Ґ, Ґ п'ята літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає приголосний звук ґ; вимовляється ґе, вживається в окремих словах іншомовного походження згідно з
ҐІББОН (Gibbon)
Едвард, 1737-94, брит. історик; автор цінної до сьогодні праці Занепад Рим. імперії. ҐІБЕЛІНИ ТА ҐВЕЛЬФИ ворогуючі політичні напрями в Італії XII-XV ст.: прихильники імперії - ґібеліни (з Вайблінґен, замку Гогенштауфенів), прихильники папи - ґвельфи (з родини Вельфів, гол. противників
ҐІБЕРТІ (Ghiberti)
Лоренцо, бл. 1378-1455, італ. скульптор та ювелір часів ґотики і Ренесансу, працював у Флоренції; гол. роботи: бронзові двері (Porta del Paradiso; Двері до раю) у
ҐІБРАЛТАР залежна територія Великої Британії, м. і порт на пд. крайчику Піренейського півостр., над Ґібралтарською прот.; 5,8 км2, 31 тис. мшк.; фортеця, база ВМФ та ВПФ.У старовину Ґібралтарську
ҐІЗА м. у Каїрі, поблизу Каїра; 2,1 млн. мшк.; тютюнова, машинобудівна, електронна промисловість; туристичний центр; на межі пустелі частина мемфіського акрополю; 3 піраміди фараонів з IV
ҐІЗЕЛЬ ІНОКЕНТІЙ бл. 1600-83, укр. церковний, освітній і громадський діяч; професор і ректор Києво-Могилянської Колегії (з 1645), архімандрит Києво-Печерської лаври; філософська праця Opus totius
ҐІЗИ франц. герцоґський рід, впливовий у XVI-XVII ст.; під час релігійних воєн у Франції на чолі католицької партії; найвідоміший з Ґ. Генріх I (1550-88), співорганізатор різні гуґенотів в ніч
ҐІЗО (Guizot)
Франсуа, 1787-1874, франц. історик і політик; в пeріод липнeвої монарxії 1830-48 гол. консeрвативниx конституційниx монарxістів; 1847-48 прeм'єр; праці з новітньої історії. ҐІЛЛЕСПІ (Gillespie)
Джон (званий Діззі Ґіллеспі), 1917-93, америк. джазовий трубач, вокаліст, аранжувальник і композитор; представник стилю бі-боп; у співі застосовував техніку scat (співання
ҐІЛЬҐАМЕШ напівлегендарний правитель шумерського міста Урук (кінець XXVI - поч. XXVI ст. до н.е.), герой ассиро-вавилонського епосу. ҐІЛҐУД (Gielgud)
баронет Джон, нар. 1904, англ. актор та режисер; виступи у багатьох лондонських театрах; численні ролі у п'єсах В. Шекспіра (Гамлет, Король Лір), а також у п'єсах Д. Сторі, Г.
ҐІНЗБЕРҐ (Ginsberg)
Аллен, нар. 1926, амер. поет; програмні твори покоління битників (поеми Волання, Кеддіш); культ спонтанного приватного й соціального життя як альтернатива антигуманній
ҐІНЗБУРҐ ЄВГЕНІЯ СЕМЕНІВНА 1906-77, рос. письменниця, мати В. Аксьонова; у 30-х викладач марксистської філософії, дружина високопоставленого більшовицького керівника, була репресована; досвід тюрем і сталінських
ҐІНЗБУРҐ ЛІДІЯ ЯКІВНА 1902-90, рос. літературознавець, письменниця, автор праць про М.Ю. Лермонтова, О.І. Герцена, книг Про лірику, Про психологічну прозу, Про літературного героя, філософських есе та мемуарів
ҐІНЗБУРҐ МОЙСЕЙ ЯКОВИЧ 1892-1946, рос. архітектор; чільний представник конструктивістської архітектури 20-30-х XX ст; викладав у ВХУТеМасі. ҐІННЕС (Guinnes)
баронет Алек, нар. 1914, англ. актор і режисер; виступав у лондонських театрах; ролі: Блазень у Королі Лірі та Гамлет у Гамлеті В. Шекспіра, Король у Король умирає Е. Іонеско;
ҐІНЬЙОЛЬ персонаж франц. лялькового театру, з'явився у XVIII ст.; уособлення ляльки та лялькового театру. ҐІРЕЇ династія кримських ханів XV-XVIII ст.; найвідоміші: Хаджі-Ґірей (?-1466), засновник династії і Кримського ханства, хан з 1443, здобув незалежність від Вел. Орди; Менґли-Ґірей (?-1514), хан
ҐІРЛАНДАЙО (Ghirlandaio)
