...ПІТЕК (гр., мавпа)
у складних словах означає "викопна мавпа"
дріопітек ...ПАТІЯ (гр., біль, страждання)
у складних словах відповідає поняттям "страждання", "хвороба"
психопатія ...ПЕДІЯ (гр., виховання, навчання, освіта, культура)
у складних словах відповідає поняттям "розділ", "наука"
гіпнопедія, ортопедія ...ПЛАН (лат., площина)
у складних словах відповідає поняттям "крило", "літальний апарат"
біплан, ракетоплан ...ПЛАСТ (гр., утворений, виліплений)
у складних словах означає "утворений з чого-небудь"
лейкопласти, хлоропласти ...ПОДІЇ (гр., нога, ніжка)
у складних словах відповідає поняттям "кінцівка", "орган пересування"
псевдоподії ...ПОДИ (гр., нога, ніжка)
у складних словах відповідає поняттям "кінцівка", "орган пересування"
ризоподи ...ПОНІКА (гр., трудовий, працелюбний)
у складних словах відповідає поняттям "робота", "спорудження"
гідропоніка ...ПОР (гр., прохід, отвір, шпара)
у складних словах відповідає поняттям "отвір", "прохід"
бластопор, гастропор ...ПТЕР (гр., крило)
у складних словах відповідає поняттям "птах", "комаха", "літальний апарат"
гелікоптер, гіменоптери П'ЄДЕСТАЛ п'єдестал; ч.
(фр., підніжжя, з іт., від нога і місце, опора)
1. Художньо оформлене підвищення, на якому встановлюється статуя, скульптура, колона і т. ін.; постамент, підніжжя, цоколь,
П'ЄЗА п'єза; ж.
(гр., тисну)
позасистемна одиниця тиску або механічного напруження: дорівнює 1000 Н/м2 (близько 0,01 ат). П'ЄЗОГЛІПТИ (гр., тисну і виліплений)
характерні заглиблення на поверхні метеоритів, що нагадують відбитки пальців на м'якій глині. П'ЄЗОЕЛЕКТРИКА п'єзоелектрика; ж.
(гр., тисну і електрика)
збудження електричних зарядів на гранях деяких кристалів (кварц, турмалін, сегнетова сіль) від стиснення і розтягування їх.
Застосовують у
П'ЄЗОЕФЕКТ (п'єзо(електрика) і ефект)
виникнення електричних зарядів (п'єзоелектрики) на гранях деяких кристалів від діяння деформації (напруження) або навпаки - виникнення деформації (напруження)
П'ЄЗОКВАРЦ п'єзокварц; ч.
(п'єзо(електрика) і кварц)
різновид кварцу, який здатний від зміни форми та об'єму утворювати електричні заряди на гранях кристала.
Застосовують у радіотехніці,
П'ЄЗОМЕТР п'єзометр; ч.
(гр., тисну і ...метр)
1. Прилад для вимірювання стисливості речовини.
2. Прилад для визначення чутливості шкіри до тиску. П'ЄЗОМЕТРИЧНИЙ п'єзометричний
(гр., тисну і метричний)
той, що стосується вимірювання стисливості речовини. П'ЄКСИ п'єкси; мн.
(фін.)
взуття для лиж із загнутими догори носками. П'ЄРО (фр.)
блазень. Від імені героя італійської народної комедії - Педроліно. П'ЄСА п'єса; ж.
(фр., букв. - частина, шматок)
1. Драматичний твір, звичайно призначений для показу на сцені; драма.
2. Невеликий музичний твір; опус, п'єска.
3. заст. Невеликий літературний
П'Я розмінна монета Бірми, 1/100 джа. П'ЯРТНЕРС (англ.)
отвір у палубі, через який проходить нижній кінець щогли. ПІ (гр.)
1. Шістнадцята літера грецького алфавіту.
2. Ірраціональне число, що позначає відношення довжини кола до його діаметра (3,14159265...). ПІ-МЕЗОНИ (гр., пі і мезони)
три різновиди нестабільних елементарних частинок, два види електрично заряджені (пі-плюс-мезон і пі-мінус-мезон ), а третій (пі-нуль-мезон) електрично нейтральний. ПІЄЛІТ пієліт; ч.
(гр., миска)
запалення ниркових мисок. ПІЄЛОГРАФІЯ (гр., миска і ...графія)
метод рентгенологічного дослідження нирок. ПІЄЛОНЕФРИТ пієлонефрит; ч.
