Ґ, Ґ п'ята літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає приголосний звук ґ; вимовляється ґе, вживається в окремих словах іншомовного походження згідно з … ҐІББОН (Gibbon)
Едвард, 1737-94, брит. історик; автор цінної до сьогодні праці Занепад Рим. імперії. ҐІБЕЛІНИ ТА ҐВЕЛЬФИ ворогуючі політичні напрями в Італії XII-XV ст.: прихильники імперії - ґібеліни (з Вайблінґен, замку Гогенштауфенів), прихильники папи - ґвельфи (з родини Вельфів, гол. противників … ҐІБЕРТІ (Ghiberti)
Лоренцо, бл. 1378-1455, італ. скульптор та ювелір часів ґотики і Ренесансу, працював у Флоренції; гол. роботи: бронзові двері (Porta del Paradiso; Двері до раю) у … ҐІБРАЛТАР залежна територія Великої Британії, м. і порт на пд. крайчику Піренейського півостр., над Ґібралтарською прот.; 5,8 км2, 31 тис. мшк.; фортеця, база ВМФ та ВПФ.У старовину Ґібралтарську … ҐІЗА м. у Каїрі, поблизу Каїра; 2,1 млн. мшк.; тютюнова, машинобудівна, електронна промисловість; туристичний центр; на межі пустелі частина мемфіського акрополю; 3 піраміди фараонів з IV … ҐІЗЕЛЬ ІНОКЕНТІЙ бл. 1600-83, укр. церковний, освітній і громадський діяч; професор і ректор Києво-Могилянської Колегії (з 1645), архімандрит Києво-Печерської лаври; філософська праця Opus totius … ҐІЗИ франц. герцоґський рід, впливовий у XVI-XVII ст.; під час релігійних воєн у Франції на чолі католицької партії; найвідоміший з Ґ. Генріх I (1550-88), співорганізатор різні гуґенотів в ніч … ҐІЗО (Guizot)
Франсуа, 1787-1874, франц. історик і політик; в пeріод липнeвої монарxії 1830-48 гол. консeрвативниx конституційниx монарxістів; 1847-48 прeм'єр; праці з новітньої історії. ҐІЛЛЕСПІ (Gillespie)
Джон (званий Діззі Ґіллеспі), 1917-93, америк. джазовий трубач, вокаліст, аранжувальник і композитор; представник стилю бі-боп; у співі застосовував техніку scat (співання … ҐІЛЬҐАМЕШ напівлегендарний правитель шумерського міста Урук (кінець XXVI - поч. XXVI ст. до н.е.), герой ассиро-вавилонського епосу. ҐІЛҐУД (Gielgud)
баронет Джон, нар. 1904, англ. актор та режисер; виступи у багатьох лондонських театрах; численні ролі у п'єсах В. Шекспіра (Гамлет, Король Лір), а також у п'єсах Д. Сторі, Г. … ҐІНЗБЕРҐ (Ginsberg)
Аллен, нар. 1926, амер. поет; програмні твори покоління битників (поеми Волання, Кеддіш); культ спонтанного приватного й соціального життя як альтернатива антигуманній … ҐІНЗБУРҐ ЄВГЕНІЯ СЕМЕНІВНА 1906-77, рос. письменниця, мати В. Аксьонова; у 30-х викладач марксистської філософії, дружина високопоставленого більшовицького керівника, була репресована; досвід тюрем і сталінських … ҐІНЗБУРҐ ЛІДІЯ ЯКІВНА 1902-90, рос. літературознавець, письменниця, автор праць про М.Ю. Лермонтова, О.І. Герцена, книг Про лірику, Про психологічну прозу, Про літературного героя, філософських есе та мемуарів … ҐІНЗБУРҐ МОЙСЕЙ ЯКОВИЧ 1892-1946, рос. архітектор; чільний представник конструктивістської архітектури 20-30-х XX ст; викладав у ВХУТеМасі. ҐІННЕС (Guinnes)
баронет Алек, нар. 1914, англ. актор і режисер; виступав у лондонських театрах; ролі: Блазень у Королі Лірі та Гамлет у Гамлеті В. Шекспіра, Король у Король умирає Е. Іонеско; … ҐІНЬЙОЛЬ персонаж франц. лялькового театру, з'явився у XVIII ст.; уособлення ляльки та лялькового театру. ҐІРЕЇ династія кримських ханів XV-XVIII ст.; найвідоміші: Хаджі-Ґірей (?-1466), засновник династії і Кримського ханства, хан з 1443, здобув незалежність від Вел. Орди; Менґли-Ґірей (?-1514), хан … ҐІРЛАНДАЙО (Ghirlandaio)