Доменіко (псевдонім ді Томаззо Біґорді), 1449-94, італ. маляр; представник ренесансного флорентійського малярства; картини та фрески на релігійну тематику, портрети; учитель
ҐІРОКАСТРА м. у Пд. Албанії; 25 тис. мшк., переважно грец. меншина; педагогічний інститут; місто-музей. ҐІТА ?-1107, дочка англ. короля Гарольда II Ґодвінсона, дружина вел. кн. київського Володимира Мономаха, який згадує про неї у Повчанні. ҐІШ (Gish)
Ліліан, 1896-1991, америк. актриса; ролі невинної жертви долі у фільмах Д.В. Ґріффіта (Народження нації, Зламана лілія, Шлях на Схід, Дві сирітки); працювала в театрі, на ТБ,
ҐАБЕН (Gabin)
Жан (справжнє - Ж. Алексі Монкорже), 1904-76, франц. актор кіно і театру; ролі у фільмах т.зв. поетичного реалізму (Набережна туманів, День починається), у воєнних драмах
ҐАБЕРШРАК (Gaberschrak)
Міклаш, XV ст., пол. маляр пізньої ґотики; один із небагатьох середньовічних малярів, прізвище яких відоме; Авґустіанський поліптих. ҐАБО НАУМ (псевдонім Наума Неємії Певзнера)
1890-1977, скульптор рос. походження; у 1922-46 працював у світових осередках модерного мистецтва (Баугаус, Париж, Англія), від 1946 в США, один із гол.
ҐАБОН держава в Африці, на узбережжі Атлантичного о. Територія височинна, узбережжя низове; вологі екваторіальні ліси - бл. 5% поверхні. Народи банту; католики, протестанти. Основа економіки -
ҐАБОРОНЕ столиця Ботсвани; 135 тис. мшк.; центр торгівлі худобою; харчова, деревообробна промисловість; унів. ҐАБРІЄЛЬ (Gabriel)
Жак Анж, 1698-1792, франц. архітектор, один з чільних представників франц. класицизму; придворний архітектор Людовіка XV; опера у Версальському палаці, палац Малий Тріанон,
ҐАДАМЕР (Gadamer)
Ганс Ґеорґ, нар. 1900, нім. філософ, професор Ляйпціґського та Гайдельберзького унів., співзасновник філософської герменевтики, яку розглядав не лише як метод гуманітарних наук,
ҐАДДІ (Gaddi)
Таддео, ?-бл. 1366, італ. маляр епохи треченто; учень і послідовник Джотто; працював у Флоренції; картини і фрески на релігійну тематику. ҐАДДА (Gadda)
Карло Еміліо, 1893-73, італ. письменник; експериментальні у мовному аспекті романи (Механіка, Пізнання страждання), оповідання, есе. ҐАЗА м. у Палестині, на узбережжі Середземного м.; гол. м. Сектора Ґази; 550 тис. мшк.; торговельний порт, ремесла. ҐАЗЕТА ВИБОРЧА (Gazeta Wyborcza)
перша незалежна високотиражна інформаційно-публіцистична пол. газета, видається від 1989 у Варшаві; гол. редактор А. Міхнік. ҐАЗЕТТ ДЕ ЛЕОПОЛЬ (Gazette de Leopol - Львівська Газета)
перша газета на укр. землях, виходила у Львові 1786 (51 число) франц. мовою; тижневик, орієнтований на аристократичні кола Галичини; видавець -
ҐАЗИ СЕКТОР пустельна територія у пд. Палестині, над Середземним м.; 363 км2; 612 тис. мшк.; гол. місто Ґаза (зосереджено бл. 90% населення); вирощування (штучне зрошення) зернових, цитрусових і
ҐАЗНАВІДИ 977-1186, династія тюркського походження; султанат Ґ. охоплював Пн. Індію, теп. Афґаністан та Іран; столиця - Ґазні; найвидатніший правитель, Махмуд Ґазневі (бл. 998-1030), завоював Індію. ҐАЙЦИ (Gajcy)
Тадеуш (псевдонім Кароль Топорницький), 1922-44, пол. поет; загинув під час Варшавського повстання у лавах АК; вірші-видіння (Грім насущний), жартівлива (Недільна містерія),
ҐАЛІЛЕЙ I
(Galilei)
Ґалілео, 1564-1642, італ. фізик, астроном та філософ, сформулював закон вільного падіння тіл, застосував зорову трубу для астрономічних спостережень, відкрив, зокрема, 4
ҐАЛІСІЯ автономна обл. та історична країна у Пн.-Зх. Іспанії, на узбережжі Атлантичного о.; 29,4 тис. км2, 2,8 млн. мшк., ґалісійці; гол. м.: Сантьяґо-де-Компостела (адміністративний центр), Віґо і
