Е ірраціональне число, яке є границею числової послідовності (1+1/n)n; е = 2,718; має широке застосування у математиці, напр., основа натурального логарифму. Е, Е сьома літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає голосний звук е, вимовляється е. ЕАНАТУМА СТЕЛА вапнякова плита вис. 1,8 м, виготовлена коштом шумерського правителя м. Лаґаш; з обох боків вкрита рельєфом із написом - одна з найстаріших історичних пам'яток на території Месопотамії; … ЕАНЕШ (Eanes)
Антоніу душ Сантуш Рамалью, нар. 1935, португ. ген. і політик; 1976-86 президент. ЕБEР (Hebert)
Жак Рeнe, 1757-94, діяч пeріоду франц. рeволюції 1789-99; гол. найрадикальнішої фракції кордeльєрів, званиx eбeристами, страчeний за опозицію до диктатури і якобінського тeрору. ЕБРО р. в Іспанії; довж. 910 км; витоки у Кантабрійських г.; впадає в Середземне м.; використовується для іригації; гол. м. Сараґоса. ЕВАПОРОМЕТР прилад для вимірювання інтенсивності випаровування води з відкритих резервуарів та поверхні ґрунту. ЕВБЕЯ гористий грец. острів у Егейському м., відділений від суші вузькими прот.; 4,2 тис. км2, 309 тис. мшк.; середземноморське сільське господарство; туризм. ЕВГЛЕНА представник одноклітинних (найпростіших), надклас джгутикових; бл. 150 видів довж. бл. 0,5 мм; переважно у прісній воді; як продукт асиміляції подібна до водоростей. ЕВДЕМОНІЗМ етичний погляд, згідно з яким щастя є найбільшим благом і остаточною метою людини. ЕВЕНКІЙСЬКИЙ АВТОНОМНИЙ ОКРУГ у аз. частині Росії (Красноярський край), на Середньосибірському плоскогір'ї; 767,6 тис. км2, 23 тис. мшк.; адміністративний центр Тува; росіяни 68%, евенки 14%, якути; міське населення … ЕВЕНКИ народ, який проживає в Сибіру (бл. 30 тис.), а також в Китаї (бл. 56 тис.); мова евенкійська. ЕВЕРТ-ЛЛОЙД (Evert-Lloyd)
Кріс (Крістін Мері), нар. 1954, америк. тенісистка; 1973-88 18 разів вигравала турніри Вел. Кубка; 4-разова чемпіонка Вімблдону; 7-разова переможниця першостей Франції, … ЕВКАЛІПТ вічнозелене дуже швидкоросле дерево (вис. до 150 м) або кущ; бл. 500 видів; росте в Австралії і Полінезії; вирощують задля цінної деревини; листя містять ефірну олію, застосовують у … ЕВКАРІОТИ організми, побудовані з клітин, які мають відокремлене ядро; ядро відділене від цитоплазми ядерною оболонкою. ЕВКЛІД III ст. до н.е., грец. математик, жив і працював у Александрії; його праця Основи містить систематичний виклад геометрії, а також деякі питання теорії чисел, у ній підсумовано досягнення … ЕВНУС II ст. до н.е., сирійський раб, керівник повстання рим. рабів на Сицилії (138 або 136-132 до н.е.); здобувши Генни (тепер Енна), проголосив себе царем; переможений після облоги у Тавроменії … ЕВОЛЮЦІЯ процес тривалих, поступових, дрібних змін, поступового переходу на вищі стадії розвитку із успадкуванням попередніх елементів; також синонім поступового розвитку. ЕВПАТРИДИ у стародавніх Афінах родова аристократія, до реформ Солона (594 до н.е.) суспільна верства, яка здійснювала владу. ЕВРАТОМ див. «Європейська комісія з питань атомної енергії» ЕВРИКА! (знайшов!)
