Р, Р двадцять перша літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає приголосний звук р; вимовляється ер. РЄЗНИКОВИЧ МИХАЙЛО ІЄРУХИМОВИЧ нар. 1938, укр. режисер, педагог; гол. режисер, дир. Національного академічного театру рос. драми; постановки (Школа скандалу, Історія однієї пристрасті); професор Київського театрального … РЄПІН ІЛЛЯ ЮХИМОВИЧ 1844-1930, рос. маляр укр. походження; визначний представник реалізму; член Товариства передвижників; від 1900 у Фінляндії; зображення сильних почуттів, відсутність зовнішніх ефектів; … РЄПНІН-ВОЛКОНСЬКИЙ МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ кн., 1778-1845, рос. державний діяч, брат С. Волконського; нащадок Рюриковичів, ген.-губернатор Саксонії, 1816-34 - Лівобережної України, член Державної Ради; обстоював укр. інтереси перед … РІЄКА м. в Хорватії, над Адріатичним м.; 168 тис. мшк.; найбільший у країні торговельний, рибальський і транзитний порт; нафтопереробний комбінат; вузи (унів.); музеї; храми (XIII-XVIII ст.), … РІББЕНТРОП (Ribbentrop)
Йоахім фон, 1893-1946, один із гітлерівських вождів III Райху; 1938- 45 міністр закордонних справ, співавтор союзу з СРСР (пакт Р.-Молотова); воєнний злочинець; на … РІБЕРА I
(Rivera)
Дієґо, 1886-1957, мексиканський маляр, графік і архітектор; творець сучасного мексиканського малярства; один із найвидатніших художників Лат. Америки; ініціатор програми … РІВЕНЬ пристрій для визначення величини відхилення площини від горизонталі або вертикалі, а також для вимірювання дуже малих кутів; містить ампулу, заповнену рідиною (спиртом, ефіром), із … РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ частка робочої сили, не зайнятої через брак робочих місць, але зареєстрованої, як така, що прагне отримати роботу. РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ ПРИРОДНИЙ рівень безробіття при ринковій рівновазі; дозволяє зорієнтуватися, яка частина робочої сили відмовляється від праці за плату рівноваги. РІВЕНЬ ОБОВ'ЯЗКОВИХ РЕЗЕРВІВ визначений центральним банком обсяг депозитів, який комерційні банки повинні зберігати для обслуговування поточних касових операцій, один із засобів контролю за пропозицією грошей. РІВНЕ обл. центр України, на р. Усті (притока Горині, басейн Дніпра); 239 тис. мшк.; машинобудування (високовольтна апаратура, верстати), хіміч., легка, харчова промисловість; залізнично-шосейний … РІВНИНА вид рельєфу (на суходолі і морському дні) у формі просторої горизонтальної або легко нахиленої площини; утворюється як структурна форма (вел. континентальні) або в результаті діяльності … РІВНОВАГА СИЛ один із принципів брит. закордонної політики; його метою було підтримування рівноваги сил між державами (або їх коаліціями) у Європі. РІВНОВАГИ ВІДЧУТТЯ здатність сприймати враження, які стосуються розташування тіла в просторі; уможливлює утримання правильного положення тіла при ході та стоянні; у більшості хребетних органом, що контролює … РІВНОДІЮЧА вектор (напр., сила), який є векторною сумою 2-х або більше складових векторів (складових сил) або рівнозначущою; р. 2-х сил, що діють під кутом, дорівнює довжині діагоналі паралелограма, … РІВНОКРИЛІ назва ряду комах, що включає бл. 40 тис. видів, із 2-ма парами перетинчастих крилець однакової будови; рослиноїдні, деякі небезпечні шкідники (попелиці, цикади). РІВНЯННЯ записана у вигляді рівності задача знаходження величин аргументів (невідомі у р.), при яких значення 2-х даних функцій є рівними; напр., в алгебричному р. порівнюються 2 многочлени. РІВНЯННЯ АЛГЕБРИЧНЕ рівняння виду f = 0, де f - довільний многочлен степені n>0 з однією або кількома змінними; ск., лінійне рівняння ax+by+c = 0, квадратне рівняння ax2+bx+c = 0. РІВНЯННЯ ЛІНІЙНЕ алгебричне рівняння, в якому невідомі мають лише перший степінь; як-от: 3x+2 = 0, ax+by+cz = 0. РІГЕЛЬ найяскравіша зірка у сузір'ї Оріона; становить систему 4-х зірок. РІД I
одиниця у систематиці організмів, нижча від ряду, включає близько споріднені види.