ҐАЛАПАҐОС група вулканічних островів у Тихому о., володіння Еквадору; 7,8 тис. км2, 10 тис. мшк.; найбільші острови: Ісабула, Санта-Крус, Фернандина; кава, цукрова тростина; тваринництво;
ҐАЛАЦ м. у сх. Румунії, порт на Дунаї, найбільший у країні; 326 тис. мшк.; металургія, корабельня; унів. ҐАЛАҐАН ГРИГОРІЙ ПАВЛОВИЧ 1819-88, укр. вел. землевласник, громадський діяч, меценат; діяч ліберального руху в Україні, член Державної Ради Рос. імперії (з 1882); протегував і фінансово підтримував діячів укр.
ҐАЛБРЕЙТ (Galbraith)
Джон Кеннет, нар. 1908, америк. економіст, дипломат і письменник; професор Гарвардського унів. у Кембриджі, прихильник державного регулювання в економіці; Суспільство
ҐАЛВЕСТОН м. у США (штат Техас), порт над Мексиканською зат.; 60 тис. мшк., міська агломерація 230 тис.; корабельні, нафтохіміч. промисловість; унів.; пляжі. ҐАЛЕН (Galen)
Клеменс Авґуст фон, 1878-1946, єпископ Мюнстера, кардинал, один з найвідважніших нім. священиків, котрий відверто виступав проти нацистів у роки гітлеризму; після II Світової
ҐАЛЕН КЛАВДІЙ 130-200, рим. лікар та натураліст; праці з філософії та медицини; вивчав анатомію та фізіологію, проводив розтини трупів людей і тварин; прихильник світоглядної концепції Платона; на честь
ҐАЛЕНОВІ ПРЕПАРАТИ ліки, виготовлені із сировини рослинного походження (квітів, плодів, насіння, листя, кори, коренів) у формі гранул, порошків, настоїв, соків, мазей та ін.; названі на честь Клавдія Ґалена. ҐАЛЛІКАНСТВО доктринально-політичний рух у франц. католицизмі (з XIII до XIX ст.), спрямований на створення автономної Католицької Церкви у Франції; 1853 засуджений франц. єпископами, бо суперечив
ҐАЛЛІЯ в античну добу назва території, населеної племенами кельтських ґаллів: Цизальпійська Ґ. - територія Пн. Італії до р. По, завойована римлянами у III - середині I ст. до н.е.; Трансальпійська
ҐАЛЛЕ стиль декорування посуду і ламп із кольорового накладного скла; започаткований франц. склярем-керамістом Ґалле. ҐАЛЛЕН-КАЛЛЕЛА (Gallen-Kallela)
Акселі, 1865-1931, фінський маляр і графік; спершу реалістичні картини, пізніше твори, пройняті містичним символізмом; цикл картин на теми народного епосу Калевала;
ҐАЛУА (Galois)
Еваріст, 1811-32, франц. математик; незалежно від Н. Абеля довів, що алгебричні рівняння 5-го і вищих степенів у загальному вигляді не розв'язуються в радикалах; створив загальну
ҐАЛЧИНСЬКИЙ (Galczynski)
Константи Ільдефонс, 1905-53, пол. поет; у творчості переважала ліричність, настроєвість, фантазія, гумор з елементами абсурду, іронія, гротеск; вірші (Зачарований фіакр),
ҐАЛЬЇНАС мис на півостр. Ґвахіра, в Колумбії; крайня пн. точка Пд. Америки; 12°25’ N, 71°40’ W. ҐАЛЬВАНІ (Galvani)
Луїджі, 1737-98, італ. лікар, фізик та фізіолог; професор Болонського унів.; основоположник електрофізіології, вивчав гол. чином електричні явища у м'язах і нервах тварин,
ҐАМEЛЕН (Gamelin)
Моріс, 1872-1958, франц. ген.; з 1935 начальник гeнeрального штабу, з 1938 начальник штабу національної оборони, IX 1939 - V 1940 головнокомандувач союзних військ; в'язень
ҐАМА ВАШКУ ДА (Gama)
1460-1524, португ. мореплавець; 1497-99 відкрив морський шлях до Індії навколо Африки (дійшов до Калькутти); засновував факторії в Індії та Африці. ҐАМБEТТА (Gambetta)
Лeон, 1838-82, франц. політик; рeспубліканeць, 1870-71 член Уряду національної оборони, покинув оточeний німцями Париж на повітряній кулі з мeтою організації нової франц.