(гр., миска і нирка)
запалення ниркових мисок, ускладнене запаленням нирок. ПІЄМІЯ піємія; ж.
(гр., гній і ..емія)
форма сепсису, при якій в різних органах утворюються численні метастатичні гнійники. ПІЄТЕТ пієтет; ч.
(нім., фр., від лат., благочестя)
глибока пошана до когось, до чогось.
Див. також:
адорація,
респект,
фетишизм ПІЄТИЗМ пієтизм; ч.
(фр., від лат., благочестя)
1. Побудована на містицизмі і відкиданні обрядової сторони релігійна течія, яка виникла у 17 ст. серед протестантів Німеччини.
2.
ПІЇТИКА піїтика; ж.
(гр., майстерність творення)
1. Наука про художню літературу, теорія літератури.
2. Теорія поезії (композиція, образність мови, ритміка, римування тощо).
3. Система художніх
ПІАЛА піала; ж.
(перс.)
поширена на Сході кругла посудина для пиття у вигляді невеликої розширеної доверху чашки без ручки. ПІАНІЗМ піанізм; ч.
(іт., муз.)
1. Характерні особливості фортепіанної музики.
2. Майстерність гри на фортепіано. ПІАНІНО піаніно; с.
(іт., букв. - тихенький)
великий ударно-клавішний музичний інструмент, що має форму високого ящика з вертикально натягнутими струнами всередині і з горизонтально розташованою
ПІАНІССІМО (іт., букв. - якнайтихіший)
муз. сила звуку при виконанні музичного твору - дуже тихо, найвищий ступінь піано. ПІАНО піано; с.
(іт., букв. - тихий)
муз. тихо, нечутно. ПІАНОЛА піанола; ж.
(англ.)
1. Музичний пристрій, що перетворює піаніно на механічне фортепіано.
2. Назва одного з видів механічного фортепіано. ПІАСАВА (порт., з мови тупі-гуарані)
волокна різних тропічних пальм; застосовуються для виготовлення щіток, канатів тощо. ПІАСТР піастр; ч.
(іт., букв. - плитка)
1. Італійська назва старовинної іспанської монети песо.
2. Розмінна монета: Єгипет, 1/100 єгипетського фунта; Туреччини (куруш), 1/100 турецької ліри;
ПІГМАЛІОН (гр.)
1. За давньогрецькою міфологією - скульптор, який закохався у вирізьблену ним статую Галатеї. Афродіта оживила її, і Г. стала його дружиною.
2. перен. Людина, закохана у своє
ПІГМЕЇ (гр., букв. - величиною з кулак)
1. За уявленням давніх греків, карлики, що жили у якійсь далекій південній країні.
2. Загальна назва низькорослих племен Центральної Африки,
ПІГМЕНТАЦІЯ пігментація; ж.
(лат.)
забарвлення пігментом зовнішнього покриву тваринного і рослинного організмів. ПІГМЕНТИ (лат., фарба)
1. біол. Забарвлені органічні речовини, що входять до складу тваринних і рослинних тканин, надаючи їм відповідне забарвленя; відіграють важливу роль у життєдіяльності
ПІГМОЇДИ (пігмеї і ...оїд)
умовна назва низькорослих племен Центральної Африки та деяких областей Південно-Східної Азії.
Див. також:
пігмеї ПІДШКІРНА ЕМФІЗЕМА припухання шкіри, спричинене скупченням повітря або газів у підшкірній клітковині. ПІЖАМА піжама; ж.
(англ., від інд., паеджама - штани)
1. Домашній легкий костюм зі штанів і куртки вільного крою, який носять удома, в лікарні і т. ін. або вдягають для спання.
2. В Індії -
ПІЖОН піжон; ч.
(фр., голуб)
пуста, франтувата людина, джиґун, дженджик. ПІК ч.
(фр.)
1. Гостроверха гірська вершина. Іноді під П. розуміють гірську вершину взагалі, незалежно від її форми.
2. Найвища точка в розвитку певного явища; короткочасне різке піднесення
ПІКІРУВАТИСЯ пікіруватися
(фр., колоти, щипати)
обмінюватися різкими зауваженнями, ущипливими словами. ПІКАДОР пікадор; ч.
(ісп., від колоти)
учасник бою биків - вершник, що в кориді розлючує бика уколами списа - піки. ПІКАНТНИЙ пікантний
(фр., гострий)
1. Різкий, гострий на смак, пряний (про соус, підливу і т. ін.).