Доменіко (псевдонім ді Томаззо Біґорді), 1449-94, італ. маляр; представник ренесансного флорентійського малярства; картини та фрески на релігійну тематику, портрети; учитель … ҐІРОКАСТРА м. у Пд. Албанії; 25 тис. мшк., переважно грец. меншина; педагогічний інститут; місто-музей. ҐІТА ?-1107, дочка англ. короля Гарольда II Ґодвінсона, дружина вел. кн. київського Володимира Мономаха, який згадує про неї у Повчанні. ҐІШ (Gish)
Ліліан, 1896-1991, америк. актриса; ролі невинної жертви долі у фільмах Д.В. Ґріффіта (Народження нації, Зламана лілія, Шлях на Схід, Дві сирітки); працювала в театрі, на ТБ, … ҐАБЕН (Gabin)
Жан (справжнє - Ж. Алексі Монкорже), 1904-76, франц. актор кіно і театру; ролі у фільмах т.зв. поетичного реалізму (Набережна туманів, День починається), у воєнних драмах … ҐАБЕРШРАК (Gaberschrak)
Міклаш, XV ст., пол. маляр пізньої ґотики; один із небагатьох середньовічних малярів, прізвище яких відоме; Авґустіанський поліптих. ҐАБО НАУМ (псевдонім Наума Неємії Певзнера)
1890-1977, скульптор рос. походження; у 1922-46 працював у світових осередках модерного мистецтва (Баугаус, Париж, Англія), від 1946 в США, один із гол. … ҐАБОН держава в Африці, на узбережжі Атлантичного о. Територія височинна, узбережжя низове; вологі екваторіальні ліси - бл. 5% поверхні. Народи банту; католики, протестанти. Основа економіки - … ҐАБОРОНЕ столиця Ботсвани; 135 тис. мшк.; центр торгівлі худобою; харчова, деревообробна промисловість; унів. ҐАБРІЄЛЬ (Gabriel)
Жак Анж, 1698-1792, франц. архітектор, один з чільних представників франц. класицизму; придворний архітектор Людовіка XV; опера у Версальському палаці, палац Малий Тріанон, … ҐАДАМЕР (Gadamer)
Ганс Ґеорґ, нар. 1900, нім. філософ, професор Ляйпціґського та Гайдельберзького унів., співзасновник філософської герменевтики, яку розглядав не лише як метод гуманітарних наук, … ҐАДДІ (Gaddi)
Таддео, ?-бл. 1366, італ. маляр епохи треченто; учень і послідовник Джотто; працював у Флоренції; картини і фрески на релігійну тематику. ҐАДДА (Gadda)
Карло Еміліо, 1893-73, італ. письменник; експериментальні у мовному аспекті романи (Механіка, Пізнання страждання), оповідання, есе. ҐАЗА м. у Палестині, на узбережжі Середземного м.; гол. м. Сектора Ґази; 550 тис. мшк.; торговельний порт, ремесла. ҐАЗЕТА ВИБОРЧА (Gazeta Wyborcza)
перша незалежна високотиражна інформаційно-публіцистична пол. газета, видається від 1989 у Варшаві; гол. редактор А. Міхнік. ҐАЗЕТТ ДЕ ЛЕОПОЛЬ (Gazette de Leopol - Львівська Газета)
перша газета на укр. землях, виходила у Львові 1786 (51 число) франц. мовою; тижневик, орієнтований на аристократичні кола Галичини; видавець - … ҐАЗИ СЕКТОР пустельна територія у пд. Палестині, над Середземним м.; 363 км2; 612 тис. мшк.; гол. місто Ґаза (зосереджено бл. 90% населення); вирощування (штучне зрошення) зернових, цитрусових і … ҐАЗНАВІДИ 977-1186, династія тюркського походження; султанат Ґ. охоплював Пн. Індію, теп. Афґаністан та Іран; столиця - Ґазні; найвидатніший правитель, Махмуд Ґазневі (бл. 998-1030), завоював Індію. ҐАЙЦИ (Gajcy)
Тадеуш (псевдонім Кароль Топорницький), 1922-44, пол. поет; загинув під час Варшавського повстання у лавах АК; вірші-видіння (Грім насущний), жартівлива (Недільна містерія), … ҐАЛІЛЕЙ I