ҐАМБІЯ держава в Африці, на узбережжі Атлантичного о. Низовинна територія вздовж р. Ґ.; вологий екваторіальний клімат; савани. Слаборозвинута сільськогосподарська країна; вирощування арахісу,
ҐАНА I
(Ghana, Республіка Ґана) держава в Африці, на узбережжі Ґвінейської зат. Територія низовинно-височинна; екваторіальний вологий клімат, на зх. узбережжі екваторіальний. Народи акан, еве,
ҐАНДІ ІНДІРА 1917-84, дочка Дж. Неру, індійський політик; з 1939 діячка Індійського національного конгресу, 1966-77 і 1980-84 прем'єр; убита сикгськими терористами. ҐАНДІ МОГАНДАС КАРАМЧАНД 1869-1948, індійський національний лідер; 1893-1914 у Пд. Африці (Наталь) боровся проти дискримінації індуської меншини під гаслом сатьяґрахи (домагання належних прав, опір несправедливості
ҐАНҐ ріка в Індії та Банґладеш; довж. 2700 км, басейн (разом із Брагмапутрою) понад 2 млн. км2; витоки в Гімалаях із льодовика Ґанґотрі, через Індостанську низ. тече в широкій долині, після
ҐАО м. в Малі, порт над Ніґером; близько 30 тис. мешканців. Заснований близько 670 на транссахарському торговому шляху; з 1009 столиця держави Сонгаї; розквіт у XV ст.; зруйноване в XVI ст.
ҐАОЛЯН однорічна трав'яниста рослина родини злакових, вид сорго, вирощують у Пн. Китаї, Кореї, Японії, харчова (крупа, борошно) і кормова (сіно, силос) культура; солому використовують для
ҐАОШАН збірна назва 10 малайських народностей, які віддавна проживали на острові Тайвань; бл. 346 тис., мова австронезійської групи; асимільовані китайцями; землероби; в минулому мисливці за
ҐАРІБАЛЬДІ (Garibaldi)
Джузеппе, 1807-82, італ. національний герой, ген.; провідник боротьби за визволення та об'єднання Італії, демократ і республіканець; 1848, 1859 і 1866 - командир добровольчих
ҐАРБО (Garbo)
Ґрета (справжнє Ґрета Лувіса Ґустафсон), 1905-90, америк. кіноактриса шведського походження; найславетніша зірка 20-30-х; ролі в історичній мелодрамі Королева Крістіна,
ҐАРВІ МАРКУС МОСІАГ (Garvey)
1887-1940, негритянський діяч у Америці; 1914 заснував на Ямайці, згодом у США, Загальне товариство для поліпшення становища негрів (UNIA), першу авторитетну негритянську
ҐАРДА оз. біля підніжжя Альп, найбільше в Італії; 370 км2, гл. до 346 м; витоки р. Мінчо (притока По); судноплавне. ҐАРДАН (Gardan)
Юліуш (справжнє Ю. Ґрадштайн), 1902-45, пол. кінорежисер; екранізації літературних творів (Прокажена, Доктор Мурек, Привабливість життя), кінокомедії. ҐАРДНЕР (Gardner)
Ава, 1922-90, америк. кіноактриса; ролі у психологічно-побутових драмах (На останньому березі, Ніч ігуани, Маєрлінґ, Життя і часи судді Роя Бінґа). ҐАРЛЕНД (Garland)
Джуді (справжнє Френсіс Ґамм), 1922-69, америк. співачка та кіноактриса; дружина В. Мінеллі, мати Л. Мінеллі; виконавиця пісень С. Портера, Р. Роджерса, Дж. Ґершвіна; ролі в
ҐАРМІШ-ПАРТЕНКІРХЕН м. в Німеччині (Баварія), в Альпах; 27 тис. мшк.; відомий осередок зимових видів спорту, туризму та відпочинку. ҐАРНЬЄ (Garnier)
Шарль, 1825-98, франц. архітектор; еклектична будівля опери в Парижі, театр і казино в Монте-Карло. ҐАРОННА р. у Франції; довж. 650 км; витоки у Піренеях, в Іспанії; впадає до Біскайської зат., утворюючи разом із р. Дордонь естуарій Жиронда; судноплавна 190 км (вище Ґароннського каналу); гол. м.