II
група родичів, що включає осіб, які походять від одного спільного предка (міфологічного), … РІД ГЕРАЛЬДИЧНИЙ штучний зв'язок між шляхетськими родинами, що виникає із спільного гербового символу і гасла. РІДИНА один із 3 гол. агрегатних станів речовини; субстанція в цьому стані не має власної форми, але зберігає (при дії не дуже вел. зовнішніх сил) власний об'єм; переохолоджена р. - р. із темп., … РІДНА ШКОЛА укр. педагогічне товариство, засноване 1881 у Львові під назвою Руське товариство педагогічне, мета: виховання молоді, заснування укр. шкіл, надання матеріальної допомоги укр. педагогам і … РІЖКОВЕ ДЕРЕВО дерево зони Середземномор'я; листки зимостійкі, перисті; висушені стручки їстівні, мають медовий смак; насінини, що називають каратами, раніше використовували як міру ваги. РІЖКУВАННЯ традиційна для с. Опішні та деяких ін. укр. осередків декоративно-ужиткового мистецтва техніка керамічного розпису, коли ангоби (кольорові глини) наносять на виріб, користуючись ріжком … РІЗДВА ОСТРІВ I
(у Індійському о.) заморська територія Австралії; 135 км2, 1,3 тис. мшк., гол. китайці та малайці; адміністративний центр і єдина пристань у затоці Флаїн Фіш Коув; наземна сателітарна … РІЗДВО ХРИСТОВЕ християнське свято, яке відзначається для вшанування народження Ісуса Христа; впроваджене в IV ст.; католики (в тому числі укр. католики грец. обряду у діаспорі) святкують Р. Х. 25 грудня, … РІЗНОВИД класифікаційна одиниця у систематиці організмів, нижча за вид; сукупність особин із незначними неспадковими відхиленнями від ідеального морфологічного типу виду. РІЗОЛЬ МИКОЛА ІВАНОВИЧ нар. 1919, укр. баяніст, педагог; художній керівник квартету баяністів Київської філармонії; професор Київської косерваторії. РІЗОРДЖІМЕНТО ідейно-політичний рух, пов'язаний із національно-визвольною боротьбою та боротьбою за об'єднання Італії 1815-70; також назва цього періоду в історії Італії; демократично-республіканський … РІЗОТТО італ. рисова страва з додаванням м'яса, сиру пармезан, помідорів тощо. РІЗЬ гребені та канавки у формі ґвинтової лінії на бічній поверхні стержня (зовнішня р.) або всередині отвору (внутрішня р.); крок р. - відстань між сусідніми витками, виміряна паралельно до … РІЙ БДЖОЛИНИЙ організована сукупність медоносних бджіл (надродина бджолиних); також бджоли, що відокремлюються від материнської сім'ї та покидають гніздо в пошуках нової оселі. РІК одиниця відліку часу: 1. зоряний р. - період обертання Землі навколо Сонця (365 діб 6 год. 9 хв. 10 с); 2. тропічний р. - час між послідовними проходженнями Сонця через точку весняного … РІК СВІТЛОВИЙ одиниця довжини, використовувана в астрономії; 1 св. рік = 9,46 млрд. км = 0,307 парсеків; це відстань, яку долає світло за 1 рік зі швидкістю 299 792 км/с. РІК ЦЕРКОВНИЙ річний цикл свят, прийнятий у Церкві; починається в першу неділю Адвенту (найближча до дня св. Андрія Апостола - 30 XI); поділяється на: Адвент, період Різдва Божого, Вел. Піст (починається … РІКА природний водний потік, який постає з джерел чи випливає з оз., болота (рідше), має сформоване річище і тече під дією сили тяжіння; живиться поверхневими й підземними водами, з атмосферних … РІКАРДО (Ricardo)