2. перен. Який викликає гострий інтерес, зацікавленість своєю незвичайністю, сенсаційністю і т.
ПІКАП пікап; ч.
(англ., від підіймати, підхоплювати)
1. Невеликий автомобіль для перевезення вантажів або пасажирів.
2. Пристрій до комбайна для підбирання скошених стебел та транспортування
ПІКЕ піке; с.
(1)
(фр., букв. - сколотий)
бавовняна або шовкова тканина полотняного переплетення з рельєфним малюнком у вигляді рубчиків або опуклих візерунків на лицьовому
ПІКЕТ пікет; ч.
(1)
(фр., букв. - кілок, віха)
1. Невеликий військовий сторожовий загін; застава, стежа, дозор.
2. Група страйкарів, яка виділяється під час страйку для підтримання порядку,
ПІКЕТАЖ пікетаж; ч.
(фр., букв. - встановлення кілків)
вибір точок на місцевості і позначення їх для встановлення рейок при нівелюванні. ПІККОЛО пікколо; с.
(іт., букв. - маленький)
музичний інструмент, найменший за розмірами і найвищий за звучанням
(напр., маленька флейта). ПІКНІК пікнік; ч.
(англ.)
розважальна прогулянка компанією (звичайно із закускою на лоні природи). ПІКНІЧНИЙ пікнічний
(гр., міцний, кремезний)
огрядний;
- пікнічний тип ПІКНІЧНИЙ ТИП тип будови тіла людини, для якого характерні кремезна фігура, коротка шия і великий живіт. ПІКНОЗОНД (гр., щільний і зонд)
прилад, яким вимірюють густину морської води на різних глибинах. ПІКНОМЕТР пікнометр; ч.
(гр., щільний, густий і ...метр)
скляна посудина невеликої ємності (кілька кубічних сантиметрів) для визначення густини рідких або твердих тіл. ПІКНОСПОРИ (гр., щільний і спори)
те саме, що й спермації. ПІКО... (іт., маленький)
у складних словах - назвах одиниць вимірювання - означає зменшення в тисячу мільярдів раз основної одиниці. ПІКОТАЖ (фр., від дерев'яний клин)
вбивання між тюбінгами дерев'яних (у переміжку з сталевими) клинів, щоб кріплення шахти було повністю водонепроникним. ПІКРИНОВА КИСЛОТА (гр., гіркий, гострий)
органічна сполука, кристали жовтого кольору, отруйна; бризантна вибухова речовина.
Інша назва - тринітрофенол. ПІКТОГРАМА піктограма; ж.
(лат., розмальований і ...грама)
малюнкове спрощене зображення предметів, понять, що заміняло слово. ПІКТОГРАФІЯ піктографія; ж.
(лат., розмальований і ...графія)
одна з найбільш ранніх форм писемності через зображення предметів, подій тощо спрощеними умовними знаками, схемами, малюнками. В деяких
ПІКУЛІ пікулі; мн.
(англ.)
суміш із дрібно нарізаних маринованих із прянощами овочів, які вживаються як приправа до м'ясних і рибних страв. ПІКУЛЬ (малайське)
одиниця ваги в ряді країн Південно-Східної Азії. ПІЛІГРИМ пілігрим; ч.
(старонім., з іт., від лат., чужоземець, чужинець)
1. Паломник, прочанин; богомолець, який іде на поклоніння до святих місць.
2. перен. Мандрівник, подорожній. ПІЛЕРС пілерс; ч.
(англ., від стовп, підпора)
вертикальний стояк, що підтримує бімс, а з ним і палубу судна. ПІЛОКАРПІН пілокарпін; ч.
лікарський препарат; алкалоїд.
Застосовують для лікування глаукоми та деяких інших очних хвороб. ПІЛОКАРПУС (гр., шапка, шолом і плід)
рід вічнозелених тропічних рослин родини рутових. З листя деяких видів П. одержують пілокарпін. Культивують. ПІЛОН пілон; ч.
(гр., ворота)
1. Масивна споруда у формі зрізаної піраміди. Будували найчастіше перед єгипетськими храмами по боках від порталу.
2. Елемент оформлення в'їзду в місто або на
ПІЛОТ пілот; ч.