вигук Архімеда після відкриття основного закону гідростатики. ЕВРИПІД бл. 485-406 до н.е., грец. трагік; автор психологічної трагедії; попередник трагікомедії; збереглося 17 трагедій, серед яких Алкестида, Медея. ЕВРИСТИЧНИЙ МЕТОД метод навчання, який полягає в наведенні учня на шлях самостійного знаходження відповідей на поставлене питання. ЕВРИТОПНІ ОРГАНІЗМИ види організмів, що без шкоди для себе витримують значні зміни факторів середовища: темп. (евритермічні), тиску води (еврибатичні) - деякі хижі риби, концентрації мінеральних солей … ЕВРИФАГИ тварини, здатні харчуватися їжею рослинного і тваринного походження; серед безхребетних - таргани, терміти, серед хребетних - ворони, свині, бурий ведмідь. ЕВТРОФНЕ ОЗЕРО прісноводне оз. з вел. кількістю корму, багатою флорою і фауною; надлишок органічних сполук розкладається, спричиняючи вел. поглинання кисню і гальмування процесів мінералізації; … ЕВФЕМІЗМИ слова або вирази, що ними замінюють слова з грубим або непристойним змістом; е. передають той самий зміст у пом'якшеній або завуальованій формі (напр., говорити неправду замість брехати). ЕГАЛІТАРИЗМ концепція, яка базується на ідеї, що основою справедливого устрою суспільства є принцип економічної, соціальної й політичної рівноправності громадян. ЕГЕЙСЬКІ ОСТРОВИ грец. острови в Егейському м.: Кіклади, Додеканес, Лесбос, Хіос, Самос; 9,1 тис. км2, 430 тис. мшк.; туризм; середземноморське сільське господарство; видобування бокситів; гол. м. Мітиліні … ЕГЕЙСЬКА КУЛЬТУРА означення культур, що розвивалися в басейні Егейського м. від неоліту (6000 до н.е.) до вторгнення дорійців (бл. 1100 до н.е.); охоплює культури: критську, елладську, кікладську. ЕГЕЙСЬКЕ МОРЕ відгалуження Середземного м., між Грецією і Туреччиною; сполучене з Чорним м. Турец. прот.; 188 тис. км2; гл. до 2591 м; численні острови; рибальство; туризм; порти: Пірей, Салоніки … ЕГОЇЗМ життєва позиція, яка характеризується турботою про власне добро та інтереси або інтереси найближчих осіб, а також надання їм переваги порівняно з благом й інтересами інших; протилежність … ЕГОЦЕНТРИЗМ позиція, спосіб мислення, якому притаманна тенденція до тлумачення дійсності з точки зору власної особи; згідно з Ж. Піаже е. є природною рисою малої дитини. ЕГРЕТА чапля із довгим ошатним пір'ям на плечах і хвості (т.зв. егретки довж. бл. 45 см); плавні та болота теплого поясу усього світу. ЕДІП у грец. міфології син фіванського царя Лая і Йокасти; батько наказав кинути немовля на горі Кітерон у зв'язку з пророцтвом, що він загине від руки сина; Е. несвідомо убив свого батька і … ЕДІПІВ КОМПЛЕКС неусвідомлений сексуальний потяг сина до матері, поєднаний з почуттям провини, ворожим ставленням до батька і страхом перед ним; за З. Фройдом - один з осн. етапів психо-сексуального … ЕДІСОН (Edison)
Томас Алва, 1847-1931, америк. винахідник (понад 1000 патентів), самоук; член Національної АН у Вашинґтоні; вдосконалив телефон Белла, 1877 винайшов фонограф, 1879 електричну … ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ комплекс ґрунтових факторів, що впливає на розвиток рослин: структура, родючість, кількість вологи та мікроорганізмів. ЕДВАРД I (Edward I) 1239-1307, з династії Плантаґенетів, король Англії з 1272; 1265 переміг Сімона де Монфора; 1270-72 учасник VIII хрестового походу; 1277-83 підкорив Валлію; 1295 скликав т.зв. … ЕДВАРД II (Edward II) 1284-1327, з династії Плантаґенетів, король Англії з 1307, син Едварда I; батько проголосив його принцом Валлійським (відтоді титул наслідника англ. трону); 1314 переможений … ЕДВАРД III (Edward III) 1312-77, з династії Плантаґенетів, король Англії з 1327, син Едварда II; оголосив претензії на франц. трон і 1337 розпочав Столітню війну, яку вів з перемінним успіхом. ЕДВАРД VII (Edward VII) 1841-1910, з саксонсько-кобурзької династії, король Великої Британії та Ірландії з 1901, син Вікторії; 1903 досягнув успіху в зменшенні брит.