|
|
ОБАКРАЙ -ю, ч., інд.-авт. Похідне від оба і край — на обидва боки.
З ціложиттєвого ждання
Ти смерть на кілька літ відтрутив,
аби почути пахощ рути
і в неї впасти навмання —
з усіх розлук … ОБЕЗГОЛОСЕНИЙ -а, -е, інд.- авт. Похідне від о, без і голос — позбавлений голосу.
...і лопаються лунко, як гладущики,
обезголосені тіла закланні. (ЗД:69). ОБОЛОК -а, ч., заст., поет. 1. Хмара, хмарина. 2. Небесна блакить.
Горить налитий сонцем оболок,
і день до берега припав... (ЧТ:158). ОБОРА -и, ж. Відгороджена частина подвір'я з приміщеннями для худоби.
Та погляд застує імла,
і ти, мов лев, у цій оборі,
де стільки кроків в коридорі, —
аж світ зайшовся дубала! (П-1:30). ОБОЮДОЖАЛИЙ -а, -е, інд.-авт.
Та мури, мов із мертвих всталі,
похмуро мовили: чекай,
ще обрадіє із печалі
твій обоюдожалий край. (П-1:36). ОБРИ (обр), -ів, мн. Слов'янська назва аварів.
...смеркне перший обрій,
потому – другий, третій. Ніби, обри,
вони запрагли смертної пори (ЧТ:69);
Затрембітало. Вже світає,
а обр і … ОБРОТЬ -і, ж. Вуздечка без вудил для прив'язування коня.
Коню — оброть. І далі — без коня.
Коню — оброть. І романтичні наші
мовчання сльози розпачі слова
на незабудь... (П-2:258). ОБЧАС -а, ч., діал. Каблук.
Так часто цокотять обчаси,
так часто серце стугонить. (П-1:104). ОВИД -у, ч., рідко. Обрій, виднокруг.
Душе, відшукуй власний слід,
де знані всі стежки,
імла заткала весь овид,
гримкочуть потоки... (ЧТ: 135). ОВОГНЕНИЙ -а, -е, інд.-авт. Дієпр. від вогонь. Охоплений вогнем.
Та за тобою небо запалало,
овогнене грозою стожалів. (П-2:68). ОГИР -а, ч., рідко. Те саме, що жеребець.
Ранок древній,
наче огир баский.
Задаремне:
зважитись — не з руки. (П-2:295). ОГРАННЯ -я, с., інд.-авт. Ім. до огранювати – шліфуючи поверхню чого-небудь, робити на ній грані.
У зашморзі бід
аж зайшовся кривий од волання борлак,
аж огранням дзеркал заросилася кров! … ОДВОЛОДАНИЙ -а, -е. Дієпр. пас. до одволодати.
Бо, одволоданий, не прихистиш
душі, що зупинилась при порозі
назнаменовань, при сліпучім розі
заломів долі. (П-2:21). ОДЕНКИ -ів, мн., заст. Спільна робота заміжніх жінок (прядіння, вишивання тощо) у зимові дні.
Подзенкують трамваї,
автобуси снують,
оденки десь справляють,
пиячать і жують. (ЧТ:34);
Най … ОДНОГОРЛИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від один і горло.
Гріх — жити в одногорлому плачі,
в тужінні одногорлому, в радінні
гріх жити одногорлому, в падінні
дозволено прожити. (Т.1, кн.2:230). ОДЯКА -и, ж., інд.-авт. Те саме, що подяка.
...не зраджуючи правду і добро,
їм принеси без чорних заборол
свою любов, одяку і дитинність. (ЧТ:76). ОЗЛІННЯ -я, ж., інд.-авт.
А шал який! Яке озління!
О білий світе-блекота. (П-1:132). ОКАПИНИ -ин, мн., розм. Те, що стікає зі свічки.
Пітьма тайгова як Елізіум,
модринна глиця — ніби сліз окапини. (Т.1,кн.2:63). ОКЛУНОК -ка, ч., інд.-авт. Те саме, що клунок.
Як удова, з оклунком
заходить Україна в рідний дім... (Т.1, кн.2:156). ОКОВИТА (лат. aqua vitae — вода життя), -тої, рідко -ти, ж., заст. Міцна горілка високого ґатунку.
П'ючи біду, неначе оковиту,
я заховався, змовкнув і затих. (ЧТ:40);
Тож: пий із кварти … ОКОРЕНОК -нка, ч. Частина стовбура від кореня до гілок.
...ще — чайка однокрила, ще — зигзиця
і ще-як окоренок лихоліть. (ЗД:75). ОКРАЙСВІТ -у, ч., інд.-авт. Похідне від (о)край і світ — на краю світу.
Десь окрайсвіту тінь забута бродить,
та тінь, котрою я себе зберіг. (ЧТ:106);
Ми лише були
за окрайсвітом, за проваллям … ОКРИК -у, ч. 1. Вигук, яким окликають кого-небудь. 2. Вигук, який має в собі наказ, погрозу і т.ін.
...аби спізнати, що рівновеликі
оці зусилля єдності — з обох
найдальших окриків... … ОКРИЛЛЯ -я, с., збірн., інд.-авт. Те саме, що крила.
Та бійся знесеному буть:
Ікарове окрилля
вік навертатиме на путь
досадного знесилля. (Т.1, кн.2:173). ОКРУШИНА -и, ж., розм. Те саме, що крихта.
Несамовито-синій вороновий
розкрилений косопис напівкільний —
душі твоєї витлілі окрушини —
з кального сонця приспадає тихо... (ЗД: … ОКТАЕДР (грец. oktaedron < octo — вісім і hedra грань), -а, ч. Восьмигранник.