(фр., , з іт., гр., керманич)
льотчик; спеціаліст з керування літальним апаратом (літак, вертоліт, планер, аеростат, дирижабль). ПІЛОТАЖ пілотаж; ч.
(фр.)
мистецтво керувати літальним апаратом (літаком тощо). ПІЛЯСТР пілястр; ч.
(фр., з іт.)
плоский, схожий на колону, виступ на поверхні стіни чи стовпа. П. має базу, стовбур і капітель, іноді канелюри. ПІНІОЛИ (іт.)
їстівні горіхоподібні насінини із шишок пінії. ПІНІЯ опінія; ж.
(лат., сосна)
вид хвойних деревних рослин родини соснових. Дико росте в Середземномор'ї, де її також культивують. В Україні вирощують як декоративну рослину.
Інша назва -
ПІНАКОТЕКА пінакотека; ж.
(гр., від картина і сховище)
1. у Стародавній Греції сховище творів живопису.
2. Назва деяких сучасних західноєвропейських картинних галерей. ПІНГ-ПОНГ пінг-понг; ч.
(англ.)
спортивна гра з маленьким целулоїдним м'ячем, який перекидають (за певними правилами) дерев'яною ракеткою над столом, розділеним невисокою поперечною сіткою.
Інша
ПІНГВІН пінгвін; ч.
(англ.)
великий морський антарктичний птах зі схожими на ласти короткими крилами, пристосованими не для літання, а для плавання. ПІНГВІНИ (англ., від лат., опасистий, огрядний)
ряд нелітаючих плаваючих птахів. Поширені в Антарктиці, Субантарктиці, а також в Австралії, Новій Зеландії. Використовують шкурки, т. зв. пташине
ПІНК (англ., рожевий)
рожева фарба, до складу якої входять окиси олова й хрому. ПІНКА пепінка; ж.
(гол.)
невелике двощоглове судно, призначене для рибальства або перевезення вантажів. ПІНОЛЬ (здогадне від лат., крильце, плавник)
циліндричний повзун у металорізному верстаті. ПІНТА пінта; ж.
(англ.)
міра ємності в Англії і Америці (близько 0,5 л), в давнину - й у Франції (майже 0,9 л). ПІНЦГАУ порода молочно-м'ясної породи великої рогатої худоби, а такоє корова і бик такої породи. Виведена в Австрії в гірській місцевості Пінцгау.
Див. також:
айршир,
симентал,
швіц,
шортгорн ПІНЦЕТ пінцет; ч.
(фр., від стискати)
пластинчастий пружний інструмент у вигляді щипчиків для захоплення дрібних предметів. Використовують у медицині, техніці, годинниковій та фотографічній
ПІНЦИРУВАННЯ пінцирування; с.
(нім., видаляти кінець)
видалення верхівки ростучого пагона. За допомогою П. формують крону в плодових і декоративних дерев, а також регулюють плодоношення (в
ПІНЧЕРИ (англ., від защемляти, стискати)
група порід свійських собак службового й декоративного призначення. ПІОДЕРМІТ піодерміт; ч.
(гр., гній і шкіра)
гноячкові захворювання шкіри у людини й тварин. Спричинюється гноєтворними мікробами - стрептококами і стафілококами. До П. відносять фурункульоз,
ПІОЛОТАЖ (фр.)
уміння керувати літальним апаратом, а також така дія. ПІОНЕР піонер; ч.
(фр., дослідник)
1. Людина, яка однією з перших проникає в новий, недосліджений край, освоює його; перший поселенець.
2. перен.Людина, що поклала початок новому в якійсь
ПІОНЕФРОЗ (гр., гній і нирка)
гнійне запалення нирки, при якому її порожнина заповнюється гноєм. ПІОНИ (гр., пі і мезони)
три різновиди нестабільних елементарних частинок, два види електрично заряджені (пі-плюс-мезон і пі-мінус-мезон ), а третій (пі-нуль-мезон) електрично нейтральний.
Інша
ПІОРЕЯ піорея; ж.
(гр., гній і течу)
гноєтеча. Альвеолярна П. - те саме, що й пародонтоз. ПІПЕРАЗИН піперазин; ч.
(лат., перець)
мед.
лікарський препарат. Застосовується як протиглистяний засіб при лікуванні аскаридозу та ентеробіозу. ПІПЕРИДИН (лат., перець)
органічна азотовмісна сполука; безбарвна рідина з неприємним запахом.