-фр. напруженості, відкриваючи шлях … ЕДВАРД VIII (Edward VIII) 1894-1972, з Віндзорської династії, король Великої Британії та Пн. Ірландії з 1936, син Георга V; одруження із розлученою американкою В. Сімпсон викликало протест Церкви та … ЕДВАРДА ОЗЕРО тектонічне оз. на кордоні Уґанди та Заїру, на вис. 915 м; 2150 км2; гл. 111 м; у національному парку Вірунґа. ЕДДА найстаріша пам'ятка скандинавської літератури, походить з Ісландії: 1. Е. старша - збірка пісень з IX-XI ст. на міфологічні теми; 2. Е. молодша - коментар до скандинавської міфології та … ЕДЕМ I
(Adam)
Роберт, 1728-92, брат Джеймса, найвидатніший брит. архітектор кінця XVIII ст., шотландського роду; створив разом із братами Джеймсом та Вільямом різновид класицизму, зв. стилем … ЕДИКТ у стародавньому Римі розпорядження урядовців, насамперед претора, пізніше імператора; у Франції до 1789 королівський указ. ЕДИНБУРҐ м. у Великій Британії, адміністративний центр Шотландії, над Пн. м.; 442 тис. мшк.; фінансово-торговельний центр; харчова (віскі), електронна, поліграфічна, фармацевтична промисловість; … ЕДМОНТОН м. у Канаді, адміністративний центр провінції Альберта; міська агломерація 840 тис. мшк.; центр видобутку й переробки нафти (нафтопроводи); транспортний вузол; унів. ЕЖЕКТОР пристрій, яким відсмоктують при розрідженні рідину, пару або газ. ЕЗОП VI ст. до н.е. напівлегендарний грец. байкар; вважається творцем байки про тварин; Байки Е. ЕЗОТЕРИЗМ знання, призначене для обраних, на противагу екзотеричному знанню, призначеному для загалу; передається майстрами наверненим послідовникам і санкціонується в обрядах ініціації; типове для … ЕЙ-БІ-ЕС електронна система, що дозволяє запобігати блокуванню коліс в момент гальмування; застосовується в автомобілях (вперше у Мерседесах) від 1978. ЕЙБРЕГАМЗ (Abrahams)
Пітер Генрі, нар. 1919, південноафр. романіст, пише англ. мовою; противник політики апартеїду; побутові романи про міське негритянське населення; Шахтар, Під владою ночі. ЕЙЗЕНШТЕЙН СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ 1898-1948, рос. кінорежисер і сценарист, теоретик кінематографа; один з найвизначніших творців німого кіно, новатор і кодифікатор технічних і художніх засобів кіно; сягнув довершеності у … ЕЙК (Eyck)
фан, нідерландські малярі XV ст., брати: Губерт, ?-1426, участь у створенні Ґентського вівтаря (?); Ян, 1390-? перед 1441, один з творців нового малярства, зокрема портрету; … ЕЙЛІ (Ailey)
Алвін, 1931-89, америк. артист балету та хореограф; автор балетів, натхнених музичними традиціями чорношкірих американців (Откровення); 1958 заснував Алвін Ейлі Ситі сентер данс … ЕЙЛАТ м. і порт в Ізраїлі, на узбережжі зат. Аккаба (Червоне м.); 25 тис. мшк.; нафтопереробний комплекс; знесолювання морської води; пляж. ЕЙЛЕР (Euler)
Леонард, 1707-83, швейцарський математик, фізик та астроном, працював у Петербурзі та Берліні; один із творців сучасної математики; його праці відіграли винятково важливу роль у … ЕЙНДГОФЕН м. на пд. Нідерландів; 193 тис. мшк.; найбільший у країні центр електронної промисловості; штаб-квартира концерну Філіпс; політехніка. ЕЙНШТЕЙН Альберт, 1879-1955, видатний нім. і америк. фізик; автор теорії відносності; відкрив закон взаємозв'язку маси і енергії (E=mc2, де с - швидкість тіла, а m - його маса), пояснив явища … ЕЙНШТЕЙНІЙ Еs, радіоактивний, штучно отриманий (1952, Ґіорсо (A. Ghiorso) і співробітники) хіміч. елемент з атомним числом 99; метал. ЕЙР I
(Eyre)
Едуард Джон, 1825-1901, англ. мандрівник, дослідник Австралії; 1839-41 відкрив оз. Торренс та оз., назване пізніше його ім'ям.