Девід, 1772-1823, брит. економіст, співтворець класичної економіки, займався теорією грошей і кредиту; довів, що вартість продукції залежить від обсягу праці, необхідної для її … РІКЕР (Ricoeur)
Поль, нар. 1913, франц. філософ і протестантський теолог, засновник і гол. представник сучасної філософської герменевтики. РІЛЬКЕ (Rilke)
Райнер Марія, 1875-1926, австр. поет; видатний представник символістичної та містично-релігійної лірики, значно вплинув на європ. міжвоєнну поезію; Сонети до Орфея, … РІМІНІ м. на пн. Італії, в обл. Емілія-Романья, над Адріатичним м.; 128 тис. мшк.; торговельний і рибальський порт (обслуговує Сан-Марино); морський пляж. Давнє Армініум, із 268 до н.е. під владою … РІМАНН (Riemann)
Ґеорґ Фрідріх Бернгард, 1826-66, нім. математик і фізик; праці з теорії функцій комплексної змінної, теорії чисел, математичного аналізу, математичної фізики та геометрії. РІМЕНШНАЙДЕР (Riemenschneider)
Тільман, бл. 1460-1531, нім. скульптор; визначний представник пізньої ґотики; вівтарі, сакральні скульптури і надгробки, переважно у Вюрцбурзі. РІНО м. у США (штат Невада), біля підніжжя Сьєрри-Невади; 140 тис. мшк., міська агломерація 270 тис.; відомий туристичний центр, унів. РІО-ГРАНДЕ р. в Пн. Америці; довж. бл. 3000 км; басейн 440 тис. км2; впадає у Мексиканську зат.; сильні коливання рівня води; судноплавна у пониззі; гідроелектростанції, водосховища; використовують … РІО-ДЕ-ЖАНЕЙРО I
м. у Бразилії, на узбережжі Атлантичного о., у бухті Ґванабара, столиця штату Р.-д.-Ж.; одне з найважливіших міст Лат. Америки; 5,3 млн. мшк., метрополія Р.-д.-Ж.-Нітерой 11,2 млн.; … РІО-НЕҐРО р. у Пд. Арґентині; довж. бл. 1300 км (від витоків р. Неукен); басейн 146 тис. км2; впадає в Атлантичний о.; використовується для зрошування; гідроелектростанції; судноплавна бл. 400 км. РІП див. «Революційно-інституційна партія» РІПА дворічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих, овочева культура; вирощують задля коренеплодів - від кругло-плоскої до плоскої форми, що містять вел. кількість вітаміну С. РІПАК однорічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих, олійна і кормова культура; в Європі вирощують задля насіння (бл. 45% жирів), використовують для виготовлення олії, як кормову культуру … РІСАЙКЛІНГ використання відходів або відпрацьованих елементів для виробництва нових речей, ск., автомобільних покришок для палива, макулатури для виробництва паперу. РІСТ РОСЛИН незворотний процес збільшення маси рослинних організмів; може тривати протягом усього життєвого періоду завдяки наявності (в пагонах і коренях) твірних (меристемних) тканин. РІСТІКІВІ (Ristikivi)
Карл, 1912-77, естонський письменник; із 1944 у Швеції; історично-філософські романи; сюрреалістичний роман Hingede-ЪЪ; твори для дітей. РІТТЕР (Ritter)
Карл, 1779-1859, нім. географ; член АН, професор Берлінського унів.; прихильник антропоцентризму в природничих дослідженнях; основоположник регіональної географії. РІТФЕЛТ (Rietveld)
