якому є пристрої для закріплення заготовок або різального інструмента.
2.
ШПЛІНТ шплінт; ч.
(нім.)
кріпильна деталь (пруток або кусок дроту), що з'єднує з валом дрібні деталі та запобігає самовідгвинчуванню гайок. ШПОН шпон; ч.
(нім., тріска, скалка)
1. Пробільний матеріал у вигляді тонкої металевої пластинки, що не досягає росту (висоти) шрифту; вживається переважно для вставки між рядками набору, щоб
ШПОНКА шпонка; ж.
(пол., від нім., тріска, скалка)
1. Кріпильна деталь (металевий або дерев'яний брусок, металевий диск тощо), що з'єднує окремі частини механізмів або будівельних
ШПОРА шпора; ж.
(нім.)
1. Острога; металева дужка з зубчастим або гладеньким коліщатком посередині; прикріплюється до чобіт вершника; служить для управління конем.
2. Роговий загострений
ШПРИНГ (нім., від плигати, скакати)
трос, прив'язаний одним кінцем до якоря чи якірного ланцюга, а другим - до судна, щоб утримувати корабель у певному положенні. ШПРИЦ шприц; ч.
(нім., від бризкати)
1. Хірургічний інструмент у вигляді циліндра з поршнем та порожнистою голкою, який використовується для впорскування в організм лікарських речовин, а також
ШПРОНГЕЛЬ (нім.)
допоміжна стрижнева конструкція, яку приєднують до основної конструкції (напр., ферми), щоб підсилити її. ШПУНТ шпунт; ч.
(нім.)
1. З'єднання конструктивних елементів (найчастіше дощок, щитів, паль), коли виступ одного елемента входить у відповідний йому паз другого елемента.
2. Інструмент
ШПУНТИНА шпунтина; ж.
(нім.)
дошка, брус і т. ін., в яких з одного боку зроблено поздовжній виступ (гребінь), а з протилежного - паз. ШПУР шпур; ч.
(нім.)
1. Вузький канал, який пробурюють у гірському масиві і наповнюють вибуховою речовиною.
2. Отвір у горнах деяких шахтних печей, з якого випускають рідкі продукти плавки.
|