II
найбільше оз. Австралії, 16 м н.р.м.; бл. … ЕЙСЕЛЬМЕР водозбірник у Нідерландах, який виник внаслідок відгородження греблею Афслейтдейк (довж. 32 км) зат. Зейдерзе від Пн. м.; Е. поступово пересихає. ЕКВАДОР держава у Пд. Америці, на узбережжі Тихого о.; Е. належать Ґалапаґоські острови. Розташований в Андах (Чимборасо, 6267 м), на сх. ділянці Амазонської низ.; чинні вулкани (Котопахі); … ЕКВАТОР паралель, площина якої проходить через центр Землi i перпендикулярна до осi, що проходить через 2 географiчнi полюси. ЕКВАТОРІАЛЬНІ ЗВОРОТНІ ТЕЧІЇ компенсаційні теплі течії в океанах; на сх. в екваторіальних штильних поясах; відводять надмір води, нагромадженої у зх. частинах океанів через пн. і пд. екваторіальні течії; 1-3 км/год … ЕКВАТОРІАЛЬНА ҐВІНЕЯ держава в Африці, біля Ґвінейської зат.; займає континентальну частину - Мбіні (колишнє Ріо-Муні), 26 тис. км2, а також вулканічні острови Біоко і Пагалу. Пер. височинно-гориста, … ЕКВЕНСІ (Ekwensi)
Кипріан, нар. 1921, ніґерійський письменник, пише англ. мовою; популярні побутові та пригодницькі романи; Джаґва Нана, Коли горить трава. ЕКГАРТ (Eckhart)
Йоганн, Майстер Екгарт, бл. 1260-1327?, нім. філософ і теолог; домініканин, вважався гол. представником надрайнського містицизму, його концепція давала підставу трактувати її як … ЕКДИСТЕРОЇДИ стероїдні гормони, відкриті у комах, регулюють процес їхнього перетворення в лялечку (зооекдисони); е. знайдено також в рослинах (фітоекдисони). ЕКЗАРХАТ РАВЕННИ володіння Візантійської імперії в Італії 565-751, що об'єднували Равенну і навколишню територію; у 751 завойовані ланґобардами; у 756 увійшли в склад Папської області. ЕКЗЕМА хронічне захворювання шкіри, запалення, іноді з ексудатом і набряками; причиною є порушення обміну речовин, функцій нервової системи та залоз внутрішньої секреції. ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ філософський і літературний напрямок XX ст., згідно з яким предметом філософії є особиста доля вільного та відповідального індивідуума, який переживає почуття страху і безнадійності … ЕКЗИСТЕНЦІЯ буття, обставини життя; у філософії протиставляється есенції (сутності), основне поняття екзистенціалізму, яким окреслюється особливий спосіб існування, притаманний лише людині. ЕКЗОГАМІЯ вимога укладання шлюбів поза власною суспільною групою чи кровною ріднею; протилежність ендогамії. ЕКЗОГЕННІ АМІНОКИСЛОТИ амінокислоти білків, які не ситезуються організмами тварин і людини; повинні надходити з кормом, напр., триптофан. ЕКЗОРЦИЗМИ закляття і жести, чинені з метою протидії впливам злих сил (духів) на людину; у католицизмі стали літургійною формою. ЕККЛЕСІЯ у стародавніх Афінах збори повноправних громадян, яким виповнилося 20 років; найвищий державний орган, який керував внутрішньою і зовнішньою політикою. ЕКЛІПТИКА вел. коло небесної сфери, по якому відбувається видимий річний рух Сонця. ЕКЛЕКТИЗМ створення єдиної цілості з різних елементів; спосіб занять у філософії, науці, мистецтві чи властивість поглядів, яка полягає в об'єднанні в єдину систему різних теорій, а також понять чи … ЕКЛЕКТИКА тенденція в красних мистецтвах до поєднання стильових елементів, запозичених від різних епох і мистецьких середовищ; одна з основ академізму; характерна для різних епох, зокрема для 2-ої … ЕКЛОГА один з видів античної буколічної поезії, близький до пасторалі та ідилії, що будується у формі діалогу між пастухами і пастушками, а іноді у формі пісень чи поем про принади сільського … ЕКО (Есо)