ҐАРРІК (Garrick)
Девід, 1717-79, найвидатніший англ. актор XVIII ст.; працював у театрі Друрі лейн в Лондоні (був також його дир.); ролі у драмах В. Шекспіра, К. Ґіббера, Б. Джонсона, Т. Отвея;
ҐАРСІЯ ЛОРКА (Garcia Lorcа)
Федеріко, 1898-1936, іспан. поет, драматург; пов'язані з іспан. фольклором поезії (Циганський баладник), історичні та психологічно-побутові трагедії (Криваве весілля),
ҐАРСІЯ МАРКЕС (Garcia Marquez)
Ґабрієль, нар. 1928, колумбійський письменник і журналіст; у прозі поєднує реалізм із фантастикою - найвище досягнення т.зв. магічного реалізму; роман-епопея Сто років
ҐАСКІЛЛ (Gaskill)
Вільям, нар. 1930, англ. режисер та актор; працював переважно у Королівському Театрі в Лондоні; інсценізації п'єс Б. Брехта (Матінка Кураж), Ф. Дюрренматта, Дж. Осборна, Дж.
ҐАСКОНЬ історична країна у Франції, у передгір'ях Піренеїв; населення баскського походження; лісівництво, вирощування винограду, розведення худоби. У стародавні часи та у середньовіччі частина
ҐАТИ ЗАХІДНІ гори в Індії, утворюють зх. край плато Декан; вис. до 2695 м (Анаймуді); залишки вологих екваторіальних і мусонних лісів; плантації чаю. ҐАТИ СХІДНІ гори в Індії, вздовж узбережжя Бенґальської зат.; обмежують на сх. плато Декан; вис. до 1680 м; мусонні ліси; плантації кави. ҐАТРІ (Guthrie)
баронет Тайрон, 1900-71, англ. режисер, актор; працював у театрах Седлерз Велс та Олд Вік у Лондоні; 1962 заснував і очолив театр Тайрон Ґатрі театр у Міннеаполісі; новаторські
ҐАТТАМЕЛАТІ СТАТУЯ кінний пам'ятник кондотьєрові Ерасмо ді Нарні, зв. Ґаттамелаті, виконаний Донателло і встановлений 1453 перед базилікою св. Антонія у Падуї; за зразок взятий античний пам'ятник Марка
ҐАУДІ (Gaudi)
Антоніо, 1852-1926, іспан. архітектор, творець індивідуального різновиду іспан. модернізму; роботи переважно у Барселоні; Свята Родина, кам'яниці (в т. ч. Каса Міла), споруди у
ҐАУСС (Gauss)
Карл Фрідріх, 1777-1855, нім. математик, астроном, геодезист; один з найвидатніших математиків світу; йому належать блискучі дослідження з алгебри, геометричної оптики,
ҐАУЧО кінний пастух худоби на степових теренах Арґентини, Бразилії та Уруґваю; ґ. як суспільна група створили оригінальний фольклор; теп. також: найманий робітник у тваринницьких господарствах. ҐАЯНА країна у Пд. Америці, на узбережжі Атлантичного о. На пн. і сх. низовинна, на пд. Ґвіанське плоскогір'я; клімат тропічний на узбережжі, та субтропічний на пд.; гол. р. Ессекібо; тропічні
ҐВІАНА регіон у Пд. Америці, на узбережжі Атлантичного о., між низ. Оріноко та Амазонки; височинний - Ґвіанське плоскогір'я; держави: Ґаяна, Сурінам, частина Бразилії, Венесуели та Фр. Ґвіани. ҐВІАНСЬКА ТЕЧІЯ тепла течія у зх. частині Атлантичного о., пливе вздовж берегів Пд. Америки до Карибського м.; 3 км/год. ҐВІАНСЬКЕ ПЛОСКОГІР'Я плоскогір'я в Пд. Америці, між низ. Оріноко і Амазонки; 1,2 млн. км2; вис. до 3014 м (Ла-Небліна); ріки з порогами і водоспадами (найбільший Салто Ангел - 1054 м); екваторіальні ліси;
ҐВІНЕЙСЬКА ЗАТОКА вел. затока Атлантичного о., біля узбережжя Центр. Африки; 1,5 млн. км2; гл. до 6363 м; впадають р.: Ніґер, Конґо; видобуток нафти; порти: Абіджан (Кот Д'Івуар), Аккра (Ґана), Лаґос,
ҐВІНЕЯ I
географічний реґіон у Зх. Африці, простягається вздовж узбережжя Атлантичного о., переважно Ґвінейської зат., від р. Ґамбія до р. Кунене; поділяється на Верхню Ґ. (пн.) і Нижню Ґ.