(Galilei)
Ґалілео, 1564-1642, італ. фізик, астроном та філософ, сформулював закон вільного падіння тіл, застосував зорову трубу для астрономічних спостережень, відкрив, зокрема, 4 … ҐАЛІСІЯ автономна обл. та історична країна у Пн.-Зх. Іспанії, на узбережжі Атлантичного о.; 29,4 тис. км2, 2,8 млн. мшк., ґалісійці; гол. м.: Сантьяґо-де-Компостела (адміністративний центр), Віґо і … ҐАЛАПАҐОС група вулканічних островів у Тихому о., володіння Еквадору; 7,8 тис. км2, 10 тис. мшк.; найбільші острови: Ісабула, Санта-Крус, Фернандина; кава, цукрова тростина; тваринництво; … ҐАЛАЦ м. у сх. Румунії, порт на Дунаї, найбільший у країні; 326 тис. мшк.; металургія, корабельня; унів. ҐАЛАҐАН ГРИГОРІЙ ПАВЛОВИЧ 1819-88, укр. вел. землевласник, громадський діяч, меценат; діяч ліберального руху в Україні, член Державної Ради Рос. імперії (з 1882); протегував і фінансово підтримував діячів укр. … ҐАЛБРЕЙТ (Galbraith)
Джон Кеннет, нар. 1908, америк. економіст, дипломат і письменник; професор Гарвардського унів. у Кембриджі, прихильник державного регулювання в економіці; Суспільство … ҐАЛВЕСТОН м. у США (штат Техас), порт над Мексиканською зат.; 60 тис. мшк., міська агломерація 230 тис.; корабельні, нафтохіміч. промисловість; унів.; пляжі. ҐАЛЕН (Galen)
Клеменс Авґуст фон, 1878-1946, єпископ Мюнстера, кардинал, один з найвідважніших нім. священиків, котрий відверто виступав проти нацистів у роки гітлеризму; після II Світової … ҐАЛЕН КЛАВДІЙ 130-200, рим. лікар та натураліст; праці з філософії та медицини; вивчав анатомію та фізіологію, проводив розтини трупів людей і тварин; прихильник світоглядної концепції Платона; на честь … ҐАЛЕНОВІ ПРЕПАРАТИ ліки, виготовлені із сировини рослинного походження (квітів, плодів, насіння, листя, кори, коренів) у формі гранул, порошків, настоїв, соків, мазей та ін.; названі на честь Клавдія Ґалена. ҐАЛЛІКАНСТВО доктринально-політичний рух у франц. католицизмі (з XIII до XIX ст.), спрямований на створення автономної Католицької Церкви у Франції; 1853 засуджений франц. єпископами, бо суперечив … ҐАЛЛІЯ в античну добу назва території, населеної племенами кельтських ґаллів: Цизальпійська Ґ. - територія Пн. Італії до р. По, завойована римлянами у III - середині I ст. до н.е.; Трансальпійська … ҐАЛЛЕ стиль декорування посуду і ламп із кольорового накладного скла; започаткований франц. склярем-керамістом Ґалле. ҐАЛЛЕН-КАЛЛЕЛА (Gallen-Kallela)
Акселі, 1865-1931, фінський маляр і графік; спершу реалістичні картини, пізніше твори, пройняті містичним символізмом; цикл картин на теми народного епосу Калевала; … ҐАЛУА (Galois)
Еваріст, 1811-32, франц. математик; незалежно від Н. Абеля довів, що алгебричні рівняння 5-го і вищих степенів у загальному вигляді не розв'язуються в радикалах; створив загальну … ҐАЛЧИНСЬКИЙ (Galczynski)
Константи Ільдефонс, 1905-53, пол. поет; у творчості переважала ліричність, настроєвість, фантазія, гумор з елементами абсурду, іронія, гротеск; вірші (Зачарований фіакр), … ҐАЛЬЇНАС мис на півостр. Ґвахіра, в Колумбії; крайня пн. точка Пд. Америки; 12°25’ N, 71°40’ W. ҐАЛЬВАНІ (Galvani)
Луїджі, 1737-98, італ. лікар, фізик та фізіолог; професор Болонського унів.; основоположник електрофізіології, вивчав гол. чином електричні явища у м'язах і нервах тварин, … ҐАМEЛЕН (Gamelin)