Умберто, нар. 1932, італ. семіотик, естетик і письменник; професор Болонського унів.; значний внесок у теорію семіотики; відомі романи (Ім'я троянди, Маятник Фуко), есеї (збірки … ЕКОЛОГІЧНЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО сільське господарство, скероване на підвищення якості й екологічної чистоти харчових продуктів, на припинення руйнування довкілля шляхом значного обмеження застосування мінеральних добрив … ЕКОЛОГІЧНИЙ РУХ виник на поч. 70-х ХХ ст., діяльність, спрямована на захист навколишнього середовища та раціонального використання природних багатств, з е. р. виділилися політичні партії, перша виникла … ЕКОНОМІЇ у давній Речі Посполитій частина королівщин, виділена 1589-90 для задоволення потреб монарха і його двору. ЕКОНОМІКА ДИРЕКТИВНА економічна система, в якій підприємства та ін. суб'єкти економіки виробляють і зуживають ресурси на підставі директив центр. владних структур; відомі 2 основні форми: комуністична (т.зв. … ЕКОНОМІКА ДОБРОБУТУ напрямок у економічній науці, прихильники якого стверджують, що в ринковій економіці конечне втручання держави, аби вона у такий спосіб розподіляла блага, щоб кожен індивід взяв належну … ЕКОНОМІКА СВІТОВА система виробничих, технологічних, торговельних, фінансових та інституційних зв'язків між національними господарствами різних держав, на різному рівні суспільно-економічного розвитку, що … ЕКОНОМІКА ТОВАРНА виробництво продуктів, призначених для товарообміну шляхом договорів про купівлю-продаж. ЕКОНОМІЧНА КРИЗА 1929-33 найбільша економічна криза в історії капіталізму; охопила всі країни (крім СРСР) і галузі господарства; раптовий крах восени 1929, з 1933 поступове поліпшення кон'юнктури. ЕКОНОМІЧНА НАУКА вивчає суспільний процес господарювання; шукає відповіді на запитання: що, скільки, яким чином і для кого виробляти; досліджує альтернативне використання обмежених засобів. ЕКОНОМІЧНЕ ВІДСТАВАННЯ затримка в економічному розвитку частини країн (т.зв. периферія) в порівнянні з найрозвинутішими країнами світу. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК якісні й структурні зміни в національних економіках як наслідок економічного зростання; чинники, що впливають на е. р.: людський капітал, капітал фінансовий і майновий, природні ресурси, … ЕКОНОМЕТРІЯ розділ економічної науки, який займається вимірюванням взаємозалежностей між різними економічними величинами. ЕКОСИСТЕМА функціонально цілісна частина природного середовища (напр., оз.), де відбуваються процеси обміну матерії поміж її живою (біоценоз) і неживою (біотоп) частинами. ЕКОТИПИ форми тварин або рослин одного виду, що відрізняються між собою внаслідок пристосування до життя в різних середовищах; ск. різні е. того ж виду в горах і в долинах. ЕКРАН I
поверхня, на якій створюється зображення за допомогою, напр., кіно- або діапроектора (проекційний е.), або в процесі перетворення невидимих променів (напр., потоку електронів) у видиме … ЕКСА- (Е) префікс одиниць вимірювання, що означає множник 1018; див. «одиниця вимірювання». ЕКСГУМАЦІЯ вилучення похованих останків для судово-медичної експертизи або перенесення тіла з тимчасового на постійне місце поховання. ЕКСКОМУНІКА у Католицькій Церкві покарання виправного характеру, що позбавляє охрищеного прав у житті Церкви; е. не виключає з Церкви, бо прийняття до неї через хрищення є незворотнім. ЕКСЛІБРИС