ШАБЕР шабер; ч.
(нім., від шкребти, скоблити)
інструмент (загострений сталевий стрижень з держаком) для шабрування. ШАБЛОН шаблон; ч.
(нім., від фр., зразок)
1. Взірець, за яким виготовляють однорідні вироби або перевіряють форму готових виробів.
2. Пристрій (пластинка з заокругленням або зубцями на кінці), … ШАБРУВАННЯ шабрування; с.
зіскоблювання шабером тоненької стружки з поверхонь металів при складальних, граверних та інших роботах. ШАГРЕНЬ шагрень; ж.
(фр., від тур., шкіра з спини тварин)
1. М'яка шорстка шкіра з характерним малюнком, яку виготовляють з козячих, овечих та інших шкур.
2. Папір, спеціальна тканина для … ШАЙБА шайба; ж.
(нім., кільце, диск)
1. Металеве кільце або пластинка з отвором, що їх закладають під гайку або головку болта.
2. спорт. Диск із гуми або пластмаси для гри в хокей. ШАЙТАН шайтан; ч.
(араб.)
у мусульманській міфології - злий дух, чорт, диявол, дідько, біс, нечистий. ШАЛАНДА шаланда; ж.
(фр.)
1. Невелике мілкосидяче судно типу баржі, призначене для навантаження чи розвантаження суден на рейді, перевезення грунту і т. ін.
2. Плоскодонний парусний … ШАЛЕ шале; с.
(фр.)
1. Невеликий селянський будинок у горах Швейцарії.
2. Невеликий житловий будинок за містом, дача. ШАМ-ШАМ (манжурське)
звуконаслідування, що означає глухий звук від човгання, тертя, шепелявого мовлення і т. ін. ШАМАН шаман; ч.
(маньчжурське саман - несамовитий, від санскр., сьраманас - жебрущий чернець, аскет)
в анімістичних релігіях жрець, що під час ритуалу камлання ("спілкування з духами") доводить … ШАМОЗИТ шамозит; ч.
мінерал класу силікатів, від зеленувато-сірого до чорного кольору. Залізна руда. Від назви родовища Шамозон у Швейцарії. ШАМОТ шамот; ч.
(фр.)
випалена глина, з якої виготовляють вогнетривкі матеріали (напр., цеглу). ШАМПІНЬЙОН шампіньйон; ч.
(фр., від поле)
рід грибів родини пластинникових. Поширені в усіх частинах світу, крім Антарктиди. Культурну форму Ш. звичайного вирощують у неосвітлєних теплицях, їстівний … ШАНДРА шандра; ж.
(інд., з санскр., кандрас - блискучий)
рід багаторічних, іноді однорічних трав'янистих рослин родини губоцвітих. Поширені в Європі, Північній Африці й Азії. Багато видів - … ШАНЖАН (фр., мінливий)
тканина, якій властиво переливатися різними кольорами. ШАНКЕР шанкер; ч.
(фр., виразка)
мед.
виразка на місці проникнення збудника, головним чином на статевих органах;
- твердий шанкер
- м'який шанкер ШАНС шанс; ч.
(фр., удача, випадковість)
1. Умова, яка забезпечує удачу, успіх в чому-небудь; ймовірність, можливість здійснення чогось; нагода, можливість, оказія, змога.
2. Обставини. ШАНСОНЕТКА шансонетка; ж.
(фр., пісенька)
1. Пісенька грайливого, часом легковажного, малопристойного змісту.
2. Співачка, що виконує такі пісні. ШАНСОНЬЄ шансоньє; ч.
(фр.)
поет, який пише тексти пісень; виконавець популярних пісеньок легкого жанру. ШАНТАЖ шантаж; ч.
(фр., вимагання)
залякування погрозою викрити або розголосити з певною метою факти, відомості, які можуть скомпрометувати, зганьбити кого-небудь. ШАПІТО шапіто; с.
(фр., букв. - ковпак, дах)
1. Легка театральна або циркова споруда у вигляді розбірної конструкції з брезентовою покрівлею для пересувних вистав.