Моріс, 1872-1958, франц. ген.; з 1935 начальник гeнeрального штабу, з 1938 начальник штабу національної оборони, IX 1939 - V 1940 головнокомандувач союзних військ; в'язень … ҐАМА ВАШКУ ДА (Gama)
1460-1524, португ. мореплавець; 1497-99 відкрив морський шлях до Індії навколо Африки (дійшов до Калькутти); засновував факторії в Індії та Африці. ҐАМБEТТА (Gambetta)
Лeон, 1838-82, франц. політик; рeспубліканeць, 1870-71 член Уряду національної оборони, покинув оточeний німцями Париж на повітряній кулі з мeтою організації нової франц. … ҐАМБІЯ держава в Африці, на узбережжі Атлантичного о. Низовинна територія вздовж р. Ґ.; вологий екваторіальний клімат; савани. Слаборозвинута сільськогосподарська країна; вирощування арахісу, … ҐАНА I
(Ghana, Республіка Ґана) держава в Африці, на узбережжі Ґвінейської зат. Територія низовинно-височинна; екваторіальний вологий клімат, на зх. узбережжі екваторіальний. Народи акан, еве, … ҐАНДІ ІНДІРА 1917-84, дочка Дж. Неру, індійський політик; з 1939 діячка Індійського національного конгресу, 1966-77 і 1980-84 прем'єр; убита сикгськими терористами. ҐАНДІ МОГАНДАС КАРАМЧАНД 1869-1948, індійський національний лідер; 1893-1914 у Пд. Африці (Наталь) боровся проти дискримінації індуської меншини під гаслом сатьяґрахи (домагання належних прав, опір несправедливості … ҐАНҐ ріка в Індії та Банґладеш; довж. 2700 км, басейн (разом із Брагмапутрою) понад 2 млн. км2; витоки в Гімалаях із льодовика Ґанґотрі, через Індостанську низ. тече в широкій долині, після … ҐАО м. в Малі, порт над Ніґером; близько 30 тис. мешканців. Заснований близько 670 на транссахарському торговому шляху; з 1009 столиця держави Сонгаї; розквіт у XV ст.; зруйноване в XVI ст. … ҐАОЛЯН однорічна трав'яниста рослина родини злакових, вид сорго, вирощують у Пн. Китаї, Кореї, Японії, харчова (крупа, борошно) і кормова (сіно, силос) культура; солому використовують для … ҐАОШАН збірна назва 10 малайських народностей, які віддавна проживали на острові Тайвань; бл. 346 тис., мова австронезійської групи; асимільовані китайцями; землероби; в минулому мисливці за … ҐАРІБАЛЬДІ (Garibaldi)
Джузеппе, 1807-82, італ. національний герой, ген.; провідник боротьби за визволення та об'єднання Італії, демократ і республіканець; 1848, 1859 і 1866 - командир добровольчих … ҐАРБО (Garbo)
Ґрета (справжнє Ґрета Лувіса Ґустафсон), 1905-90, америк. кіноактриса шведського походження; найславетніша зірка 20-30-х; ролі в історичній мелодрамі Королева Крістіна, … ҐАРВІ МАРКУС МОСІАГ (Garvey)
1887-1940, негритянський діяч у Америці; 1914 заснував на Ямайці, згодом у США, Загальне товариство для поліпшення становища негрів (UNIA), першу авторитетну негритянську … ҐАРДА оз. біля підніжжя Альп, найбільше в Італії; 370 км2, гл. до 346 м; витоки р. Мінчо (притока По); судноплавне. ҐАРДАН (Gardan)
Юліуш (справжнє Ю. Ґрадштайн), 1902-45, пол. кінорежисер; екранізації літературних творів (Прокажена, Доктор Мурек, Привабливість життя), кінокомедії. ҐАРДНЕР (Gardner)
Ава, 1922-90, америк. кіноактриса; ролі у психологічно-побутових драмах (На останньому березі, Ніч ігуани, Маєрлінґ, Життя і часи судді Роя Бінґа). ҐАРЛЕНД (Garland)