знак власника книжки з його прізвищем або назвою організації, звичайно у формі картки, приклеєної до внутрішньої сторони обкладинки, часто оздоблений графічною композицією; використовується … ЕКСМІСІЯ примусове виселення із займаного приміщення чи ґрунту на підставі законно умотивованого рішення уповноваженого органу. ЕКСОД масовий вихід, виїзд звідкись, масова еміграція. ЕКСОН америк. концерн нафтової промисловості, штаб-квартира у Нью-Йорку; виник із заснованого у 1863 нафтопереробного підприємства, котре 1882 увійшло до складу компанії Стандарт Ойл оф … ЕКСПЕРИМЕНТ метод вивчення, який полягає у викликанні визначеного явища (чи його зміну) в штучно створених (лабораторних) умовах з метою дослідження і з'ясування процесу його розвитку. ЕКСПЕРТИЗА фахове вивчення речових доказів чи фактів з метою з'ясування обставин і подання відповідних висновків (судова е., медична е., бухгалтерська е.). ЕКСПЕРТНА СИСТЕМА різновид інтелектуальної бази даних, комп'ютерна консультаційна програма; допомагає у прийнятті рішень, заміняє експерта в певній галузі, ск. у медичній діагностиці. ЕКСПОЗЕ у практиці європ. парламентаризму програмна промова прем'єра, виголошувана зазвичай після створення нового уряду. ЕКСПОНОМЕТР оптично-електронний прилад для визначення правильної експозиції при фотографуванні (вимірює освітленість фотографованого об'єкта). ЕКСПОРТ продаж за кордон товарів, послуг, інтелектуальних продуктів. ЕКСПРЕСІОНІЗМ напрямок у літературі, малярстві, музиці, театрі та кіно у 1-ій третині ХХ ст., найпоширеніший в Німеччині та Австрії після I Світової війни; розвинувся, зокрема, як опозиція до … ЕКСПРЕСІЯ особлива виразність, підкреслена яскравість художнього твору чи окремих його компонентів; досягається за допомогою різних художніх засобів: тропів, стилістичних фігур, звукових повторів та … ЕКСПРЕСІЯ ГЕНІВ процес транскрипції та вироблення закодованої геном ДНК, а у випадку кодуючих генів білка також трансляції матричної РНК і синтезу поліпептиду. ЕКСТЕНСИВНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО система господарювання, при якій збільшення валового обсягу продукції досягається лише при розширенні посівних площ. ЕКСТЕР ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРІВНА 1882-1949, укр. маляр, сценограф, педагог; яскравий представник європ. кубізму та футуризму, співзасновник мистецького об'єднання Кільце (Київ, 1914), організатор студії народної вишивки, … ЕКСТЕРМІНАЦІЯ винищення, масове убивство людей; злочин проти людства, метою якого є цілковите знищення певних груп людей через їхню расу, національність, віровизнання. ЕКСТЕРНАТ навчання, яке здійснюється поза школою, методом самоосвіти, з обов'язковим складанням іспитів у навчальному закладі у встановлені строки; особа, яка проходить е. - екстерн. ЕКСТРАВЕРТИВНІСТЬ тенденція до скерування уваги й інтересів на зовнішній світ; потреба активності, впливу на оточуючу дійсність, поєднана з легкістю зав'язування контактів з ін. людьми; протилежність … ЕКСТРАДИЦІЯ передача злочинця чи підозрюваного у злочині, котрий перебуває на території певної держави, до рук правосуддя тієї країни, на території якої було вчинено злочин. ЕКСТРАКТ МАЛОРОСІЙСЬКИХ ПРАВ збірка витягів з правових норм, що діяли на Гетьманщині в різний час, створена в зв'язку із намірами відродити традиційне для Гетьманщини право; 1767 укладена О. Безбородьком (вступ, 16 … ЕКСТРАКЦІЯ метод розділення суміші твердих (вилуговування) або рідких речовин шляхом розчинення в т.