|
|
РІНЬ -і, ж. 1. Крупний пісок, гравій, галька і т. ін. 2. Берег або дно річки з крупного піску, гравію, гальки і т. ін.
...а ти сам — з тобою врівень,
один на сотні поколінь
високим гнівом
РАБОВАНИЙ -а, -е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до рабувати — 1. Грабувати. 2. Тримати кого-небудь у рабстві; поневолювати когось.
Отак: рабованому бути
Усе з тобою. Все твоє —
Розкрадене і
РАБУВАННЯ -я, с., діал. Дія за значенням рабувати грабувати; тримати кого-небудь у рабстві; поневолювати когось.
Я ніби закоркований. Неначе
лиш улягаю силі рабування
і самознищую буремний дух.
РАДОСТЕ-БІДА радосте-біди, ж., інд.-авт. Похідне від радість і біда.
Я там сидів, де трьох річок вода -
Дніпра, Десни і неба — струмувала
і обережно серце обмивала
якась непевна радосте-біда.
РАДОСТЕ-ЖАЛІ радосте-жалів, мн., інд.-авт. Похідне від радість і жаль.
...де розкошує маячня
моїх далеких недобутих марень
в калейдоскопі радосте-жалів,
над вежею стожальної покари
стрілою
РАДОЩІ-ЖАЛІ радоще-жалів, мн., інд.-авт. Похідне від радощі і жалі.
...де розкошує маячня
моїх далеких недобутих марень
в калейдоскопі радоще-жалів... (П-1:206-207). РАЛЕЦЬ -льця, ч., заст 1. Подарунок, приношення. 2. Те саме, що бенкет.
Зустріне по дорозі —
і чорту на ралець,
надію май у базі,
та в вірний вір свинець. (П-2:223). РАМЕНО -а, с., заст. Плече.
Не чути їхніх слів-зажур,
урвалася дорога,
якою близяться уста,
рамена і долоні... (ЧТ:27);
Від рамена — крик,
високий зойк — у дві гінкі долоні,
неначе
РАХМАННИЙ -а, -е. Смирний, тихий; спокійної вдачі.
Рушай у день, неначе в світ незнаний,
Де розгойдались до останніх граней
Рахманне сонце і рахманна тінь. (Кр:205);
Верни до мене, пам'яте
РАХМАННО Присл. до рахманний.
Рахманно пагорбами ріль
води – рахманно – вис
малий метелик, наче біль
малий на крилах ніс... (ЗД:117). РЕЗИҐНАЦІЯ -ї, ж., книжн., заст. Цілковита покірливість долі; відмова від опору, боротьби.
Хай і відринувши утому резиґнацій,
Нам не побачить обрій на очах. (Т.1, кн.2:9);
Сьорбають юшку
і,
РЕЛЯ -і, перев. мн., діал. Гойдалка.
Болото — аж гримить,
а сонця спах – опукою на релях. (ЗД:129). РЕЧЕНЕЦЬ -нця, ч., заст. Строк.
Як став — то вплав,
як брід — то вслід,
як мур – то хоч нурця,
пройдімо лабіринтом бід
до свого реченця... (П-1:31);
Серце геть зотліло.
Огнем загаслим
РИНВА -и, ж. Труба або жолоб для стікання води.
Ридання шиб і ринв. А хоч —
ридання матері пророче. (ЗД:77). РИТЬ -і, ж., діал. Застояна вода, обліг, багно, болото.
На кожнім мурі проступає рить
журби твоєї. (П-1:52). РОЗБРАТАНИЙ -а, -е, інд.-авт. Дієпр. пас. теп. ч. до розбратати – перервати, припинити дружбу, посварити кого-небудь з кимсь.
Розбратані протипотоки
'дне одного наздоганяють,
годують себе
РОЗВЕСІННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від весна.
Нашорошений пролісок —
Ніби зайчик уважний
До вітрів і до шереху
Розвесіння гіркого! (Кр:214). РОЗЛУКОСТРІЧА -і, ж., інд.-авт. Похідне від розлука і стріча (зустріч).
Розлукостріче і не-
пусти і зупини,
і вже навіки поверни —
бодай мене — мені! (ЗД: 118). РОЗНАПРЯМКОВАНИЙ -а, -е, інд.- авт. Похідне від напрямок. Скерований у різні напрямки.
Рознапрямкована глуха душе!
Затиснутій минулим і майбутнім,
тобі ані знайтись, ні загубитись...
РОЗПАДОК -дку, ч. Глибока тріщина між горами або на поверхні ґрунту; ущелина.
Коли
колимський Діоніс, як чіп, набравшись,
тебе в свої обійми загребе
і понесе, розбійник, до розпадку...
РОЗПЕЛЮСТИТИ -щу, -щиш, док., перех., інд.-авт. Похідне від пелюстки. Розкрити, як пелюстки.
Треба щедро – серцем одним, устами
ледь розпуклими розпелюстити втіхи гін,
всевідради! Сонце бо йде —
РУБІКОН (лат. Rubico), -у, ч. 1. Стародавня назва річки, яка впадає в Адріатичне море і яку 49 р. до н.е. перейшов Юлій Цезар зі своїми легіонами, незважаючи на заборону сенату. 2. перен. Про межу
РУБЕЛЬ -бля, ч., розм. Довга жердина, яку кладуть зверху на віз із сіном чи снопами й притягують за кінці мотузкою так, щоб, придавивши, утримати вантаж.
З зазубринами грім, немов
РУМАК -а, ч., заст., іст. Старовинна назва породистого верхового коня у східних народів.
На помежів'ї присмерку й світання
імчить румак, надколюючи лід
незайманого од віків мовчання.
РУРА -и, ж., розм. Те саме, що труба.
Блискучі рури власним сяйвом сліпнуть
і ззовні, і зсередини. (ЧТ:151);
Як круглі рури їм жалі ростуть
і світяться і мерехтять вогнями. (П-2:116). РЯСНОЧОЛИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від рясний і чоло.
Я, певне, яблуня була,
поморочила світ довкола,
в рясному цвіті рясночола
тужила, ніжилась, жила. (П-2:296). РЯХКОТІТИ -очу, -чиш, недок., неперех. Те саме, що мерехтіти.
Як боляче ряхкоче сонцепруг!
Як – далина! (П-2:64).
|
|
|