2. Пересувний цирк, що дає … ШАРІАЖ (фр., від везти, нести)
великий, пологий насув гірських порід. ШАРІАТ шаріат; ч.
(араб., шаріа - належний шлях)
у мусульман - система норм феодального права, а також релігійно-обрядових постанов і правил, що мають силу закону. ШАРАДА шарада; ж.
(фр., від прованс., базікання, бесіда)
загадка, побудована на визначенні якогось слова за його частинами або складами, поданими описово, що можуть становити собою й окремі … ШАРЖ шарж; ч.
(фр., букв. - тягар)
1. літ. Невеликий віршований твір, найчастіше чотиривірш, що висміює ту чи іншу особу або явище.
2. мист. Різновидність карикатури; загострене сатиричне або … ШАРЛАХ шарлах; ч.
(нім.)
фарба яскраво-червоного кольору. ШАРНІР шарнір; ч.
(фр.)
з'єднувальний пристрій механізму чи будівельної конструкції, що допускає взаємні повороти чи обертання їхніх частин. ШАСІ шасі; с.
(фр., основа, рама)
1. Рама чи основа різних машин, механізмів, пристроїв; сукупність усіх механізмів і агрегатів, закріплених на такій рамі.
2. Висувний або нерухомий пристрій … ШАТИРУВАННЯ (нім., відтіняти)
заст. Накладання тіней на рисунок (напр., штрихами). ШАФАР шафар; ч.
(пол., економ, ключник)
військовий служитель Запорозької Січі, збирач податків на користь Війська Запорозького на перевозах. ШАФРАН шафран; ч.
(араб., зафаран)
1. Рід багаторічних трав'янистих рослин родини півникових. Поширені переважно у Середземномор'ї. Ш. посівний, або культурний, вирощують як фарбувальну й пряну … ШАХ шах; ч.
(перс., володар, цар)
1. Титул монарха в деяких східних країнах.
2. У шахах - безпосередній напад якою-небудь фігурою на короля супротивника, від якої він може закритися фігурою … ШАХІНШАХ (перс., букв. - цар царів)
титул монарха в Ірані. ШАХИ шахи; мн.
(перс., шах - володар, цар)
1. Гра між двома противниками на квадратній дошці, поділеній на 64 поля, кожному з яких надається по 16 фігур, що їх вони можуть переміщати лише за … ШАХСЕЙ-ВАХСЕЙ (від перс. вигуку "Шах Хусейн, вах, Хусейн!", букв. - "Цар Хусейн, ах, Хусейн!")
бузувірський звичай самокатування у шиїтів під час релігійних церемоній, запроваджених у пам'ять … ШАХТА шахта; ж.
(нім., від стрижень, стовбур)
1. Система підземних споруд, де добувають корисні копалини (переважно вугілля) або провадять які-небудь роботи, і будівель на поверхні; копальня, … ШАШМАКОМ (тадж., перс.- шість макомів)
цикл з шести вокально-інструментальних сюїт (макомів) у таджиків та узбеків. ШВІЦ м'ясо-молочна порода великої рогатої худоби, виведена у Швейцарії в кантоні Швіц, а також корова і бик цієї породи.
Див. також:
айршир,
пінцгау,
симентал,
шортгорн ШВАРТОВ швартов; ч.
(гол., причальний канат)
трос (чи ланцюг), яким судно прив'язують до пристані, берега або до іншого судна. ШВЕЛЕР швелер; ч.
(нім.)
сталева (переважно) балка або стрижень з перерізом у формі широкої літери "п". ШВЕРТБОТ швертбот; ч.
(нім., від )
меч і шлюпка ШЕЄЛІТ шеєліт; ч.
мінерал класу вольфраматів і молібдатів, переважно білого і жовтувато-білого кольору. Руда вольфраму.
Від прізвища шведського хіміка К. Шеєле. ШЕВІНГ-ПРОЦЕС шевінг-процес; ч.
чистове оброблення (зіскоблювання волосиноподібної стружки) зубців незагартованих зубчастих коліс шевером. ШЕВАЛЬЄ шевальє; ч.
(фр., букв. - вершник, лицар)
дворянський титул у феодальній Франції. ШЕВЕР шевер; ч.
