П'ЄДЕСТАЛ основа пам'ятника, статуї, колони; постамент, цоколь. П'ЄЗОЕЛЕКТРИКА виникнення електричного заряду на гранях деяких кристалів (т.зв. п'єзоелектриків) при їх стисканні або розтягуванні вздовж однієї з кристалографічних осей; використовується у вимірювальних … П'ЄМОНТ адміністративна та історична обл. на пн. зх. Італії; 25,4 тис. км2, 4,3 млн. мшк.; адміністративний центр Турін; зх. частина Паданської рівнини, оточена Зх. Альпами та Ліґурійськими … П'ЄРО слуга в ярмарковому франц. театрі, походить з італ. комедії дель арте; у XIX ст. гол. персонаж пантоміми; герой багатьох поетичних та музичних творів і творів образотворчого мистецтва. П'ЄТА зображення скорботної Марії з мертвим Ісусом на колінах. П'ЯВЕ р. в Італії; довж. 220 км; витоки в Альпах; впадає до Венеціанської зат. П'ЯВКИ клас кільчастих червів; бл. 450 видів; зовнішня сегментація малопомітна; на кінцях тіла присоски; живляться переважно кров'ю; прісноводні, дуже рідко морські і наземні; різновидом є п. … П'ЯВУШНИК БОЛОТНИЙ родина прісноводних черевоногих, які дихають легенями; мають конусоподібну закручену черепашку. П'ЯДЕНИЦІ родина невел. метеликів, що налічує бл. 12 тис. видів, гусінь п. рухається, ніби відміряючи шлях довж. власного тіла; висячи нерухомо, нагадують гілку дерева. П'ЯСТ IX ст., напівлегендарний родоначальник династії П'ястів у Польщі, батько Семовита; згідно з різними переказами орач кн. Попеля в Ґнєзні або колісник у Крушвіці. П'ЯСТИ перша династія, що правила в Польщі, місцевого походження; першим історичним правителем з П. був Мешко I (приблизно з 960), останнім на пол. троні - Казимир III Вел. (правив 1333-70); у … П'ЯТА КОЛОНА фігуральне окреслення таємних прихильників ворога, які провадять диверсійну чи шпигунську діяльність або ж готові до цього; поняття вжите вперше 1936 під час громадянської війни в Іспанії, … П'ЯТИБОРСТВО СУЧАСНЕ вид спорту, що об'єднує 5 видів: фехтування на шпагах, стрільба з пістолета, плавання, біг по пересіченій місцевості та їзда верхи із подоланням перешкод; розігрується в особистому і … П'ЯТИГОРСЬК м. у Росії, у Ставропольському краї; 132 тис. мшк.; курорт у групі Кавказьких мінеральних вод; виробництво сільськогосподарських машин, легка, хіміч. промисловість; 3 вузи, музей М. … П'ЯТИДЕСЯТНИКИ протестантські релігійні групи, що виникли у США на поч. XX ст.; ініціаторами руху п. були: Ч. Пергем, В. Дж. Сеймур і Т. Болл Беррет; вірять у непогрішимість Св. Письма, парузію (повторне … П'ЯЧЕНТІНІ (Piacentini)
Марчелло, 1881-1960, італ. архітектор; спершу творив у дусі модернізму, потім гол. представник академічного неокласицизму; урбаністично-архітектурна перебудова споруд на осі … П, П двадцята літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає приголосний звук п; вимовляється пе. ПЄТУХОВ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ нар. 1950, укр. артист балету; соліст Одеського театру опери та балету; партії: Зіґфрід (Лебедине озеро), Альберт (Жізель). ПІАЖЕ (Piaget)
Жан, 1896-1980, швейцарський філософ, психолог і педагог; професор унів. у Ґенуї та Парижі, засновник міждисциплінарних досліджень з пограничної психології та теорії пізнання, … ПІАНІНО музичний інструмент, різновид фортепіано із вертикально розташованими струнами; сконструйовано 1811. ПІАНО скорочення: р; тихо грати або співати музичний твір; протилежне до форте; дуже тихо - піаніссімо (рр). ПІАСАВА торгова назва волокна (твердого), отриманого з різних сортів тропічних пальм; застосовують для виготовлення щіток, канатів, пензлів, матів (циновок). ПІАУЇ штат у Пн.-Сх. Бразилії, на узбережжі Атлантичного о.; 251,3 тис. км2, 2,6 млн. мшк.; адміністративний центр Терезина; височинний; вирощування бавовни, рису; тваринництво; експлуатація … ПІАФ (Piaf)