Джуді (справжнє Френсіс Ґамм), 1922-69, америк. співачка та кіноактриса; дружина В. Мінеллі, мати Л. Мінеллі; виконавиця пісень С. Портера, Р. Роджерса, Дж. Ґершвіна; ролі в … ҐАРМІШ-ПАРТЕНКІРХЕН м. в Німеччині (Баварія), в Альпах; 27 тис. мшк.; відомий осередок зимових видів спорту, туризму та відпочинку. ҐАРНЬЄ (Garnier)
Шарль, 1825-98, франц. архітектор; еклектична будівля опери в Парижі, театр і казино в Монте-Карло. ҐАРОННА р. у Франції; довж. 650 км; витоки у Піренеях, в Іспанії; впадає до Біскайської зат., утворюючи разом із р. Дордонь естуарій Жиронда; судноплавна 190 км (вище Ґароннського каналу); гол. м. … ҐАРРІК (Garrick)
Девід, 1717-79, найвидатніший англ. актор XVIII ст.; працював у театрі Друрі лейн в Лондоні (був також його дир.); ролі у драмах В. Шекспіра, К. Ґіббера, Б. Джонсона, Т. Отвея; … ҐАРСІЯ ЛОРКА (Garcia Lorcа)
Федеріко, 1898-1936, іспан. поет, драматург; пов'язані з іспан. фольклором поезії (Циганський баладник), історичні та психологічно-побутові трагедії (Криваве весілля), … ҐАРСІЯ МАРКЕС (Garcia Marquez)
Ґабрієль, нар. 1928, колумбійський письменник і журналіст; у прозі поєднує реалізм із фантастикою - найвище досягнення т.зв. магічного реалізму; роман-епопея Сто років … ҐАСКІЛЛ (Gaskill)
Вільям, нар. 1930, англ. режисер та актор; працював переважно у Королівському Театрі в Лондоні; інсценізації п'єс Б. Брехта (Матінка Кураж), Ф. Дюрренматта, Дж. Осборна, Дж. … ҐАСКОНЬ історична країна у Франції, у передгір'ях Піренеїв; населення баскського походження; лісівництво, вирощування винограду, розведення худоби. У стародавні часи та у середньовіччі частина … ҐАТИ ЗАХІДНІ гори в Індії, утворюють зх. край плато Декан; вис. до 2695 м (Анаймуді); залишки вологих екваторіальних і мусонних лісів; плантації чаю. ҐАТИ СХІДНІ гори в Індії, вздовж узбережжя Бенґальської зат.; обмежують на сх. плато Декан; вис. до 1680 м; мусонні ліси; плантації кави. ҐАТРІ (Guthrie)
баронет Тайрон, 1900-71, англ. режисер, актор; працював у театрах Седлерз Велс та Олд Вік у Лондоні; 1962 заснував і очолив театр Тайрон Ґатрі театр у Міннеаполісі; новаторські … ҐАТТАМЕЛАТІ СТАТУЯ кінний пам'ятник кондотьєрові Ерасмо ді Нарні, зв. Ґаттамелаті, виконаний Донателло і встановлений 1453 перед базилікою св. Антонія у Падуї; за зразок взятий античний пам'ятник Марка … ҐАУДІ (Gaudi)
Антоніо, 1852-1926, іспан. архітектор, творець індивідуального різновиду іспан. модернізму; роботи переважно у Барселоні; Свята Родина, кам'яниці (в т. ч. Каса Міла), споруди у … ҐАУСС (Gauss)
Карл Фрідріх, 1777-1855, нім. математик, астроном, геодезист; один з найвидатніших математиків світу; йому належать блискучі дослідження з алгебри, геометричної оптики, … ҐАУЧО кінний пастух худоби на степових теренах Арґентини, Бразилії та Уруґваю; ґ. як суспільна група створили оригінальний фольклор; теп. також: найманий робітник у тваринницьких господарствах. ҐАЯНА країна у Пд. Америці, на узбережжі Атлантичного о. На пн. і сх. низовинна, на пд. Ґвіанське плоскогір'я; клімат тропічний на узбережжі, та субтропічний на пд.; гол. р. Ессекібо; тропічні … ҐВІАНА регіон у Пд. Америці, на узбережжі Атлантичного о., між низ. Оріноко та Амазонки; височинний - Ґвіанське плоскогір'я; держави: Ґаяна, Сурінам, частина Бразилії, Венесуели та Фр. Ґвіани. ҐВІАНСЬКА ТЕЧІЯ тепла течія у зх. частині Атлантичного о., пливе вздовж берегів Пд. Америки до Карибського м.; 3 км/год. ҐВІАНСЬКЕ ПЛОСКОГІР'Я плоскогір'я в Пд. Америці, між низ. Оріноко і Амазонки; 1,2 млн. км2; вис. до 3014 м (Ла-Небліна); ріки з порогами і водоспадами (найбільший Салто Ангел - 1054 м); екваторіальні ліси; … ҐВІНЕЙСЬКА ЗАТОКА вел. затока Атлантичного о., біля узбережжя Центр. Африки; 1,5 млн. км2; гл. до 6363 м; впадають р.: Ніґер, Конґо; видобуток нафти; порти: Абіджан (Кот Д'Івуар), Аккра (Ґана), Лаґос, … ҐВІНЕЯ I