Застосовують в аналітичній хімії та органічному синтезі. ПІРАМІДА піраміда; ж.
(гр., з єгип.)
1. Многогранник, одна грань якого (основа) є довільним многокутником, решта граней (бічних) трикутники зі спільною вершиною. Якщо П. перетнути площиною,
ПІРАМІДАЛЬНИЙ пірамідальний
той, що має форму піраміди; П. куб (тетрагексаедр) двадцятичотиригранник, що являє собою куб (гексаедр), на кожну грань якого насаджено чотиригранну піраміду; П. октаедр
ПІРАМІДОН пірамідон; ч.
(гр., вогонь і аміди)
біла кристалічна речовина, шо вживається як ліки для зниження температури і вгамування головного болю; амідопирин. ПІРАМЕЇН пірамеїн; ч.
(пірам(ідон) і(коф)еїн)
мед.
лікарський препарат, застосовують як болезаспокійливий і жарознижувальний засіб. ПІРАНОМЕТР піранометр; ч.
(гр., вогонь, вгорі і ...метр)
прилад для вимірювання інтенсивності сонячної радіації. ПІРАРГІРИТ піраргірит; ч.
(гр., вогонь і срібло)
мінерал класу сульфосолей, темно-червоного кольору. Руда срібла. ПІРАТ пірат; ч.
(лат., з гр., грабіжник, від намагаюсь захопити)
морський грабіжник; розбійник, корсар. Той, хто грабує, винищує і т. ін., поводить себе, як розбійник; бандит, гангстер. ПІРГЕЛІОМЕТР піргеліометр; ч.
(гр., вогонь, Сонце і ...метр)
прилад для вимірювання сонячної радіації. П. використовують для градуювання піранометрів, актинометрів тощо. ПІРГЕОМЕТР піргеометр; ч.
(гр., вогонь, Земля і ...метр)
прилад для вимірювання інтенсивності ефективного випромінювання (випромінювання мінус вбирання) Землі. ПІРЕНОМІЦЕТИ (гр., кісточка, ядро і ...міцети)
група сумчастих грибів. Більшість П. сапрофіти, деякі - паразити (напр., ріжки), спричинюють рак плодових дерев, снігову плісняву та деякі інші
ПІРЕТРУМ піретрум; ч.
(лат., з гр.)
1. Рід багаторічних трав'янистих або напівкущових рослин родини складноцвітих. Поширені в помірній зоні Євразії. Деякі види містять інсектицидну речовину, їх
ПІРИДИН піридин; ч.
(гр., вогник)
органічна азотовмісна сполука; безбарвна прозора рідина з неприємним запахом.
Застосовують в аналітичній хімії, для синтезу фармацевтичних препаратів, барвників
ПІРИДОКСИН (пірид(ин) і гр., кислий)
те саме, що й адермін. ПІРИЛЕН (гр., вогонь та речовина)
мед.
лікарський препарат.
Застосовують при спазмах периферичних судин, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки тощо. ПІРИТ пірит; ч.
(гр., обпалений вогнем)
мін.
мінерал жовтого кольору у вигляді зернистих мас із металевим блиском, що являє собою сполучення заліза із сіркою; сірчаний або залізний
ПІРИХІЙ пірихій; ч.
(гр., від військовий танок)
поет.
в античному віршуванні допоміжна стопа з двох коротких складів;
у російській поетиці - стопа з двох ненаголошених складів. ПІРО... (гр., вогонь)
у складних словах відповідає поняттям "вогонь", "висока температура", "термічний процес". ПІРОГА пірога; ж.
(фр., від ісп., з карибського)
у народів Центральної і Південної Америки та Океанії - вузький довгий човен, обтягнутий корою, шкірами або видовбаний чи випалений зі стовбура
ПІРОГАЛОЛ пірогалол; ч.
(піро... і лат., чорнильний горішок)
органічна сполука, безбарвні кристали, отруйний.
Застосовують для визначення кисню в газовому аналізі, у фотографії - як
ПІРОГЕНАЛ пірогенал; ч.
(піро... і гр., породжую)
мед.
лікарський препарат.
Застосовують при сифілітичних ураженнях центральної нервової системи, для розсмоктування рубців після опіків тощо. ПІРОГЕНИ (піро... і ...ген)
речовини, що підвищують температуру тіла і спричинюють гарячку. ПІРОЕЛЕКТРИКА піроелектрика; ж.