ҐВІНЕЯ-БІСАУ держава в Африці, на узбережжі Атлантичного о. Територія низовинна; екваторіальний вологий клімат; савани. Народи баланте, фулани, діула; 60% анімістів, мусульмани. Слаборозвинута
ҐВАДІАНА р. в Іспанії та Португалії; довж. 820 км; річковий басейн 68 тис. км2; витоки у пд. частині Ламанчі; впадає до Кадіської зат. (Атлантичний о.); використовується для іригації;
ҐВАДАЛАХАРА м. у Мексиці, на вис. 1500 м, адміністративний центр штату Халіско, 1,7 млн. мшк., міська агломерація 3,4 млн.; друге після столиці місто країни; вел. промисловий центр (текстильна, хіміч.,
ҐВАДАЛКІВІР р. в Іспанії; довж. 550 км; витоки в Андалузьких горах; впадає до Кадіської зат. (Атлантичний о.); використовується для іригації; гол. м. на Ґ.: Кордова, Севілья. ҐВАДЕЛУПА заморський департамент Франції, у Вест-Індії; на 8 островах Малих Антильських островів; 1870 км2, в тому числі острів Ґваделупа 1438 км2, 425 тис. мшк. (1994), мулати й чорношкірі 92%,
ҐВАНАХУАТО штат у центр. Мексиці; 30,5 тис. км2, 4 млн. мшк.; адміністративний центр Ґ. (50 тис. мшк.), гол. центр Леон; гористо-височинний; сільське господарство (збіжжя, картопля, тваринництво);
ҐВАНТАНАМО м. на Кубі, 210 тис. мшк.; промисловий (харчова, машинобудівна) і торговельний осередок; транспортний (аеропорт і морський порт) вузол; поблизу америк. військова база (112 км2). ҐВАНЬЇНІ (Guagnini)
Александр, 1538-1614, пол. історик італ. походження; з 1561 у пол. війську, учасник Лівонської війни; хроніка Sarmatiae Europeae discriptio... (Опис сарматської Європи...), де
ҐВАРІКО штат у Венесуелі, на низ. Оріноко; 65 тис. км2, 526 тис. мшк.; адміністративний центр Сан-Хуан-де-лос-Моррос; видобуток нафти (нафтопроводи до Каракаса); вирощування бавовни, тютюну,
ҐВАРІНІ (Guarini)
Ґваріно (Камілло) 1624-83, італ. архітектор епохи бароко, теоретик архітектури, математик; церкви та палаци (в т. ч. новаторська каркасна конструкція купола в каплиці Сантіссіма
ҐВАРДІЯ ЛЮДОВА ВРН пол. підпільна військова організація 1939-45, підпорядкована Пол. соціалістичній партії Воля-рівність-незалежність; комендант К. Пужак; підготовка солдатів до загального повстання,
ҐВАРЕЦТВО спілка, що експлуатувала поклади руд незалізних металів, з ХVIII ст. також кам'яного вугілля; у гірництві Центр. Європи відомі вже наприкінці XII ст.; у Польщі з XIV ст., існували до 1946. ҐВАТЕМАЛА I
столиця Ґватемали, на вис. 1500 м; 1,1 млн. мшк., міська агломерація 2 млн.; найбільше місто Центр. Америки; гол. осередок промисловості, торгівлі, культури, науки й туризму в країні;
ҐВИНТ роторний пристрій, що складається з радіально укріплених лопатей (найчастіше 2, 3 або 4. аеродинамічного профілю, призначений для перетворення обертального моменту двигуна на силу тяги, яка
ҐВИНТІВКА ручна вогнепальна зброя з довгим стволом з ґвинтовими нарізами у каналі; калібр 6,5-8 мм; г. стріляють на відстань до 2000 м; різновиди: самозарядна (від кінця XIX ст.), автоматична
ҐВОДЕЛКЕНАЛ найбільший острів у державі Соломонові Острови.; 5,3 тис. км2, 61 тис. мшк.; плантації кокосової пальми; видобуток золота; гол. м. Гоньяра (столиця). Ґ. відкритий 1568 іспанцями; 1942-43