Едіт (справжнє - Е. Ґасьйон), 1915-63, франц. співачка і актриса; відзначалася своєрідним тембром голосу та експресивною манерою виконання пісень (Мілорд, Падам, падам, Je ne … ПІВДЕННІ САНДВІЧЕВІ ОСТРОВИ група вулканічних островів у пд. частині Атлантичного о.; входять до складу Фолклендських островів, залежної території Вел. Британії; 337 км2; лежбища тюленів. ПІВДЕННІ ШЕТЛАНДСЬКІ ОСТРОВИ архіпелаг в антарктичній частині Атлантичного о., на пн. від Антарктичного півостр.; найбільший острів Кінг-Джордж; 4660 км2; гористі, вис. до 2103 м, на острові Сміта; численні наукові … ПІВДЕННА ДАКОТА штат на пн. США; 199,7 тис. км2, 715 тис. мшк. (50 тис. індіанців); адміністративний центр Пірр; Вел. Рівнина (прерії); екстенсивне розведення худоби та вирощування пшениці; видобуток … ПІВДЕННА ДЖОРДЖІЯ брит. острів на пд. Атлантичного о.; адміністративно відноситься до Фолклендських островів; 3,6 тис. км2; база дослідної антарктичної служби. ПІВДЕННА ЕКВАТОРІАЛЬНА ТЕЧІЯ тепла течія Пд. півкулі; у світовому о. в малих географічних шир. на зх., залежна від впливів пасатів (з пд.-сх.); 1-3 км/год; дає поч. теплим течіям на пд. вздовж сх. берегів континентів. ПІВДЕННА КАРОЛІНА штат у США, на узбережжі Атлантики; 80,6 тис. км2, 3,6 млн. мшк. (30% чорношкірого населення); адміністративний центр Колумбія, важливе м. Чарлстон; Атлантична низ., на зх. Аппалачі; ліси … ПІВДЕННА РОДЕЗІЯ брит. колонія 1923-63 (з 1953 у складі Федерації Родезії та Ньясаленду), з 1964 під назвою Родезія. ПІВДЕННИЙ БУГ р. на пд. зх. України, у Хмельницькій, Вінницькій, Кіровоградській, межова у Одеській та Миколаївській обл.; витоки на Подільській вис., впадає у Бузький лиман Чорного м.; довж. 806 км; … ПІВДЕННИЙ ХРЕСТ сузір'я пд. неба, 4 зірки якого утворюють фігуру у формі хреста. ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА держава у Пд. Африці, біля Атлантичного та Індійського о. До 1993 поділ на 4 провінції (Натал, Оранжева, Капська, Трансвааль), теп. 9 провінцій. Територія височинно-гориста (район вис. … ПІВДЕННО-КИТАЙСЬКІ ГОРИ г. в Китаї вздовж узбережжя Сх.-Китайського м.; довж. 1200 км, вис. до 2158 м; пісковики, сланці, вапняки; мусонні ліси; терасове вирощування рису. ПІВДЕННО-КИТАЙСЬКЕ МОРЕ частина Тихого о. між Китаєм, півостр. Індокитай, островом Калімантан, Філіппінами й островом Тайвань; охоплює Сіамську зат.; 3,5 млн. км2; гл. до 5560 м; численні острови і коралові рифи; … ПІВДЕННОУКРАЇНСЬК м. у Миколаївській обл.; 45 тис. мшк.; статус м. з 1987, виникло під час будівництва Південноукр. АЕС. ПІВДЕНЬ США історично-географічний регіон США; в XIX ст. сільськогосподарські штати, де існувало рабство; 1860-61 вийшов з Унії та створив Конфедерацію Пд.; після громадянської війни 1861-65 і … ПІВКУЛІ МОЗКУ частина мозку, що у процесі філогенезу досягла найвищого ступеня розвитку; п. м. ссавців та людини мають чітко відокремлену кору мозку; у людини вкривають ін. частини мозку. ПІВМІСЯЦЬ символ ісламу; разом із зіркою герб багатьох мусульманських держав. ПІВНІЧ США історично-географічний регіон США; у XIX ст. промислові штати, де конституційно було заборонене рабство; під час громадянської війни 1861-65 синонім Унії. ПІВНІЧНІ МАРІАНСЬКІ ОСТРОВИ територія, асоційована зі США в Океанії; 457 км2, 50 тис. мшк.; охоплює архіпелаг Маріани (без острова Ґуам), всього 16 островів (заселених 6); столиця Капітол-Гілл на острові Сайпан; … ПІВНІЧНА ІРЛАНДІЯ частина Сполученого Кор. Вел. Британії та Пн. Ірландії, займає пн.