(піро... і електрика)
збудження електрики на поверхні кристалів від нагрівання або охолоджування їх. ПІРОКАТЕХІН (піро... і катехін)
органічна сполука, безбарвні кристали.
Застосовують у фотографії як проявник, у виробництві барвників, лікарських препаратів. ПІРОКСЕН піроксен; ч.
(гр.)
вивержений породоутворюючий мінерал класу силікатів магнію, заліза і кальцію. ПІРОКСЕНИ (піро... і гр., чужий, незвичайний)
група породоутворюючих мінералів класу силікатів; білого, сірого, жовтого до темно-коричневого та зеленого кольору (енстатит, діопсид, авгіт, егірин). ПІРОКСИЛІН піроксилін; ч.
(піро... і гр., гострий, кислий)
вибухова речовина; складний ефір целюлози й азотної кислоти; застосовують для вибухових робіт і виготовлення бездимного пороху. ПІРОЛ пірол; ч.
(піро... і ...ол)
органічна азотовмісна сполука, безбарвна рідина з запахом хлороформу. Похідні П. застосовують у фармацевтичній промисловості тощо. ПІРОЛІЗ (піро... і ...ліз)
розщеплення складних органічних сполук на простіші при високій температурі. До П. належить коксування, крекінг тощо.
Інша назва - піро-генізація. ПІРОЛЮЗИТ (піро... і гр., миття)
мінерал класу окисів і гідроокисів; чорного кольору. Руда марганцю. ПІРОМАНІЯ піроманія; ж.
(піро... і ...манія)
психічне захворювання, що характеризується пристрастю до підпалювання. ПІРОМЕТАЛУРГІЯ пірометалургія; ж.
(піро... і металургія)
галузь металургії, пов'язана з одержанням та очищенням металів і металевих сплавів при високих температурах, на відміну від гідрометалургії, до
ПІРОМЕТР пірометр; ч.
(піро... і ...метр)
прилад для вимірювання високих температур.
Застосовують у металургії, хімії. ПІРОМЕТРІЯ пірометрія; ж.
(піро... і ...метрія)
сукупність методів вимірювання високих температур за допомогою пірометрів. ПІРОНАФТ (піро... і нафта)
гас для освітлення приміщень з підвищеною вогненебезпечністю. Добувають П. з нафти. ПІРОП піроп; ч.
(гр., вогняний)
мінерал класу силікатів; темно-червоного кольору. Використовують як абразив, прозорі різновиди - дорогоцінне каміння. Різновид гранату. ПІРОПАТРОН (піро... і патрон)
трубка з порохом, підриванням якої приводять у дію деякі пристрої (напр., катапульти) на літальних або інших апаратах. ПІРОПЛАЗМА піроплазма; ж.
(піро... і плазма)
рід найпростіших одноклітинних організмів. Поширені на всіх материках, крім Антарктиди. Паразитують в еритроцитах ссавців, спричинюють піроплазмоз. ПІРОПЛАЗМОЗ піроплазмоз; ч.
хвороба свійських тварин, спричинювана найпростішими - піроплазмами. Переносники П. - пасовищні кліщі. ПІРОСКАФ піроскаф; ч.
(піро... і ...скаф)
первісна назва пароплава. ПІРОСКОП піроскоп; ч.
(піро... і ...скоп)
прилад (набір глиняних конусів або пірамід - конусів Зегера), яким посередньо визначають наближено високі температури в заводських печах, спостерігаючи
ПІРОТЕРАПІЯ піротерапія; ж.
(піро... і терапія)
лікування штучним підвищенням температури тіла. ПІРОТЕХНІКА піротехніка; ж.
(піро... і техніка)
галузь техніки, пов'язана з виготовленням освітлювальних, сигнальних, трасуючих, запалювальних, димових та інших спеціальних сумішей, а також ракет,
ПІРОТИН піротин; ч.
(гр., темно-оранжевий колір)
мінерал класу сульфідів, бронзово-жовтого кольору. Інколи використовують як сировину для одержання сірчаної кислоти, а з домішками нікелю - як
ПІРОФІЛІТ пірофіліт; ч.
(піро... і гр., листок)
мінерал класу силікатів; білого з жовтуватим відтінком, блідо-зеленого кольору. Використовують як замінник тальку. ПІРОФОБІЯ пірофобія; ж.
(піро... і ...фобія)
психічне захворювання, що проявляється в патологічній боязні вогню.
|