(англ., від скоблити)
різальний інструмент (зубчасте колесо або рейка з зубцями) для шевінгування. ШЕВЙОТ шевйот; ч.
(англ.)
м'яка, злегка ворсиста гладкопофарбована вовняна костюмна тканина, іноді з бавовняною основою. Від назви місцевості в Шотландії. ШЕВРЕТ шеврет; ч.
(фр., - кізочка)
хромова шкіра (замінник шевро), вироблена з шкур овець.
Застосовують для виготовлення взуття, головних уборів тощо. ШЕВРО шевро; с.
(фр., козеня)
шкіра хромового дублення, виготовлена з шкур молодих кіз. 3 Ш. виробляють взуття. ШЕВРОН шеврон; ч.
(фр., кроква)
1. Нашивки з галуна на рукаві форменого одягу.
2. Нагрудна нашивка, що вказує на поранення в бою.
Див. також:
аксельбант,
галун,
позумент ШЕВРОННИЙ шевронний
1. Той, що належить до шеврона.
2. Ш-е колесо - шестерня, в якої зубці нахилені під кутом (навкіс). ШЕДЕВР шедевр; ч.
(фр., букв. - головна робота)
1. В середні віки в Західній Європі - зразки виробів, які мали подавати ремісники, щоб здобути звання майстра.
2. Визначний твір літератури, … ШЕДУЛА (англ., опис, від лат., смужка паперу)
в ряді країн (Англії, Італії та інших) частки, на які поділяють усі доходи залежно від їхніх джерел і кожна з яких оподатковується окремо. ШЕЗЛОНГ шезлонг; ч.
(фр., букв. - довгий стілець)
легке розсувне крісло, на якому можна напівлежачи відпочивати. ШЕЙК шейк; ч.
(англ., букв. - тремтіння)
парний танець англійського походження. ШЕЙХ шейх; ч.
(араб., букв. - старий)
1. В арабських країнах - глава роду, а також сільський старшина.
2. Представник вищого мусульманського духівництва. ШЕЛАК шелак; ч.
(гол.)
смола, яку виділяють молоді пагони деяких тропічних рослин внаслідок укусів цих пагонів т. зв. лаковими червецями. Використовують для виготовлення лаків, фарб, патефонних … ШЕЛЬСЬКА КУЛЬТУРА археологічна культура раннього палеоліту. Від назви стоянки біля містечка Шеля поблизу Парижа.
Див. також:
палеоліт ШЕЛЬТЕРДЕК шельтердек; ч.
(англ., від навіс і палуба)
верхня легка (захисна навісна) палуба на судні. ШЕЛЬФ шельф; ч.
(англ., букв. - уступ)
1. Мілководна прибережна частина дна морів і океанів.
2. Поздовжній брус по борту дерев'яного судна, паралельний причальному брусові.
3. Опора (палиця) … ШЕНГ китайський язичковий музичний інструмент типу губної гармошки. ШЕНКЕЛЬ шенкель; ч.
(нім.)
внутрішня, звернена до коня частина ноги вершника від коліна до щиколотки. Натиском Ш. коня посилають уперед. ШЕНЬШІ (кит., букв. - мужі, що носять чиновний пояс)
стан у феодальному Китаї; складався з поміщиків, які самі або члени їхніх сімей обіймали чиновні посади й становили правлячу верхівку села. ШЕРБЕТ шербет; ч.
(тюрк., від араб., шараб)
1. Східний прохолодний напій з фруктових соків з цукром.
2. Густа маса, виготовлена з фруктів чи кави, шоколаду й цукру. ШЕРИФ шериф; ч.
(1)
(англ., від англосакс., графство і службовець, правитель)
виборна (в США), призначувана королем (в Англії, Ірландії) службова особа, що здійснює адміністративні, … ШЕРХЕБЕЛЬ шерхебель; ч.
(нім., від загострювати і струг)
столярний інструмент (рубанок з закругленим лезом) для первинного (грубого) стругання деревини. ШЕФ шеф; ч.