Герріт Томас, 1886-1964, голландський архітектор; член групи Стиль, співзасновник CIAM; будинок Рітфелта в Утрехті; громадські будівлі, проекти інтер'єрів і меблів. РІУ-НЕҐРУ р. у Бразилії і Колумбії, ліва притока Амазонки; довж. бл. 2000 км (від витоків р. Гуайні); через р. Касік'яре сполучена з р. Оріноко; судноплавна бл. 800 км. РІУ-ҐРАНДІ-ДУ-НОРТІ штат у Пн.-Сх. Бразилії, на узбережжі Атлантичного о.; 53,2 тис. км2, 2,4 млн. мшк.; столиця Натал; височинний; експлуатація лісів (воскова пальма), вирощування бавовни, цукрової тростини; … РІУ-ҐРАНДІ-ДУ-СУЛ штат у Пд. Бразилії, на узбережжі Атлантичного о.; 280,7 тис. км2, 9,1 млн. мшк.; столиця Порту-Алеґрі (порт); височинний; тваринництво; район вирощування пшениці, сої, винограду; … РІХТЕР АНАТОЛІЙ ПЕТРОВИЧ нар. 1930, укр. співак (бас); соліст Одеського театру опери та балету; партії: Тарас (Тарас Бульба), Мефістофель (Фауст). РІХТЕР СВЯТОСЛАВ ТЕОФІЛОВИЧ 1915-97, рос. піаніст, родом з України (Житомир); один із найвідоміших сучасних віртуозів; у репертуарі - фортепіанна музика від Й.С. Баха до композиторів ХХ ст.; виступав у всьому світі; … РІХТЕРА ШКАЛА шкала, що використовується для оцiнки сили землетрусiв; сила землетрусу виражається логаритмом максимальної амплiтуди сейсмiчних хвиль. РІЦОС (Рікос)
Яніс, 1909-90, грец. поет; учасник Руху Опору, багатолітній політичний в'язень; революційні поезії, символістична та наближена до екзистенціальної лірика; переклади (вперше грец. … РІЧ ПОСПОЛИТА назва пол. держави, відома з XIII ст., що виражає суверенність народу щодо держави. РІЧАРД I ЛЕВИНЕ СЕРЦЕ (Richard I LionHearted) 1157-99, із династії Плантаґенетів, король Англії з 1189, син Генріха II; 1190-92 один із керівників III хрестового походу; при поверненні 1192 був ув'язнений у … РІЧАРД III (Richard III) 1452-85, з династії Йорків, король Англії з 1483; скинув із престолу та ув'язнив (імовірно, наказав убити) небожа, Едварда V; 1485 загинув у битві під Босвортом, переможений … РІЧАРДСОН I
(Richardson)
Тоні (Сесіл Антоніо), 1928-91, англ. режисер театру й кіно; пов'язаний із англ. літературним авангардом (молоді гнівні); співпраця з English Stage Company в Лондоні … РІЧИЦЬКИЙ АНДРІЙ (псевдонім Анатолія Андрійовича Пісоцького)
1893-1934, укр. громадський діяч; член Укр. соціал-демократичної робітничої партії, 1917-18 член Центр. Ради, 1919 один із засновників та … РІЧМОНД м. у США, столиця штату Вірджинія, порт над естуарієм р. Джеймс; 203 тис. мшк., міська агломерація 865 тис.; центр промисловості (тютюн, хіміч. речовини, поліграфія), торгівлі, науки (3 … РІШEЛЬЄ (Richelieu)
Арман Жан дю Плeссі дe, 1585-1642, франц. дeржавний діяч, кардинал; із 1624 пeрший міністр Людовіка XIII і фактичний правитeль Франції; прагнув до запроваджeння сильної … РІШАР (Richard)
П'єр (повне ім'я П. Р. Моріс Шарль Леопольд Дефей), нар. 1934, франц. кіноактор, режисер; ролі в комедіях (Високий блондин у чорному черевику, Іграшка, Укол парасолькою); … РІШЕЛЬЄ АРМАН ЕМАНЮЕЛЬ ДЮ ПЛЕССІ 1766 -1822, франц. та рос. державний діяч, воєначальник, герцоґ; на поч. франц. революції емігрував до Росії, з 1790 на службі в рос. армії у чині ген.-лейтенанта, учасник штурму Ізмаїла … РІШИТЕЛЬНІ ПУНКТИ 1728 указ гетьманові України Д. Апостолу, підписаний рос. імператором Петром II; визначав правовий статус Гетьманщини в Рос. імперії: гетьман міг обиратися тільки за згодою царя, під час війни … РІҐВЕДА найстаріша частина індійських Вед; поетичні гімни богам, які виникли 1500-1200 до н.