географічний реґіон у Зх. Африці, простягається вздовж узбережжя Атлантичного о., переважно Ґвінейської зат., від р. Ґамбія до р. Кунене; поділяється на Верхню Ґ. (пн.) і Нижню Ґ. … ҐВІНЕЯ-БІСАУ держава в Африці, на узбережжі Атлантичного о. Територія низовинна; екваторіальний вологий клімат; савани. Народи баланте, фулани, діула; 60% анімістів, мусульмани. Слаборозвинута … ҐВАДІАНА р. в Іспанії та Португалії; довж. 820 км; річковий басейн 68 тис. км2; витоки у пд. частині Ламанчі; впадає до Кадіської зат. (Атлантичний о.); використовується для іригації; … ҐВАДАЛАХАРА м. у Мексиці, на вис. 1500 м, адміністративний центр штату Халіско, 1,7 млн. мшк., міська агломерація 3,4 млн.; друге після столиці місто країни; вел. промисловий центр (текстильна, хіміч., … ҐВАДАЛКІВІР р. в Іспанії; довж. 550 км; витоки в Андалузьких горах; впадає до Кадіської зат. (Атлантичний о.); використовується для іригації; гол. м. на Ґ.: Кордова, Севілья. ҐВАДЕЛУПА заморський департамент Франції, у Вест-Індії; на 8 островах Малих Антильських островів; 1870 км2, в тому числі острів Ґваделупа 1438 км2, 425 тис. мшк. (1994), мулати й чорношкірі 92%, … ҐВАНАХУАТО штат у центр. Мексиці; 30,5 тис. км2, 4 млн. мшк.; адміністративний центр Ґ. (50 тис. мшк.), гол. центр Леон; гористо-височинний; сільське господарство (збіжжя, картопля, тваринництво); … ҐВАНТАНАМО м. на Кубі, 210 тис. мшк.; промисловий (харчова, машинобудівна) і торговельний осередок; транспортний (аеропорт і морський порт) вузол; поблизу америк. військова база (112 км2). ҐВАНЬЇНІ (Guagnini)
Александр, 1538-1614, пол. історик італ. походження; з 1561 у пол. війську, учасник Лівонської війни; хроніка Sarmatiae Europeae discriptio... (Опис сарматської Європи...), де … ҐВАРІКО штат у Венесуелі, на низ. Оріноко; 65 тис. км2, 526 тис. мшк.; адміністративний центр Сан-Хуан-де-лос-Моррос; видобуток нафти (нафтопроводи до Каракаса); вирощування бавовни, тютюну, … ҐВАРІНІ (Guarini)
Ґваріно (Камілло) 1624-83, італ. архітектор епохи бароко, теоретик архітектури, математик; церкви та палаци (в т. ч. новаторська каркасна конструкція купола в каплиці Сантіссіма … ҐВАРДІЯ ЛЮДОВА ВРН пол. підпільна військова організація 1939-45, підпорядкована Пол. соціалістичній партії Воля-рівність-незалежність; комендант К. Пужак; підготовка солдатів до загального повстання, … ҐВАРЕЦТВО спілка, що експлуатувала поклади руд незалізних металів, з ХVIII ст. також кам'яного вугілля; у гірництві Центр. Європи відомі вже наприкінці XII ст.; у Польщі з XIV ст., існували до 1946. ҐВАТЕМАЛА I