ҐДАНСЬК воєводське м. у Польщі, на березі Ґданської бухти, у гирлі Вісли; разом із Ґдинею і Сопотом утворює агломерацію - т.зв. Тримісто (Труймясто); 463 тис. мшк.; вел. промисловий центр
ҐДАНСЬКІ МЕБЛІ тип пізньоренесансних і барокових меблів, які виробляли з XVII ст. у Ґданську та ін. центрах Пн. Європи; ґ. м. з горіхового, дубового, букового і червоного дерева мали важкі пропорції,
ҐДАНСЬКА ЗАТОКА частина Балтійського м., між Гельською косою (Польща) і Земландським півостр. (Росія); сполучена Пілавською прот. з Віслинською зат.; гл. до 118 м; впадають: Вісла, Преґоля; родовища
ҐДАНСЬКЕ ПОМОР'Я історична обл. Польщі над Нижньою Віслою; вже у Х ст. залежне від держави полян, 1119 завойоване Болеславом III Кривоустим, приблизно з 1178 удільне князівство, 1308-09 підкорене
ҐДИНЯ воєводське м. у Польщі, на березі Ґданської бухти Балтійського м.; разом із Ґданськом та Сопотом утворює міську агломерацію, т.зв. Тримісто; 251 тис. мшк.; торговельний, пасажирський та
ҐЕ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ 1831-94, рос. маляр; один із засновників Товариства передвижників, з 1876 жив і працював в Україні, послідовник толстовства; портрети, євангельські та історичні сюжети (Тайна вечеря,
ҐЕБІРТІҐ (Gebirtig)
Мордехай, 1877-1942, євр. поет, писав мовою їдиш; автор текстів та музики популярних пісень, що виконувалися у євр. театрах міжвоєнної Польщі; загинув у краківському ґетто. ҐЕББЕЛЬС (Gebbels)
Йозеф, 1897-1945, один з гол. керівників гітлерівської Німеччини; з 1933 міністр пропаганди та інформації; воєнний злочинець; наклав на себе руки. ҐЕВАРА ДЕ ЛА СЕРНА (Guevara de la Serna)
Ернесто (зв. Че), 1928-67, латиноамер. революціонер; учасник кубинської революції 1956-59 і партизанської боротьби в Конґо, Танзанії та Болівії, де загинув; теоретик
ҐЕДЗІ бл. 180 видів ряду двокрилих комах; паразити - їхні личинки живуть під шкірою, в носоглотці та кишківнику свійських тварин, переважно у парнокопитної худоби; причина захворювань. ҐЕДЗЬ БИЧАЧИЙ паразитичний овід ряду коротковусих двокрилих комах; укуси можуть викликати небезпечні захворювання (личинки розвиваються в організмі свійських тварин, розміщуючись попід шкірою, у
ҐЕДИМІН ?-1341, вел. кн. литовський з 1316, засновник династії Ґедиміновичів, батько Любарта і Ольґерда; воював з нім. рицарями, Московським князівством; приєднав Вітебську, Мінську, Друцьку,
ҐЕДРОЙЦЬ (Giedroyc)
Єжи, нар. 1906, видавець та публіцист; засновник (1946) та дир. найвідомішого пол. видавництва в еміграції - Літературного Інституту в Мезон-Лафіті біля Парижа; редактор
ҐЕЙ (Gay)
Джон, 1685-1732, англ. поет і драматург; водевіль Опера жебрака (музика Й.Х. Пепуша) - сатира на уряд і пародія на італ. оперу; балади, казки. ҐЕЙ-ЛЮССАК (Gay-Lussac)
Жозеф-Луї, 1778-1850, франц. хімік і фізик; праці з молекулярної фізики і теплоти; у 1802 відкрив закон теплового розширення газів (закон Ґ.-Л.); разом з Л.Ж. Тенаром виділив