(фр., голова, керівник)
1. загальна назва начальника установи, підприємства, відділу тощо.
2. У царській Росії офіційний попечитель навчального закладу, почесний командир … ШИЇЗМ шиїзм; ч.
(араб., група прибічників)
один з двох основних (поряд з сунізмом) напрямів, що існують в ісламі. ШИБЕР шибер; ч.
(нім., заслінка)
1. Заслінка в димоходах заводських печей і котельних установок, якою регулюють тягу.
2. Затулка (щит), якою відключають різні частини водозабірних споруд від … ШИВА (санскр., букв. - прихильний, дружній)
бог-руйнівник і водночас творець у трійці (трімурті) головних богів індуїстського пантеону. ШИВАЇЗМ один з основних напрямів індуїзму, що склався на грунті культу бога Шиви. ШИЗОГОНІЯ шизогонія; ж.
(гр., розсікаю, розділяю і ...гонія)
множинний поділ; одна з форм нестатевого розмноження багатьох найпростіших і деяких водоростей. ШИЗОФРЕНІЯ шизофренія; ж.
(гр., розсікаю, розділяю і серце, душа, розум)
тяжке психічне захворювання, яке характеризується стійкими змінами психіки, порушенням зв'язності психічних процесів, … ШИК шик; ч.
(фр.)
показна вишуканість у манерах одягатися, триматися. ШИЛІНГ шилінг; ч.
(англ.)
1. Монета Англії, 1/20 фунта стерлінгів, та багатьох інших країн, 1/20 національних грошових одиниць.
2. Грошова одиниця: Австрії, поділяється на 100 грошей; Кенії, … ШИМІ шимі; ч.
(англ.)
салонний бальний танець, поширений у 20-х рр. 20 ст. Різновид фокстрота.
Див. також:
фокстрот ШИМПАНЗЕ шимпанзе; ч.
(фр., з афр., цім-пензе)
рід африканських людиноподібних мавп. Поряд з горилою за анатомічними та іншими ознаками найближчий до людини. ШИНА шина; ж.
(нім.)
1. Металевий обруч, який насаджують на обід колеса для збільшення його міцності, зменшення зносу і т. ін.
2. Гумовий суцільний обруч або оболонка з прогумованої тканини з … ШИНГАРДИ (англ., від гомілка і захист)
1. Щитки, гнучкі пристосування з шкіри або брезенту з набивкою всередині, які надівають у спортивних іграх на ноги, щоб захистити від можливих ударів.
2. У … ШИНТОЇЗМ (яп., синто, букв. - шлях богів)
синтоїзм; релігія, що сформувалася в ранньофеодальній Японії на основі елементів шаманства, яке мало назву синто; пізніше зазнала впливу буддизму й … ШИНЬЙОН шиньйон; ч.
(фр.)
жіноча зачіска із зібраного на потилиці чи маківці голови волосся (переважно накладного). ШИРМА ширма; ж.
(нім., заслона)
1. Складана переносна перегородка, зроблена з рам-стулок, обтягнутих тканиною, папером і т. ін.; параван.
2. перен. Той (те), хто (що) служить прикриттям для … ШИРСТРЕК (англ., від кривизна борту і пояс)
верхній пояс (найвищий ряд сталевих листів) бортової обшивки корпусу судна. ШИФЕР шифер; ч.
(нім.)
1. Глинястий сланець чорного, сірого чи червоного кольору.
2. Будівельний плитковий матеріал (переважно даховий) з такого сланцю чи іншого матеріалу. ШИФЕРВЕЙС (нім., від сланець і біла фарба)
застаріла назва свинцевого білила. ШИФОН шифон; ч.
(фр., ганчірка)
тонка м'яка бавовняна або шовкова тканина для білизни, жіночого одягу. ШИФР шифр; ч.
(фр., букв. - цифра, від араб., сіфр - нуль)
1. Сукупність умовних знаків, певні комбінації яких використовують у таємному листуванні й читають за допомогою ключа.
2. Код, … ШИХТА шихта; ж.
(нім., шар, прошарок)
1. Суміш вихідних матеріалів (руда, флюси, кокс, вугілля тощо), призначених для переробки в металургійних, хімічних та інших агрегатах.