столиця Ґватемали, на вис. 1500 м; 1,1 млн. мшк., міська агломерація 2 млн.; найбільше місто Центр. Америки; гол. осередок промисловості, торгівлі, культури, науки й туризму в країні; … ҐВИНТ роторний пристрій, що складається з радіально укріплених лопатей (найчастіше 2, 3 або 4. аеродинамічного профілю, призначений для перетворення обертального моменту двигуна на силу тяги, яка … ҐВИНТІВКА ручна вогнепальна зброя з довгим стволом з ґвинтовими нарізами у каналі; калібр 6,5-8 мм; г. стріляють на відстань до 2000 м; різновиди: самозарядна (від кінця XIX ст.), автоматична … ҐВОДЕЛКЕНАЛ найбільший острів у державі Соломонові Острови.; 5,3 тис. км2, 61 тис. мшк.; плантації кокосової пальми; видобуток золота; гол. м. Гоньяра (столиця). Ґ. відкритий 1568 іспанцями; 1942-43 … ҐДАНСЬК воєводське м. у Польщі, на березі Ґданської бухти, у гирлі Вісли; разом із Ґдинею і Сопотом утворює агломерацію - т.зв. Тримісто (Труймясто); 463 тис. мшк.; вел. промисловий центр … ҐДАНСЬКІ МЕБЛІ тип пізньоренесансних і барокових меблів, які виробляли з XVII ст. у Ґданську та ін. центрах Пн. Європи; ґ. м. з горіхового, дубового, букового і червоного дерева мали важкі пропорції, … ҐДАНСЬКА ЗАТОКА частина Балтійського м., між Гельською косою (Польща) і Земландським півостр. (Росія); сполучена Пілавською прот. з Віслинською зат.; гл. до 118 м; впадають: Вісла, Преґоля; родовища … ҐДАНСЬКЕ ПОМОР'Я історична обл. Польщі над Нижньою Віслою; вже у Х ст. залежне від держави полян, 1119 завойоване Болеславом III Кривоустим, приблизно з 1178 удільне князівство, 1308-09 підкорене … ҐДИНЯ воєводське м. у Польщі, на березі Ґданської бухти Балтійського м.; разом із Ґданськом та Сопотом утворює міську агломерацію, т.зв. Тримісто; 251 тис. мшк.; торговельний, пасажирський та … ҐЕ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ 1831-94, рос. маляр; один із засновників Товариства передвижників, з 1876 жив і працював в Україні, послідовник толстовства; портрети, євангельські та історичні сюжети (Тайна вечеря, … ҐЕБІРТІҐ (Gebirtig)
Мордехай, 1877-1942, євр. поет, писав мовою їдиш; автор текстів та музики популярних пісень, що виконувалися у євр. театрах міжвоєнної Польщі; загинув у краківському ґетто. ҐЕББЕЛЬС (Gebbels)
Йозеф, 1897-1945, один з гол. керівників гітлерівської Німеччини; з 1933 міністр пропаганди та інформації; воєнний злочинець; наклав на себе руки. ҐЕВАРА ДЕ ЛА СЕРНА (Guevara de la Serna)
Ернесто (зв. Че), 1928-67, латиноамер. революціонер; учасник кубинської революції 1956-59 і партизанської боротьби в Конґо, Танзанії та Болівії, де загинув; теоретик … ҐЕДЗІ бл. 180 видів ряду двокрилих комах; паразити - їхні личинки живуть під шкірою, в носоглотці та кишківнику свійських тварин, переважно у парнокопитної худоби; причина захворювань. ҐЕДЗЬ БИЧАЧИЙ паразитичний овід ряду коротковусих двокрилих комах; укуси можуть викликати небезпечні захворювання (личинки розвиваються в організмі свійських тварин, розміщуючись попід шкірою, у … ҐЕДИМІН ?-1341, вел. кн. литовський з 1316, засновник династії Ґедиміновичів, батько Любарта і Ольґерда; воював з нім. рицарями, Московським князівством; приєднав Вітебську, Мінську, Друцьку, … ҐЕДРОЙЦЬ (Giedroyc)
Єжи, нар. 1906, видавець та публіцист; засновник (1946) та дир. найвідомішого пол. видавництва в еміграції - Літературного Інституту в Мезон-Лафіті біля Парижа; редактор … ҐЕЙ (Gay)
Джон, 1685-1732, англ. поет і драматург; водевіль Опера жебрака (музика Й.Х. Пепуша) - сатира на уряд і пародія на італ. оперу; балади, казки. ҐЕЙ-ЛЮССАК (Gay-Lussac)
