|
|
АВТОДАФЕ незм., с. Прилюдне спалення на кострі єретиків чи творів, які інквізиція середньовічної Європи вважала єретичними.
...коли ти Бога не гнівиш
любов'ю злою і коли ти
капариш недолугий
АГОРА (грец. agora — збори), -и, ж. 1. У стародавніх греків народні, військові або судові збори вільних громадян. 2. Площа для проведення таких зборів.
Коли ж збереться наша агора,
Скликаючи
АДАМАШКА -и, ж. 1. заст., іст. Ґатунок шовкової тканини. // Вироби з цієї тканини. 2. діал. Дамаська шабля.
Немов рубін у чорнім адамашку,
обачно критий білим німуванням,
так снінь моїх озерце
АЕД (< грец. aoidos – соловей, співець), -а, ч. Давньогрецькі поети й співці, мистецтво яких розквітло у VІІІ — VII ст. до н.е. Аеди виконували епічні твори, акомпануючи собі на струнному
АКАНТ (грец. akantha — колючка, терен), -а, ч., 1. бот. Трав'яниста рослина родини акантових, поширена в районі Середземномор'я. 2. архт. Прикраса на капітелях колон коринфського ордера, а також
АКРИДИ (< грец. akris (akridos) — сарана), -рид, мн. 1. біол. Комахи родини саранових. 2. перен. Живитися акридами і диким медом — мізерно харчуватися, голодувати.
Я тіло нагострив на чаї та
АЛЮР (франц. allure — темп, хід), -у, ч. Вид поступального руху коня.
Із себе виклич лева і лютуй,
твоїх розкошів виярілі юрми
проносяться у смертному алюрі,
пірнаючи у чорну темноту.
АМАРАНТ (< грец. amarantos — нев'янучий) -у, ч., бот. 1. Південноамериканське дерево родини цезальпінієвих з червоною деревиною, яку використовують для інкрустації. 2. Трав'яниста рослина родини
АНТЕЙ (грец. Antaios), -я, ч. 1. У давньогрецькій міфології син Посейдона й Геї, велетень, найвродливіший і наймогутніший поміж гігантами; був непереможний, доки діставав силу від матері. 2.
АНТИСЕБЕ незм., інд.-авт. Похідне від анти ("проти") і себе.
Спочатку він опирався:
як оце пройти
до самого краю свого тіла
або увійти в антисебе? (Т.1, кн.2:144). АНТОНОВИЙ ОГОНЬ заст. Гангрена.
Шурхати і шепоти і щеми —
то твого спогадування дні
хлюпотять під веслами триреми,
що горить в антоновім огні. (ВЦ:196);
Що ж, кохана,
згоряймо на антоновім
АНФІЛАДА (франц. enfilade, від enfiler — нанизувати), -и, ж., архт. Ряд приміщень (кімнат, залів), які послідовно примикають одне до одного, з дверними отворами, розміщеними на одній осі, що створює
АПОГЕЙ (грец. apogeios віддалений від Землі), -ю, ч. 1. Найвіддаленіша від центра Землі точка орбіти Місяця або штучного супутника Землі. 2. Найвищий ступінь розвитку, розквіт, найбільше
АПОКРИФ (< грец. apokryphos — таємний, прихований), -а, ч. 1. В епоху еллінізму — таємні книги, доступні жерцям. 2. У християнській релігії — книги, твори, що не ввійшли до складу біблійного
АРХІЛОХ -а, ч. Давньогрецький поет і воїн.
Він, шалений Бог,
Архілохом кривим і воєм
наступає на очі напористо
епілептика грім-бровою. (Т.1, кн.2:69). АРХІТРАВ (< грец. archi — головний і лат. trabs — балка), -а, ч, архт. Головна балка, нижня з трьох частин антаблемента, яка безпосередньо опирається на капітелі колон.
Сни самознищення і
АРХИПЕНТУРА -и, ж (похідне від Архипен(ко) і тур(а) за аналогією до слів адвокатура, професура). Винахід українського художника-скульптора Олександра Архипенка (1887-1964), рухомий живопис: за
АРХИСТРАТИГ (грец. воєначальник), -а, ч. На мові церкви архангел Михаїл, проводир воїнства в боротьбі з сатаною та його воїнством.
Архистратиг над головою тримав списа, немов весло,
а рвінням
АТЛАНТ (грец. Atlas (Atlantos)), -а, ч. 1. Титан, що брав участь у боротьбі проти Зевса і був покараний: мусив вічно підтримувати небесне склепіння на голові і руках. 2. архт. Вертикальна
АТОЛ (< англ. atoll — кораловий < мальдів. atolu — острів з лагуною посередині), -а, ч. Кораловий острів, що має форму кільця, яке оточує порівняно глибоку лагуну.
Рід людський росте, як
АУСПІЦІЇ (лат. auspicia < avis – птах і speci — дивлюсь), -цій, ми. 1. У Стародавньому Римі — ворожіння, віщування майбутнього на основі спостережень за поведінкою птахів (польотом, криком та ін.).
|
|
|