2. Кам'яновугільна … ШКІВ шків; ч.
(гол.)
колесо або коліщатко, до ободу яких прилягає приводний канат або пас. ШКІПЕР шкіпер; ч.
(гол., від судно)
1. Командир несамохідного судна.
2. Завідуючий майном палубної частини військового або великого торговельного судна.
3. заст. Командир вітрильного … ШКАЛА шкала; ж.
(лат., дробина)
1. Лінійне або колове розташування поділок, що відповідають певним значенням вимірюваної величини на чому-небудь; лінійка, рейка, круг і т. ін. з такими … ШКАНЦІ шканці; мн.
(гол.)
мор.
частина верхньої палуби між середньою й задньою щоглами;
шканці на військових суднах - місце для парадів. ШКВАЛ шквал; ч.
(англ.)
1. Навальний, різкий раптовий порив сильного вітру (іноді з дощем).
2. перен. Про що-небудь, що з'явилось раптово, навально, в значній кількості, обсягу і т. ін. ШКЕНТЕЛЬ шкентель; ч.
(гол.)
порівняно короткий сталевий або прядив'яний трос (переважно з огоном на кінці). ШКЕРТ шкерт; ч.
(гол., хвіст, короткий канат)
тонкий короткий кінець троса. ШКОЛА школа; ж.
(лат., гр., вчена бесіда, навчальне заняття)
1. Навчально-виховний загальноосвітній заклад; приміщення, де він розташований.
2. Система освіти, сукупність закладів для … ШКОТ шкот; ч.
(гол.)
снасть для керування вітрилом (натягування нижнього кута вітрила). ШЛІФ шліф; ч.
(нім.)
відшліфована з обох боків тонка платівка мінералу або гірської породи для дослідження під мікроскопом. ШЛІХ шліх; ч.
(нім.)
сукупність важких, стійких щодо вивітрювання мінералів, яку одержують при промиванні різних розсипищ. ШЛІХТА шліхта; ж.
(нім.)
клейкий розчин (крохмаль, мило, гліцерин тощо), яким просочують основу тканини, щоб нитки стали міцнішими. ШЛІЦ шліц; ч.
(нім., букв. - щілина)
1. техн. Поздовжній виступ або паз для з'єднування вала з деталями машини.
2. Розріз на спинці чи боках піджака. ШЛАГ шлаг; ч.
(нім., букв. - удар)
1. Оборот (виток) снасті або троса навколо шпиля, кнехта тощо.
2. Повний оберт штурвала. ШЛАГБАУМ шлагбаум; ч.
(нім., від удар і дерево)
пристрій для припинений руху автомобільного та іншого транспорту через залізничний переїзд, на контрольно-пропускних пунктах і т. ін. ШЛАК шлак; ч.
(нім.)
1. Розплавлена після тверднення камене- або склоподібна речовина (суміш флюсів, рудних концентратів тощо), що утворюється під час металургійних плавильних процесів, … ШЛАКОБЕТОН шлакобетон; ч.
(шлак та бетон)
різновид легкого бетону (заповнювач - паливні або доменні шлаки), з якого виготовляють балки, плити тощо. ШЛАКОСИТАЛ шлакоситал; ч.
(шлак і ситал)
мікрокристалічний матеріал, виготовлений на основі скла з доменних шлаків, піску й спеціальних домішок.
Застосовують у будівництві, машинобудуванні; для … ШЛАМ шлам; ч.
(нім., мул, твань)
1. Порошкоподібна проміжна речовина металургійного виробництва, яка містить домішки благородних металів, що їх потім видобувають.
2. Подрібнена руда з цінними … ШЛАНГ шланг; ч.
(нім., букв. - змія)
гнучкий рукав або труба, якими переміщують рідини й гази. ШЛЕЙФ шлейф; ч.
(нім., від волочити)
1. Довгий задній край жіночого плаття, який волочиться по землі; хвіст, трен, шляйфа.
2. Сільськогосподарське знаряддя для вирівнювання та легкого … ШЛЮЗ шлюз; ч.