-сх. частину острова Ірландія; 14,2 тис. км2, 1,6 млн. мшк.; столиця Белфаст, гол. м.: Лондондеррі, Арма; переважно … ПІВНІЧНА ВІЙНА 1700-21 війна Швеції (Карл XII) проти Данії, Саксонії (Авґуст II Сильний) і Росії (Петро I), а також з 1715 Ганноверу й Пруссії; спершу перемоги Карла XII над рос. і саксонсько-пол. військами, 1704 … ПІВНІЧНА ДАКОТА штат на пн. США; 183,1 тис. км2, 700 тис. мшк. (24 тис. індіанців); адміністративний центр Бісмарк, гол. м. Фарґо; Вел. Рівнина (прерії); екстенсивне вирощування пшениці та ячменю, … ПІВНІЧНА ЕКВАТОРІАЛЬНА ТЕЧІЯ поверхнева тепла течія у Пн. півкулі, поблизу екватора; протікає у Атлантичному і Тихому о., в малих географ. шир. зі сх. на зх.; залежна від пасатів (з пн.-сх.); 1-3 км/год; дає поч. … ПІВНІЧНА КАРОЛІНА штат у США, на Атлантичній низ. та в Апаллачах; 136,6 тис. км2, 6,9 млн. мшк. (22% чорношкірого населення); адміністративний центр Ролі, гол м.: Шарлотт, Ґрінсборо; вирощування тютюну (1 … ПІВНІЧНА ЛІГА італ. політична партія, заснована 1991; орієнтація ліберальна, програма - перетворення Італії на федерацію автономних регіонів; наймогутніша партія Пн. Італії; 1994 - в коаліції уряду; … ПІВНІЧНА ПРОТОКА між Ірландією і Вел. Британією; довж. 170 км, шир. 23-40 км; гл. 272 м; сполучає Ірландське м. з Атлантичним о. з пн.; порти: Белфаст, Глазґо (Вел. Британія). ПІВНІЧНА РОДЕЗІЯ брит. володіння (протекторат 1924-53, згодом у складі Федерації Родезії і Ньясаленду), з 1964 незалежна Замбія. ПІВНІЧНА ТЕРИТОРІЯ автономна територія Австралії; 1346,2 тис. км2; 168,3 тис. мшк. (в тому числі корінне населення 22,7%); адміністративний центр - м. Дарвін, гол. м.: Аліс-Спрінґс, Катерін, Теннант-Крік; … ПІВНІЧНЕ МОРЕ частина Атлантичного о., між Великою Британією, Норвегією, Данією і Німеччиною; 565 тис. км2 (із прот. Скаґеррак); гл. до 809 м; мілина Доґґер-банка; впадають р.: Рейн, Ельба (Німеччина), … ПІВНІЧНИЙ ЛЬОДОВИТИЙ ОКЕАН навколо Пн. полюса, між Пн. Америкою і Євразією; охоплює м.: Баффіна, Ґренландське, Норвезьке, Баренцове, Карське, Лаптєвих, Східносибірське, Чукотське та Гудзонову зат.; 16,4 млн. км2, у … ПІВНІЧНИЙ МОРСЬКИЙ ШЛЯХ водний шлях у Росії, в Арктиці; довж. 5600 км; період навігації 2-4 місяці; гол. порти: Іґарка, Дудінка, Діксон, Тіксі, Певек, Провідєнія; туристичні рейси. ПІВНІЧНИЙ РАЙН-ВЕСТФАЛІЯ федеральна земля на зх. Німеччини; 34,1 тис. км2, 17,7 млн. мшк.; адміністративний центр - Дюссельдорф, ін. м.: Кельн, Ессен, Дортмунд; низовинно-гориста (Райнські сланцеві г.); … ПІВНІЧНО-ЗАХІДНІ ТЕРИТОРІЇ автономна територія на пн. Канади; 3,4 млн. км2 (бл. 1/3 території Канади), 62 тис. мшк., переважно індіанці, ескімоси; адміністративний центр Єлловнайф. Один із найменш заселених регіонів … ПІВНІЧНО-ЗАХІДНА ПРИКОРДОННА ПРОВІНЦІЯ автономна провінція у Пакистані, на кордоні з Афґаністаном та Індією; 74,5 тис. км2, 12,3 млн. мшк., патани, біженці з Афґаністану; гориста, Гіндукуш і Зх. Гімалаї, на пд. низ. Інду; … ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ ПРОХІД морський шлях з Атлантичного о. до Тихого вздовж пн. берегів Пн. Америки; пройдений 1903-06 Амундсеном; судноплавство дуже важке. ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ПРОХІД морський шлях з Атлантичного о. до Тихого вздовж пн. берегів Євразії; пройдений 1878-79 А.Е. Норденшельдом; з 1935 регулярне судноплавство. ПІВНИКИ декоративні багаторічні рослини родини півникових; листки мечоподібні або лінійні, барвисті квіти поодинокі або зібрані в суцвіття; поширені в країнах з поміркованим кліматом Пн. півкулі, в … ПІВОНІЯ багаторічна трав'яниста рослина, рідше кущ або напівкущ родини жовтецевих (півонієвих), поширена в Азії, Європі, Пн. Америці і Перу; декоративна рослина; бл. 15 видів; квіти вел., запашні, … ПІВОСТРІВ частина материка різної величини і форми, висунута в море або озеро. ПІВХОРДОВІ тип морських тварин з черв'якоподібним тілом; перебувають між безхребетними і хордовими; до п. належать: граптоліти, перистозяброві, жолудеголові; роздільностатеві. ПІГМЕЇ низькорослий народ, який живе в екваторіальній Африці; бл. 300 тис.; кочовий спосіб життя; пігмейські мови зникли; п. перейняли мову сусіднього народу банту. ПІГМЕНТАЦІЯ забарвлення організмів завдяки наявності у його клітинах пігментів (натуральних барвників); характер п. часто є видовою ознакою; може змінюватись, напр., забарвлення під час парування, … ПІГМЕНТИ тверді, важкорозчинні у воді барвні речовини; застосовують для виготовлення фарб, забарвлення пластмас, кераміки. ПІГМЕНТИ НАТУРАЛЬНІ різнобарвні органічні сполуки, присутні в живих організмах, напр., хлорофіли, опсини, меланіни; деякі натуральні пігменти рослин застосовують для фарбування. ПІДБІЛ багаторічна рослина родини складноцвітих, поширена в Євразії, Пн. Африці та Пн. Америці; квітки золотисто-жовті, розпускаються раніше, ніж листки; листки знизу покриті білими волосками; … ПІДВІТРЯНІ ОСТРОВИ група островів у Вест-Індії, у складі Малих Антильських островів; 40 тис. км2, 830 тис. мшк.; на П. о. знаходяться 2 держави: Антиґуа і Барбуда та Сент-Кітс і Невіс, 6 залежних територій. ПІДВИД таксономічна категорія в систематиці живих організмів, менша від виду. ПІДВИД РОСЛИН морфологічно подібна популяція рослин з подібними властивостями та обмеженою реакцією на певні природні умови; існують підвиди культурні, натуральні, селекційні, місцеві (виникли без участі … ПІДВИСОЦЬКА ЕМІЛІЯ 1856-1920, укр. актриса; театри Руський народний, Кропивницького, Старицького, Прохоровича; ролі у виставах (Підгоряни, Назар Стодоля). ПІДВИСОЦЬКИЙ КОСТЬ 1851-1904, укр. актор, режисер, драматург; чоловік Емілії П.; театри Кропивницького, Старицького, Руський народний; ролі у виставах (Безталанна); постановки (Невольник, Бурлака); п'єси … ПІДВОДНИЙ СПОРТ плавання та пірнання із застосуванням спеціального спорядження: плавців (ластів), захисної маски, дихальної трубки, кисневого апарату; як спортивна дисципліна розігрується у багатьох видах … ПІДВОДНИЙ ЧОВЕН бойовий корабель, може рухатися під водою і на її поверхні; атакує підводні, надводні та суходільні цілі за допомогою торпед і ракет. ПІДГІРЦІ с. у Бродівському районі Львівської обл., на схилах Вороняків. Засноване в кінці XIV ст. за 3 км від зруйнованого Батиєм м. Пліснеська; городище Пліснеська, замок (1635-40) з парком; … ПІДГАЙЦІ м. у Бережанському районі Тернопільської обл., над р. Коропець (притока Дністра). 