е.; найдавніша форма індуїзму (ведизм). РІҐЕЛЬМАН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ 1720-89, рос. історик, військовий інженер, топограф, ген.-майор, за походженням німець; у 1741-43 у зв'язку з розмежуванням рос.-турец. кордонів був на Запоріжжі, брав участь у рос.-турец. … РА у міфології стародавнього Єгипту обожнене Сонце; творець світу, володар богів і людей, правив також світом померлих; багато єгипетських богів ототожнювали з Р. РАБАТ столиця і гол. порт Марокко, на узбережжі Атлантичного о.; з м. Сала утворює міську префектуру; 1,4 млн. мшк.; центр ісламської культури; вел. промисловий (хіміч., харчова, чинбарська) та … РАББАНІ БУРГАНУДДІН нар. 1940, афґанський політик, мусульманський теолог і вчений; після падіння комуністичного уряду 1993 став першим президентом Ісламської Республіки Афґаністан. РАБИН в юдаїзмі спершу титул знавців й інтерпретаторів Біблії, пізніше також авторів Талмуду; з середньовіччя титул релігійного і духовного керівника євр. громади. РАБИН ІЦХАК 1922-95, ізраїльський політик, ген.; 1984-90 міністр оборони, 1974-77 і 1992-95 прем'єр; домігся надання автономії палестинцям 1993 і підписання з ними мирного договору; убитий євр. … РАБЛЕ (Rabelais)
Франсуа, бл. 1494-1553, франц. письменник доби Ренесансу, гуманіст; фантастично-сатирична епопея Ґарґантюа і Пантаґрюель висміює застарілі середньовічні інститути і пропагує … РАБСТВО суспільне явище, яке полягає в тому, що певна група людей є власністю ін. людей (або установ) і ті можуть вільно розпоряджатися ними; відоме від доісторичних часів до сучасності; його форми … РАВА-РУСЬКА м. у Львівській обл.; 10 тис. мшк.; підприємства деревообробної, легкої, харчової промисловості; поблизу Р.-Р. міжнародний автомобільний та залізничний перехід на кордоні з Польщею (з … РАВАЛПІНДІ м. у Пакистані (Пенджаб), у передгір'ях Гімалаїв; 795 тис. мшк.; нафтопереробний комбінат, текстильні, хіміч. підприємства; торговельний осередок на шляху до Індії; вузи (унів.). РАВЕЛЬ (Ravel)
Моріс, 1875-1937, франц. композитор; майстер інструментування; балет Дафніс і Хлоя, опери (Іспанська година, Дитина і чари), оркестрові твори (Болеро, Вальс, Іспанська рапсодія), … РАВЕННА м. на пн. Італії, в обл. Емілія-Романья, на узбережжі Адріатичного м.; 136 тис. мшк.; центр промисловості (хіміч., харчова) та туризму; торговельний порт; морський пляж; музеї; пам'ятки … РАВЕНСБРЮК найбільший гітлерівський концентраційний табір для жінок у 1939-45 в Німеччині (земля Мекленбурґ) біля м. Фюрстенберґа на пн. від Берліна. РАГА в індійській музиці мелодично-тональна модель з окресленим емоційним виразом, який є підставою для музичної імпровізації. РАГМАН МУДЖИБУР 1920-75, банґладешський політик; лідер Народної ліги, що боролася за незалежність Сх. Пакистану; з 1972 прем'єр Банґладеш, 1975 президент; убитий під час військового путчу. РАГМАН ТУНКУ АБДУЛ 1903-90, малайзійський політик; з 1957 прем'єр Малайської Федерації, 1963-70 Малайзії. РАГУ страва з дрібно порізаного м'яса, спершу підсмаженого, а потім тушкованого з овочами та приправами. РАДІАН (рад) одиниця вимірювання плоского кута, додаткова у системі СІ; центральний кут, що відповідає дузі, довжина якої дорівнює її радіусові; 1 рад = 180 РАДІАТОР пристрій (вид теплообмінника) для охолодження рідини або газу; застосовується, напр., в автомобілі - р. водяного охолодження двигуна; циркуляція в системі р.