(гол.)
1. Гідротехнічна споруда для переведення суден з одного водного простору в інший, який відрізняється від першого рівнем води.
2. Гідротехнічна споруда, якою регулюють … ШЛЮЗУВАТИ шлюзувати
1. Проводити судна через шлюз.
2. Споруджувати шлюзи на ріках, щоб поліпшити судноплавство. ШЛЮП шлюп; ч.
(гол.)
1. Військовий трищогловий вітрильний корабель проміжного класу між корветом і бригом.
2. Морське однощоглове судно з двома вітрилами (переважно спортивне).
3. У деяких … ШЛЮПБАЛКА шлюпбалка; ж.
(гол., від шлюпка та балка)
зігнутої форми сталевий брус, до якого підвішують шлюпки, щоб підняти їх на корабель чи спустити на воду. ШЛЮПКА шлюпка; ж.
(гол.)
гребний човен, що висить на борту корабля (на шлюпбалках) і спускається в разі потреби на воду; в широкому розумінні - всяке гребне судно (іноді й дрібне моторне), що … ШЛЯМБУР шлямбур; ч.
(нім., від бити і свердло)
інструмент переважно у вигляді сталевої трубки із зазублинами на кінці для пробивання отворів у кам'яних, бетонних і т. ін. частинах споруд. ШЛЯҐЕР (нім.)
1. Модна пісенька, мелодія.
2. перен. Будь-яка рекламована новинка. ШМАЛЬТА (нім., від іт., емаль)
кольорове непрозоре скло, що його застосовують у мозаїці; смальта. ШМАЛЬТИН шмальтин; ч.
(ім.)
смальтин; мінерал класу персульфідів. Білий, сірий з металічним блиском. ШМУЦРОЛЬ шмуцроль; ж.
(нім., від бруд і рулон, моток)
рулон паперу в ротаційній друкарській машині, що захищає від забруднювання його лицьову сторону під час друкування зворотньої сторони. ШМУЦТИТУЛ шмуцтитул; ч.
(нім., від бруд і заголовок)
1. Аркуш перед титульним аркушем книги, на якому подано короткий заголовок; Ш. захищає головний титул від забруднювання.
2. Окремий аркуш книги … ШНЕК шнек; ч.
(нім., букв. - слимак)
гвинтовий конвейєр. ШНЕЛЕР шнелер; ч.
(нім., спуск)
пристрій до спускового механізму ручної вогнепальної зброї, що полегшує спускання курка (особливо для точної стрільби кулями на велику віддаль). ШОВІНІЗМ шовінізм; ч.
одна з різновидностей націоналізму, проповідь національної виключності одних націй і цькування інших, розпалювання ворожнечі між народами й країнами. Назва Ш. походить від … ШОК ч.
(фр., букв. - поштовх, удар)
сукупність загрозливих ознак у людини й ряду тварин, що їх спричинюють порушення нервової регуляції життєво важливих процесів. Характеризується розладами … ШОРТГОРН шортгорн; ч.
(англ., від короткий і ріг)
порода великої рогатої худоби м'ясного і м'ясо-молочного напрямів, виведена в Англії у 18 ст.
Див. також:
айршир,
пінцгау,
симентал,
швіц ШОРТИ шорти; мн.
(англ., короткий)
короткі штани. ШОСЕ шосе; с.
(фр.)
дорога з асфальтовим, цементно-бетонним покриттям, вимощена щебнем тощо, призначена для руху будь-якого безрейкового транспорту; соша, шоса. ШОТИ (араб.)
замкнені западини на Північному Заході Африки, вкриті шаром солі або мулу; після дощів наповнюються водою. ШОУ c.
(англ.)
вистава розважально-естрадного жанру. ШПІГАТ шпігат; ч.
(гол., від лити, бризкати і отвір)
отвір у борту судна на рівні палуби чи в самій палубі для стоку води з неї. ШПІЛЬМАН шпільман; ч.
(нім., гравець)
у середньовічній Німеччині - мандрівний співак, музикант, актор, акробат.
Див. … ШПІНГАЛЕТ шпінгалет; ч.