4 тис. мшк.; Успенська церква (1650-53), Спаська церква (1772), синагога (XVI ст.), лат. собор (1634). … ПІДГОРНИЙ МИКОЛА ВІКТОРОВИЧ 1903-83, рад. державний діяч в Україні; у 30-х працював на цукрових підприємствах України, 1939-40, 1944-46 заступник народного комісара харчової промисловості УРСР; 1944-46 гол. … ПІДДУБНИЙ ІВАН МАКСИМОВИЧ 1871-1949, видатний укр. борець-богатир; зріст 184 см, вага 115-118 кг, окружність грудної клітки 134 см, м'язів рук 44 см; багаторазовий чемпіон світу із франц. боротьби (1905-10); до 55 … ПІДЖИН ІНҐЛІШ тип міжетнічної мішаної мови, утвореної на основі англ. у поєднанні з кит. елементами (переважно у Китаї) та меланезійськими мовами (у зх. регіонах Тихого о.); використовується у торгівлі … ПІДЖИНИ допоміжні мови (бл. 50), які виникли внаслідок регулярних та масових етномовних контактів; використовуються у торгівлі, війську, міських центрах, переважно в Африці, Азії та Лат. Америці; … ПІДЗОЛИСТІ ҐРУНТИ ґрунти, що утворилися з різних материнських порід (напр., пісків) в умовах вологого клімату, у процесі т.зв. підзолоутворення - вимивання мінеральних та органічних зв'язків у глибині … ПІДКОВА ІВАН ?-1578, ватажок запорозьких козаків, 1577-78 молдовський господар; на прохання молдовських бояр 1577 на чолі козацького загону оволодів Яссами, поваливши господаря Петра Кривого; зазнавши … ПІДКОВОНОСИ вид кажанів, живуть у теплих та помірних зонах Євразії та Африки; бл. 70 видів; на носі підковоподібний наріст; охороняються. ПІДКОМОРСЬКІ СУДИ станові шляхетські судові установи у Вел. князівстві Литовському та Україні з 2-ої полов. XVI ст.; вирішували межові суперечки; в Україні ліквідовані під час Хмельниччини 1648-57; … ПІДКОПАЄВА ЛІЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА нар. 1978, укр. спортсменка (спортивна гімнастика); абсолютна чемпіонка світу 1995, Олімпійських ігор 1996, Європи 1996. ПІДЛІСОК нижній ярус рослинності у лісі вис. до кількох м.; складається з кущових, рідко деревних порід та чагарників. ПІДЛЯШШЯ історично-географічний край обабіч Бугу на пн. зх. України, між Холмщиною на пд. і р. Нарвою (пограниччя з Білоруссю) на пн., Мазовією (Польща) на зх. і Волинню та Поліссям на сх. Назва П. … ПІДМАНДАТНІ ТЕРИТОРІЇ колишні нім. колонії та частина Османської імперії, віддані після I Світової війни в управління Франції, Росії, Вел. Британії на підставі Пакту Ліги Націй; після II Світової війни мандатна … ПІДМЕТ гол. член речення, виражений називним відмінком іменника, займенника або ін. частиною мови; означає особу або предмет, котрому приписують яку-небудь дію, стан чи ознаку (присудок). ПІДМНОЖИНА множина, що є частиною ін. множини; як от: множина учнів одного класу є п. множини учнів всієї школи. ПІДМОГИЛЬНИЙ ВАЛЕР'ЯН ПЕТРОВИЧ 1901-37, укр. письменник, перекладач, член літературної групи МАРС; представник інтелектуальної, урбаністичної прози модерністського спрямування; повісті Місто, Невеличка драма; переклав … ПІДНЕСЕННЯ ДО СТУПЕНЯ арифметична дія, яка полягає у множенні n разів однакових множників a, як от: a5 = a ПІДОШВА нижня поверхня покладів, виробок або скельного пласту. ПІДПОМІЧНИКИ категорія незаможних козаків у XVII-XVIII ст., неспроможних власним коштом відбувати військову службу, позбавлених козацьких привілеїв, змушених відробляти дещо зменшений обсяг селянських … ПІДПРИЄМСТВО економічний суб'єкт, виокремлений у економічному, організаційному та юридичному сенсі, включає один чи більше виробничих закладів. ПІДРІСТ молоді дерева, що з'явилися природно; можуть згодом увійти до верхнього ярусу деревостану. ПІДРИВНИК пристрій