-двигун створюється насосом. РАДІЙ Ra, радіоактивний хіміч. елемент з атомним числом 88; сріблясто-білий, хіміч. активний метал - здатний розкладати воду, на повітрі окислюється; міститься в рудах урану як один з продуктів … РАДІО засіб масової інформації (радіомовлення); перша публічна передача VII 1914 у Бельгії; в Україні - XI 1924 у Харкові. РАДІО ВАТИКАН радіостанція Ватикану, заснована у 1931; від 1957 у передавальному центрі Санта Марія ді Ґалер'я; цілодобові програми кількома десятками мов (у т.ч. укр.). РАДІОАКТИВНІСТЬ розпад атомних ядер деяких хіміч. елементів з одночасним випромінюванням альфа-, бета-частинок, а також нейтрино і гамма-променів; буває природна або штучна (викликана бомбардуванням … РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ наявність радіоактивних речовин на поверхні та всередині живих організмів (рослин, тварин, людей), води, ґрунту, предметів внаслідок, зокрема, вел. аварій атомних реакторів, пристроїв у … РАДІОАСТРОНОМІЯ наука, що займається дослідженням небесних тіл на основі їх радіовипромінювання; розділ астрономії. РАДІОБІОЛОГІЯ наука про вплив іонізуючого випромінювання на живі організми та їх життєві процеси; включає дослідження біохіміч. і біофіз. процесів опроміненого організму, реакції клітин, тканин, органів, … РАДІОВИСОТОМІР авіаційний бортовий прилад для вимірювання висоти польоту (зазвичай від 0 до 1500 м). РАДІОВУГЛЕЦЕВИЙ АНАЛІЗ метод визначення віку матеріалів (напр., датування археологічних знахідок) із застосуванням законів радіоактивного розпаду; полягає у вимірюванні співвідношення вмісту ізотопів вуглецю 12C … РАДІОГРАФІЯ просвічування непрозорих предметів рентгенівським, гамма-випромінюванням, потоком електронів або нейтронів, а також одержання відповідних знімків з метою дослідження внутрішньої структури … РАДІОДЖЕРЕЛА астрономічні об'єкти, що висилають сильне радіовипромінювання, напр., квазари, пульсари, деякі Галактики. РАДІОКОМПАС прилад, який постійно показує напрям на передавальну станцію, напр., радіомаяк. РАДІОЛІНІЯ лінія для двостороннього передавання сигналів за допомогою мікрохвиль, сформованих (за допомогою антен) у дуже вузький пучок, що передається у точно окресленому напрямку. РАДІОЛОГІЯ наука та галузь клінічної медицини, що займається застосуванням іонізуючого випромінювання та радіоактивних тіл для діагностики і лікування хвороб. РАДІОЛОКАЦІЯ виявлення і визначення положення об'єкта відносно спостерігача за допомогою радіохвиль (мікрохвиль); в активній р. радіолокатор (радар) висилає радіохвилі та приймає радіолокаційну луну або … РАДІОЛЯРІЇ найпростіші морські планктонові організми, що живуть у поверхневих шарах води теплих морів і складають частину планктону; мають внутрішньоклітинний мінеральний скелет складної будови у … РАДІОМАЯК наземна радіостанція, яка постійно передає сигнал певної частоти, виду модуляції і напрямку; використовують у повітряній і морській навігації. РАДІОНАВІГАЦІЯ навігація, що використовує радіохвилі для визначення положення і для проведення безпечним шляхом судна, літака чи ін. об'єкта; положення судна можна визначити, встановивши напрям, у якому … РАДІОПЕРЕДАВАЧ пристрій, у якому створюється сигнал несучої хвилі, модульований потім сигналом, що переносить звукову (передавач радіо) або візуальну (передавач телевізійний) інформацію телеграфним … РАДІОПРИЙМАЧ пристрій для прийому (за допомогою антени) модульованих радіохвиль, які посилаються радіопередавачем; у р. прийняті сигнали перетворюються (підсилення, демодуляція) на електричний сигнал, а … РАДІОСПОРТ вид аматорського радіозв'язку (на коротких і ультракоротких хвилях), яким займаються з дозволу адміністративних органів; полягає у встановленні радіозв'язку з ін. радіоаматорами, … РАДІОСТАНЦІЯ комплект обладнання для передачі або (і) прийому сигналів, які переносяться радіохвилями (передавальна р., приймальна р., передавально-приймальна р.); складається з радіопередавача і (або) … РАДІОТЕЛЕСКОП астрономічний прилад для прийому космічного радіовипромінювання. РАДІОТЕЛЕФОН мала передавально-приймальна радіостанція; забезпечує двосторонній (при взаємодії з ін. р.) бездротовий зв'язок. РАДІОТЕРАПІЯ лікування, переважно пухлинних захворювань, за допомогою іонізуючого випромінювання, джерелом якого є рентгенівські апарати, радіоактивні ізотопи. РАДІОХВИЛІ електромагнітні хвилі довж. від 1 мм (мікрохвилі) до 30 км (довгі р.); використовуються в радіозв'язку. РАДІУС відрізок, що з'єднує центр кола (сфери) з довільною точкою цього кола (сфери). РАДА ЄВРОПИ міжнародна організація, створена у 1949; мета: пропаганда принципів парламентської демократії і прав людини, сприяння співпраці, а також суспільному й економічному розвитку держав-членів; … РАДА БЕЗПЕКИ ООН один із гол. органів ООН, що відповідає за міжнародну безпеку і мир; 15 членів (до 1965 -11), в тому числі 5 постійних: Китай (у 1949-71 представлений Тайванем), Франція, Росія (до 1991 - … РАДА ДОПОМОГИ ЄВРЕЯМ (Жеґота)
підпільна громадська організація у Польщі 1942-45 при Делегатурі Уряду РП на Край; переважно допомагала євреям переховуватися, інформувала про їх винищення; лідери: Ю. … РАДА ЕКОНОМІЧНОЇ ВЗАЄМОДОПОМОГИ 1949-91, економічна організація комуністичних країн, створена з метою економічної інтеграції держав рад. блоку; інтеграційні ефекти були дуже низькими. РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ найвищий орган виконавчої влади за гетьманату П. Скоропадського (1918); гол.: Ф. Лизогуб, з 14 XI - С. Гербель, міністри: М. Василенко, Д. Дорошенко. РАДА МІНІСТРІВ УРСР найвищий виконавчий і розпорядчий орган рад. України 1946-91; як і її попередниця - Рада Народних Комісарів - повністю підпорядкована Москві; 1991 реорганізована в Кабінет Міністрів … РАДА НАРОДНИX КОМІСАРІВ 1917-46, уряд Радянської Росії, з 1922 СРСР; також (з 1924) уряди союзниx і автономниx рeспублік; III 1946 пeрeймeнована на Раду Міністрів. РАДА НАРОДНИХ КОМІСАРІВ УРСР найвищий виконавчий і розпорядчий орган рад. України 1919-46; повністю підпорядковувалася Раднаркомові Росії, згодом СРСР та керівництву більшовицької партії; очолювали в різні роки Х. … РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ урядовий орган США, створений при президенті 1947 як дорадчо-консультативний у справах внутрішньої, закордонної та оборонної політики, незалежний від Державного Департаменту. РАДА П'ЯТИСОТ у стародавніх Афінах рада, що займалася підготовкою народних зборів і вирішенням поточних публічних справ. РАДА СПІВПРАЦІ АРАБСЬКИХ ДЕРЖАВ (Перської)