(фр., іспанський)
засув для закривання вікон або дверей. ШПІНЕЛЬ шпінель; ч.
(нім.)
мінерал класу окисів і гідроокисів, червоного, синього, зеленого кольору. Прозорі, гарно забарвлені відміни - дорогоцінне каміння. ШПІЦИ (нім., гострий)
група порід кімнатних собак. ШПІЦРУТЕН шпіцрутен; ч.
(нім., від піка, спис і різка, лозина)
довгі, гнучкі лозини, якими солдати били засуджених, що їх проганяли крізь стрій. Покарання Ш. було перенесено в Росію з Пруссії в … ШПАГАТ шпагат; ч.
(нім., від іт., тонкий мотузок)
1. Зсукана, випрядена товста нитка, що використовується для упаковування, зв'язування, зшивання і т. ін.; шворка.
2. спорт. Фігура в … ШПАНГОУТИ (гол., від ребро і дерево)
поперечні в'язі (ребра) бортового перекриття, до яких кріплять обшивку судна, літака тощо. ШПАТ шпат; ч.
(нім.)
1. Назва ряду мінералів;
(напр., плавиковий шпат, вапняковий шпат, цинковий шпат)
- польові шпати
2. Хвороба коней (рідше - волів), хронічне запалення скакального … ШПАТЕЛЬ шпатель; ч.
(нім., лопатка, гр., широкий клинок)
1. Інструмент (лопатка або загострений стрижень), яким змішують і розтирають фарби, замазують, зарівнюють щілини та заглиблення … ШПАЦІЯ шпація; ж.
(лат., простір, проміжок, відстань)
1. Друкарський матеріал (металева пластинка), яким заповнюють при наборі проміжки між словами й літерами.
2. Проміжок між боками накривки в … ШПИНДЕЛЬ шпиндель; ч.
(нім., букв. - веретено)
1. Вал металорізних та деревообробних верстатів, з'єднаний з приводом, в якому є пристрої для закріплення заготовок або різального інструмента.
2. … ШПЛІНТ шплінт; ч.
(нім.)
кріпильна деталь (пруток або кусок дроту), що з'єднує з валом дрібні деталі та запобігає самовідгвинчуванню гайок. ШПОН шпон; ч.
(нім., тріска, скалка)
1. Пробільний матеріал у вигляді тонкої металевої пластинки, що не досягає росту (висоти) шрифту; вживається переважно для вставки між рядками набору, щоб … ШПОНКА шпонка; ж.
(пол., від нім., тріска, скалка)
1. Кріпильна деталь (металевий або дерев'яний брусок, металевий диск тощо), що з'єднує окремі частини механізмів або будівельних … ШПОРА шпора; ж.
(нім.)
1. Острога; металева дужка з зубчастим або гладеньким коліщатком посередині; прикріплюється до чобіт вершника; служить для управління конем.
2. Роговий загострений … ШПРИНГ (нім., від плигати, скакати)
трос, прив'язаний одним кінцем до якоря чи якірного ланцюга, а другим - до судна, щоб утримувати корабель у певному положенні. ШПРИЦ шприц; ч.
(нім., від бризкати)
1. Хірургічний інструмент у вигляді циліндра з поршнем та порожнистою голкою, який використовується для впорскування в організм лікарських речовин, а також … ШПРОНГЕЛЬ (нім.)
допоміжна стрижнева конструкція, яку приєднують до основної конструкції (напр., ферми), щоб підсилити її. ШПУНТ шпунт; ч.
(нім.)
1. З'єднання конструктивних елементів (найчастіше дощок, щитів, паль), коли виступ одного елемента входить у відповідний йому паз другого елемента.
2. Інструмент … ШПУНТИНА шпунтина; ж.
(нім.)
дошка, брус і т. ін., в яких з одного боку зроблено поздовжній виступ (гребінь), а з протилежного - паз. ШПУР шпур; ч.
(нім.)
1. Вузький канал, який пробурюють у гірському масиві і наповнюють вибуховою речовиною.
2. Отвір у горнах деяких шахтних печей, з якого випускають рідкі продукти плавки.
| 