Жозеф-Луї, 1778-1850, франц. хімік і фізик; праці з молекулярної фізики і теплоти; у 1802 відкрив закон теплового розширення газів (закон Ґ.-Л.); разом з Л.Ж. Тенаром виділив … ҐЕЙ-ЛЮССАКА ЗАКОН ВІДНОШЕННЯ ОБ'ЄМІВ при сталих темп. і тиску співвідношення об'ємів газових субстратів хіміч. реакції (а також співвідношення продуктів реакції та цих субстратів) виражаються невел. цілими числами. ҐЕЙБЛ (Gable)
Кларк,1901-60, америк. кіноактор; зірка 30-х; ролі героїв-коханців у комедіях, екранізаціях літературних творів (Розвіяні вітром, Неприкаяні). ҐЕЙНСБОРО (Gainsborough)
Томас, 1727-88, англ. маляр, портретист і пейзажист; придворний художник, член Королівського Товариства у Лондоні; особливо характерні портрети на тлі пейзажу; жанрові … ҐЕЙША в Японії жінка, що професійно займається розважанням товариських зібрань (музика, танці, бесіда); традиція спілкування з ґ. поширилася від середини XVIII ст. ҐЕЛСВОРСІ ДЖОН (Galsworthy)
1867-1933, англ. романіст і драматург; відомий цикл з 3-х трилогій (Сага про Форсайтів, Сучасна комедія, Кінець розділу) - епічний образ життя англ. міщанства та … ҐЕЛЬДЕРОД (Ghelderode)
Мішель де (псевдонім Адемара Мартенса), 1898-1962, бельгійський драматург, писав франц. мовою; у п'єсах поєднував народний реалізм, фантастику, містицизм та гротеск. ҐЕМАРА збірник коментарів до староєвр. Біблії (написані арамейською мовою), де роз'яснено і доповнено Мішну, разом з якою складає Талмуд; виникли 2 версії Ґ.: одна в середовищі палестинських … ҐЕНДИН ЧОКІЙ НІМА нар. 1989, XI Панченлама Тибету, висвячений 1995, від 6-річного віку перебуває в китайській в'язниці (наймолодший політичний в'язень світу). ҐЕНТ м. у пн.-зх. частині Бельгії; 230 тис. мшк.; гол. у країні осередок текстильної промисловості, нафтоочисний комбінат; торговельний порт, сполучений каналами із Пн. м.; вузи (унів.); музеї; … ҐЕНТСЬКЕ УМИРОТВОРЕННЯ 1576 угода пд. (католицьких) провінцій Нідерландів з протестантськими Зеландією і Голландією; регулює припинення релігійних переслідувань і спільну боротьбу проти іспанців. ҐЕНУЕЗЬКІ КОЛОНІЇ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я засновані у XIII-XV ст. ґенуезцями військово-торговельні осередки на пн. узбережжі Чорного м.: Кафа (гол. колонія, теп. Феодосія), Чембало (Балаклава), Солдайя (Судак), Боспоро (Керч); … ҐЕНУЯ м. в Пн.-Зх. Італії, над Ліґурійським м., біля підніжжя Ліґурійських Апеннін; адміністративний центр області Ліґурія; 668 тис. мшк.; гол. морський порт країни (привіз нафти, руд металів); … ҐЕНУЯ трикутне вітрило з легкого матеріалу, ставиться замість фока, якщо вітер не надто сильний. ҐЕНЦ (Goncz)
Арпад, нар. 1922, угорський політик, письменник; учасник угорської революції 1956; 1988 співзасновник опозиційного до комуністів Союзу вільних демократів; з 1990 президент … ҐЕНШЕР (Genscher)
Ганс-Дітріх, нар. 1927, нім. політик та дипломат; 1969-74 міністр внутрішніх справ ФРН; 1974-85 голова Вільної Демократичної Партії (ФДП); 1974-92 віце-канцлер і міністр … ҐЕОРҐ I (George I, Джордж I) 1660-1727, курфюрст Ганноверу від 1698, король Великої Британії та Ірландії з 1714; покликаний на брит. трон після смерті Анни Стюарт, започаткував панування … ҐЕОРҐ VI (George VI, Джордж VI) 1895-1952, з Віндзорської династії, король Великої Британії та Пн. Ірландії з 1936, імператор Індії 1936-47; посів престол після зречення брата, Едварда VIII; 1949 …
| 