зат. (відома також як Рада Співпраці Затоки), регіональна організація, заснована 1981 Саудівською Аравією, Бахрейном, Катаром, Кувейтом, Оманом і Об'єднаними Араб. Еміратами з … РАДА ЧОТИРЬОХСОТ у стародавніх Афінах найвищий орган державної влади, встановлений Солоном (504 до н.е). РАДАР радіолокаційна система, принцип дії якої базується на використанні явища відбивання від спостережуваних об'єктів висланих передавачем електромагнітних променів (радіохвиль); також назва … РАДЕЦЬКИЙ (Radetzky)
Йозеф, граф, 1766-1858, австр. фельдмаршал; переміг італ. війська під Кустозою 1848 і Новарою 1849. РАДЖА титул місцевих правителів у Індії; дружина р. - рані. РАДЖАСТАН штат у Індії, на кордоні з Пакистаном; 342,2 тис. км2, 48 млн. мшк.; адміністративний центр Джайпур; плоскогір'я Декан з масивом Аравалі, на зх. пустеля Тгар; вирощування зернових і … РАДЖПУТАНА група давніх індійських князівств, які займали територію сучасного Раджастану; володарями невел. держав були раджпутани; Р. була однією з гол. перешкод цілковитого захоплення Індії … РАДЖПУТИ член індійських рицарських родів, що населяли Центр. і Пд. Індію (давню Раджпутану). РАДЗЕЙОВСЬКИЙ (Radziejowski)
Ієронім, 1612-67, коронний підканцлер Польщі 1650-52; за таємні контакти з козаками та образу короля засуджений 1652 до інфамії, покинув країну; 1655 схилив шведського … РАДЗИВІЛЛ I
(Radziwill)
Януш, кн., 1612-55, вел. литовський гетьман з 1654; учасник воєн з козаками та Росією, 1651 захопив Київ, 1655 переміг московське військо під Шкловом, але зазнав поразки … РАДЗИКЕВИЧ ВОЛОДИМИР (псевдонім: Вуйко Влодко)
1886-1966, родом з України, на еміграції у Клівленді (США); укр. педагог, письменник; книжки для дітей (Пригоди Юрчика Кучерявого, Прилетіла зима біла) та … РАДИ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА державні органи територіального управління промисловістю та будівництвом у Росії, згодом в СРСР 1917-32 та 1957-65, 1932-57 управління промисловістю здійснювали галузеві наркомати (з 1946 … РАДИВИЛІВ м. у Рівненській обл., райцентр; 10 тис. мшк.; підприємства легкої, харчової, деревообробної промисловості; в XIX ст. вел. торговий центр на рос.-австр. кордоні. Перша згадка в 1564. РАДИКАЛ атом або група атомів, які мають непарний електрон; р. дуже хіміч. активні; утворюються внаслідок розриву ковалентного зв'язку, ск., під впливом радіації, нагрівання; раніше також назва … РАДИКАЛИ (від лат. radix – корінь)
1. прихильники докорінного (радикального) вирішення певних проблем; 2. член радикальних партій у Європі в XIX-XX ст., які виступали за соціальні та політичні … РАДИМИЧІ сх.-слов'янське плем'я (союз племен); в IX-X ст. жили в межиріччі Дніпра і Десни, у басейні р. Сож; за літописом, прийшли від ляхів і осіли на берегах р. Сож; орне землеробство, скотарство, …
| 