зв. селективному розчиннику окремих складових; одержаний внаслідок е. розчин називається екстрактом, … ЕКСЦЕНТРИК диск, насаджений на вал, вісь обертання якого не співпадає з віссю валу. ЕКТОДЕРМА зовнішній зародковий листок багатоклітинних тварин і людини; з е. утворюється нервова система, епідерміс; е. у кишковопорожнинних - зовнішній шар тіла. ЕКУМЕНІЗМ рух у християнстві в справі порозуміння та співпраці між Церквами, покликаний перебороти розколи і повернути втрачену єдність; започаткований на поч. XX ст. протестантами; католицькі засади … ЕКЮ (European Currency Unit, єдина європейська валюта)
назва грошової одиниці, запровадженої у 1979; у європ. валютній системі виконує функцію розрахункової одиниці, засобу платежу центр. … ЕЛ загальносемітське верховне божество, творець світу, батько богів і людей. ЕЛEОНОРА АКВІТАНСЬКА бл. 1122-1204, дружина Людовіка VII франц., згодом Гeнріxа II Плантаґeнeта англ.; її спадкові зeмлі у Франції (Аквітанія), передані Плантаґeнeтам, стали приводом до тривалиx фр.-англ. воєн, … ЕЛIПСОЇД ЗЕМНИЙ обертовий i сплющений елiпсоїд, за формою i розмiрами найбiльше наближений до дiйсної фiгури Землi. ЕЛІАДЕ (Eliade)
Мірча, 1907-86, румунський індолог, релігієзнавець, філософ культури, есеїст, письменник, освіту здобув у Бухаресті та Калькутті (в тому числі півроку мешкав у ашрамі), з 1945 на … ЕЛІАН (Elyan, Elian, Helian)
Каспер, бл. 1435-86, перший друкар у Сілезії, священик; 1475-82 керував у Вроцлаві друкарнею, в якій надрукував перші відомі тексти пол. мовою: Отче наш, … ЕЛІЗАБЕТ 1876-1965, королева Бельгії 1909-34, дружина Альберта I; під час I Світової війни здобула популярність патріотизмом і благодійництвом; відома мистецькими зацікавленнями. ЕЛІОТ (Eliot)
Томас Стернз, 1888-1965, англо-амер. поет, драматург і літературний критик; один із гол. новаторів поезії ХХ ст.; інтелектуальна лірика (Чотири квартети), філософсько-медитативні … ЕЛІПС плоска крива, множина точок P, для яких сума відстаней від 2 заданих точок F1 та F2 (фокуси е.) є постійною; одна з конічних кривих; у прямокутній системі координат рівняння е. має вигляд … ЕЛІПСОЇД замкнена поверхня, перерізи якої є еліпсами; має 3 взаємно перпендикулярні осі симетрії та 1 центр симетрії; е. обертання - е., який має 2 осі ( з трьох) однакової довжини. ЕЛІТІС ОДІСЕАС (псевдонім О. Алепуделіса)
1911-96, грец. поет; в екстатичній ліриці своєрідний культ природи, віра у гуманістичні цінності (епічна поема Достойно єсть); есеїстика; переклади; Нобелівська … ЕЛІТА група людей, яка вирізняється чи має привілеї порівняно з рештою суспільства з огляду наявності певних ознак чи матеріальних цінностей, що цінуються суспільством. ЕЛАНД найбільша антилопа (вис. у холці бл. 1,8 м, маса бл. 1000 кг); заселяє зону саван африк. континенту; рідкісний. ЕЛАСТИН білок з групи склеропротеїнів, присутній в усіх хребетних, гол. чином у сполучній тканині, надає еластичності зв'язкам і сухожиллям; у вел. кількості (до 60% сухої маси) міститься у стінках … ЕЛДЖІНА МАРМУРИ колекція грец. скульптур і архітектурних деталей, переважно з 2-ї полов. V ст. до н.е., зібрана 1801-03 в Афінах за дорученням лорда Т. Б. Елджіна, брит. посла у Стамбулі (в т. ч. статуя … ЕЛЕАТИ грец. філософська школа (VI-V до н.е.), згідно з якою буття єдине, незмінне, нерухоме і вічне, а рух не існує (Парменід з Елеї, Зенон з Елеї).
| 