Горе
тебе в чотири мури оборало
(чотирикутник певності, чи, може,
спотворений октаедр плачу?). (ЧТ:51). ОЛІГОЦЕНОВИЙ < олігоцен (< грец. olygos – малий і kainos — новий), -а, -е. Найпізніша епоха палеогену — першого періоду кайнозою тривалістю 35-40 млн. років.
Стигми тіл — це стигми душ. Це — з … ОМИРЕНИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від смирення.
Сюрчали сторожі, громохкі постріли
колошкали омирений мій сон
і обміняли пережовклий спокій. (ЧТ:1.45). ОМИРЕННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від мир — сповнений миру, спокою.
Витворивши звіра
з самого себе, ти, своїх омирень
позбулий, поснувався, наче дим,
на попелищі власному. (ЧТ:78). ОПАЗУРИТИ -ить , док., перах., інд.-авт. Дієслово до пазур. Охопити лазурями.
Колись розпукне серце, чорний вечір
опазурить твої одлеглі плечі... (ЧТ:78). ОПОКА -и, ж., мет. 1. Металевий або дерев'яний ящик без дна і верху, що утримує формувальну суміш під час виготовлення ливарних форм. 2. Тверда, легка гірська порода, багата на чорнозем.
...не … ОПОРЯТУВАТИ -ую, -уєш, док., перех., інд.-авт. Врятувати, порятувати, вирятувати.
...опорятуйте із тяжких невір,
з тортур самодонищення... (ЧТ:97). ОПОРЯТУНОК -у, ч., інд.-авт. Дія за знач, опорятувати.
Він опорятунок,
я ж білоусто мовлю: порятуй... (ВЦ:195);
лиш дві руки, як два крила,
шукають безнастанно
опорятунок — угорі,
в … ОПУКА -и, ж., заст. 1. М'яч. 2. Опукла частина чогось, вигин.
Болото — аж гримить,
а сонця спах – опукою на релях. (ЗД:129). ОРИФЛАМА (від франц. oriflamme < лат. aurum – золото і flamma полум'я), -и, ж. 1. У середньовічній Франції — прапор короля. 2. Великий прапор, прикріплений на мотузку, протягнутий упоперек вулиці … ОРФЕЙ (грец. Orpheus), -я, ч. У давньогрецькій міфології — музикант і співак, спів якого причаровував не тільки людей, але й диких звірів, річки, скелі.
Всеспалення Твоє автодафе … ОСІЯ -ї, ч. Легендарний пророк, якому приписується одна з книг Біблії.
Як тяжко жити в вимерлих світах,
щоб тугою Осії голосити. (ЧТ:127). ОСЛАВИ ослав, мн., інд.-авт. Похідне від ославити.
— На дворі дощ? — я запитав.
— А так, на небі ні хмарини.
І сльози на очах дружини
від сподівань і від ослав. (ВЦ:191). ОСМУТА -и, ж., діал. Смуток.
Утекти б од себе геть світ за-очі,
у небачене, нечуте, у немовлене,
де нема ані осмут, ні радощів,
де ніщо не збавлене, не здолане. ( ЗД:72). ОСОННЯ -я, с. 1. Незатемнене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем. 2. Бокова частина будівлі, освітлювана сонцем.
А впораюсь — раптом вирветься
Чевоним осонням,
Червоною стрічкою … ОСОРОМА -и, ж., рідко. Те саме, що сором.
З перерізаним горлом, як півень,
відчайдушно лопоче крильми,
осоромою тільки й живий він
і розверстими навстіж грудьми. (ЧТ:50). ОТІНИТИ -юю, -юєш, док., перех. Те саме, що затінювати, вкрити тінню; пор. осінити, ославити.
Досить:
гулкої порожнечі я сягнув
і зупинився. Вигорілий простір
отінив свічку – болю епіцентр. … ОТІННЯ -я, с., інд.-авт. Дія за знач. отінити.
Атмосфера
гріха – в причаєних печерах,
ялин отіння — наче негри. (ЗД:63). ОТАВА -и, ж. Трава, що відростає на місці скошеної.
Так явно світ тобі належать став,
що вражений дарованим багатством
оцього дня, відчув, як святотатство:
блукати лісом, лонами … ОФІРА -и, ж., рідко. Те саме, що жертва.
...порив нас відроджує і кличе
перелітати смертне узграниччя,
аби в пекельний вечора опал
крилом сягнути — в лоно самоспалень
до молодих і … ОФІРУВАТИ -ую, -уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що жертвувати.
Холодний повів
холодну халабуду обдавав,
палахкотіло полум'я любові,
котрому ти життя офірував. (ЧТ:105). ОХВИЛІ охвиль, мн., інд.-авт. Похідне від хвилі.
Чорно-біла весна
між крижин, рябуватих охвиль...(ЗД: 121). ОХВИЛЛЯ -я, збірн.. інд.-авт. Те саме, що охвиля.
Звабливо жита іще грають спижево-зеленним охвиллям. (Т.1, кн.2:83). ОШАТТЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від шати.
Замість ялинки — сосни у вікні
У передноворічному ошатті... (Т.1, кн.2:165). ОШМАТТЯ -я, с., збірн., діал. Обривки, шматки, клапті.
Бо є ось воно — ошмаття існування!
Це гноття прагнень, спогадів, бажань. (ЧТ.:106). ОШРОТТЯ -я, збірн., інд.-авт. Те саме, що шріт — дріб.
І тінь біжить — поверхи давніх днів.
І заволока – на ошроття часу. (П-1:137).
|
|
|