ҐЕЙ-ЛЮССАКА ЗАКОН ВІДНОШЕННЯ ОБ'ЄМІВ при сталих темп. і тиску співвідношення об'ємів газових субстратів хіміч. реакції (а також співвідношення продуктів реакції та цих субстратів) виражаються невел. цілими числами. ҐЕЙБЛ (Gable)
Кларк,1901-60, америк. кіноактор; зірка 30-х; ролі героїв-коханців у комедіях, екранізаціях літературних творів (Розвіяні вітром, Неприкаяні). ҐЕЙНСБОРО (Gainsborough)
Томас, 1727-88, англ. маляр, портретист і пейзажист; придворний художник, член Королівського Товариства у Лондоні; особливо характерні портрети на тлі пейзажу; жанрові
ҐЕЙША в Японії жінка, що професійно займається розважанням товариських зібрань (музика, танці, бесіда); традиція спілкування з ґ. поширилася від середини XVIII ст. ҐЕЛСВОРСІ ДЖОН (Galsworthy)
1867-1933, англ. романіст і драматург; відомий цикл з 3-х трилогій (Сага про Форсайтів, Сучасна комедія, Кінець розділу) - епічний образ життя англ. міщанства та
ҐЕЛЬДЕРОД (Ghelderode)
Мішель де (псевдонім Адемара Мартенса), 1898-1962, бельгійський драматург, писав франц. мовою; у п'єсах поєднував народний реалізм, фантастику, містицизм та гротеск. ҐЕМАРА збірник коментарів до староєвр. Біблії (написані арамейською мовою), де роз'яснено і доповнено Мішну, разом з якою складає Талмуд; виникли 2 версії Ґ.: одна в середовищі палестинських
ҐЕНДИН ЧОКІЙ НІМА нар. 1989, XI Панченлама Тибету, висвячений 1995, від 6-річного віку перебуває в китайській в'язниці (наймолодший політичний в'язень світу). ҐЕНТ м. у пн.-зх. частині Бельгії; 230 тис. мшк.; гол. у країні осередок текстильної промисловості, нафтоочисний комбінат; торговельний порт, сполучений каналами із Пн. м.; вузи (унів.); музеї;
ҐЕНТСЬКЕ УМИРОТВОРЕННЯ 1576 угода пд. (католицьких) провінцій Нідерландів з протестантськими Зеландією і Голландією; регулює припинення релігійних переслідувань і спільну боротьбу проти іспанців. ҐЕНУЕЗЬКІ КОЛОНІЇ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я засновані у XIII-XV ст. ґенуезцями військово-торговельні осередки на пн. узбережжі Чорного м.: Кафа (гол. колонія, теп. Феодосія), Чембало (Балаклава), Солдайя (Судак), Боспоро (Керч);
ҐЕНУЯ м. в Пн.-Зх. Італії, над Ліґурійським м., біля підніжжя Ліґурійських Апеннін; адміністративний центр області Ліґурія; 668 тис. мшк.; гол. морський порт країни (привіз нафти, руд металів);
ҐЕНУЯ трикутне вітрило з легкого матеріалу, ставиться замість фока, якщо вітер не надто сильний. ҐЕНЦ (Goncz)
Арпад, нар. 1922, угорський політик, письменник; учасник угорської революції 1956; 1988 співзасновник опозиційного до комуністів Союзу вільних демократів; з 1990 президент
ҐЕНШЕР (Genscher)
Ганс-Дітріх, нар. 1927, нім. політик та дипломат; 1969-74 міністр внутрішніх справ ФРН; 1974-85 голова Вільної Демократичної Партії (ФДП); 1974-92 віце-канцлер і міністр
ҐЕОРҐ I (George I, Джордж I) 1660-1727, курфюрст Ганноверу від 1698, король Великої Британії та Ірландії з 1714; покликаний на брит. трон після смерті Анни Стюарт, започаткував панування
ҐЕОРҐ VI (George VI, Джордж VI) 1895-1952, з Віндзорської династії, король Великої Британії та Пн. Ірландії з 1936, імператор Індії 1936-47; посів престол після зречення брата, Едварда VIII; 1949
|