для спричинення запалювання або вибуху снаряда; розрізняють контактні (ударні) та безконтактні (напр., такі, що діють при наближенні снаряда до цілі), миттєвої та сповільненої дії. ПІДСІЧНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО обробіток землі на місці попередньо підрубаного і випаленого лісу; утворений попіл збагачує ґрунт. ПІДСВІДОМІСТЬ у психоаналізі певні пласти психіки, проміжні між свідомістю і несвідомим; у ній перебуває все те, що витіснене із свідомості, але при певних обставинах воно може повернутися в свідомість; … ПІДСИЛЮВАЧ пристрій для підсилення сигналів, що подаються на його вхід, за рахунок енергії від джерела живлення; п. електричних сигналів завжди має активний елемент (транзистор, тиристор, електронну … ПІДСКАРБІЙ 1. у давній Польщі урядовець, що відав скарбницею, з XVI ст. член сенату; з 1569 окремі вел. коронний п. і вел. литовський п.; 2. у Гетьманщині середини XVII-XVIII ст. генеральний п. - член … ПІДСНІЖНИК цибулькова рослина родини амарилісових, поширена в лісах Європи і Азії; листки паралельно-вузькі, квітки білі, звисаючі; в Україні 2 види: п. звичайний і п. складчастий; вирощують як … ПІДСОЧКА вилучення живиці з хвойних дерев (переважно сосни) за допомогою надрізів; з берези і клена - цукристих соків; з каучуконосних порід - латексу. ПІДСТИЛКА сухий м'який матеріал, здатний вбирати вологу (солома, тирса, деревна стружка), що його розстелюють у місцях утримання домашніх тварин; компонент гною. ПІДСТРИГАЧ ЯРОСЛАВ СТЕПАНОВИЧ 1928-90, укр. учений; член АН УРСР, дир. Інституту прикладних проблем механіки і математики АН УРСР; праці з механіки твердого деформівного тіла, термомеханіки та гідроакустики, механіки … ПІДСУСІДКИ категорія населення України XVI-XVIII ст., що не мало зазвичай власного господарства, а на певних умовах оселялося в чужих дворах; платили податки, але були звільнені від повинностей; … ПІДШИПНИК елемент машин, що є опорою валів та осей; забезпечує мінімальний опір тертя; залежно від виду тертя розрізняють п. ковзання та п. кочення (які, відповідно до форми елементів кочення, мають … ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА вел. травна залоза хребетних, протоки якої виходять у 12-палу кишку; виробляє підшлунковий (панкреатичний) сік, за допомогою якого розщеплюється білок; частиною п. з. є панкреатичні … ПІДЩЕПА молоде плодове або декоративне дерево, на яке прирощують живець або бруньку (вічко) культурної рослини. ПІЕТІЛА (Pietila)
Рейма, нар. 1925, фінський архітектор; визначний представник сучасної архітектури; студентський гуртожиток Діполі в Отаніемі (1966), церква Калева в Тампере (1966). ПІЗА м. в Італії, в обл. Тоскана, біля місця впадіння р. Арно в Ліґурійське м.; 102 тис. мшк.; скляна промисловість, фабрика мотоциклів, каменоломні мармуру; унів.; відомий центр туризму; музей; … ПІЗАНО I
італ. скульптори й архітектори періоду ґотики; батько і син: Нікколо, між 1220 і 1250 - між 1278 і 1287; скульптури, рельєфи на релігійну тематику; амвони баптистерію у Пізі та собору в … ПІЗАНСЬКА ВЕЖА окремо стояча романська кругла дзвіниця кафедрального собору у Пізі (Італія), відома значним відхиленням від вертикалі; поч. будівництва 1174, закінчена у XIII-XIV ст. ПІЗНАВАЛЬНЕ ПРОТИРІЧЧЯ конфлікт, який виникає в свідомості особи внаслідок появи інформації, що суперечить її попереднім переконанням, викликає прикру емоційну напругу, яка породжує тенденцію до усунення … ПІЗНАННЯ філософське поняття, яке означає процес здобування знання про дійсність, а також сукупність цього знання; охоплює пізнавальні фактори (процес п.) та їх результати (твори), тобто систему … ПІЗНЬОЦВІТ багаторічна рослина родини лілійних, поширена в Європі; росте на луках; цвіте восени, квітки рожево-бузкові; плід формується навесні, водночас із листками, які перед розцвітанням засихають; … ПІЗНЯ ОСIНЬ перiод мiж осiнню і власне зимою, значна хмарність, часті опади (інколи снiг), імла; середня добова темп. повiтря 5-0°С. ПІЙ IX (Джованні Мастай Феретті) 1792-1878, папа рим. з 1846; 1854 проголосив догмат про непорочне зачаття Марії; 1864 засудив модернізм, раціоналізм, соціалізм, пантеізм (Syllabus); 1870 на I … ПІЙ VII (Барнаба Ґреґоріо Чьяра) 1740-1823, папа з 1800, бенедиктинець; 1804 брав участь у коронації Наполеона I як імператора Франції; 1814 відновив орден єзуїтів (після скасування 1772); … ПІЙ XI (Акілле Ратті) 1857-1939, папа рим. з 1922; 1936 заснував Папську АН; підписав конкордати з 11 державами; 1937 засудив нім. націонал-соціалізм як світову загрозу (енцикліка Mit brennender … ПІЙ XII (Еудженіо Пачеллі) 1875-1958, папа рим. з 1939; намагався запобігти вибухові війни; під час II Світової війни проводив обережну політику щодо Німеччини (замовчував нацистські злочини); 1949 … ПІЙ Х СВ. (Джузеппе Сарто) 1835-1914, папа рим. з 1903; 1904 розпочав реформу канонічного права; 1908 заснував видання Acta Apostolicae Sedis (з 1909 офіційне видання Апостольської столиці); виступав … ПІК (Pieck)
Вільгельм, 1876-1960, нім. комуністичний діяч; співзасновник (1918) комуністичної, пізніше соціалістичної єдиної партії Німеччини (1946); з 1949 - 1-ий президент НДР. ПІКІНЕРИ нерегулярні військово-поселенські полки в укр. козацькому війську; створені після ліквідації 1764 полкового устрою в Україні; озброєні піками (списами) та рушницями, використовувалися … ПІКІРУВАННЯ спосіб, який застосовують в городництві для отримання ранньої розсади; пересаджування сіянців з загущених посівів на просторішу площу. ПІКА зброя, що складається з наконечника (вістря) на довгому (бл. 5 м) держаку; в Європі у ХV- ХVIII ст. - на озброєнні піхоти. ПІКАП невел. вантажівка, сконструйована як легковий автомобіль, у якому задня частина пасажирського салону замінена відкритим кузовом. ПІКАР (Piccard)
Оґюст, 1884-1962, швейцарський фізик; дослідник атмосфери та морських гл.; 1913 піднявся в герметичній гондолі на вис. 15 781 м, а 1932 на вис. 16 490 м; у власноруч … ПІКАРДІЯ департамент та історична країна на пн. Франції, на узбережжі прот. Ла-Манш; 19,4 тис. км2, 1,8 млн. мшк.; адміністративний центр Ам'єн; гол. у країні регіон вирощування та переробки … ПІКАРО волоцюга, облудник; типовий образ іспан. шахрайського (пікарескного) роману XVI-XVII ст. (Життя Ласарільйо з Тормеса). ПІКАССО (Picasso)
Пабло, 1881-1973, маляр іспан. походження; найвизначніша творча індивідуальність XX ст.; з 1904 перебував у Франції; пройшов творчу еволюцію від т.зв. голубої манери, через … ПІКЕЛЬГАУБА шкіряний, оббитий бляхою і з гострим вістрям шолом; впроваджений у прусській армії у середині ХIX ст.; опісля використовувався в нім. армії до кінця I Світової війни. ПІККОЛІ (Piccoli)
Мішель, нар. 1925, франц. актор; ролі в психологічно-побутових драмах (Щоденник покоївки, Війну закінчено, Аудієнція, Пристрасть, Стрибок у порожнечу, Ген. загиблої армії). ПІКО ДЕЛЛА МІРАНДОЛА (Pico della Mirandola)
Джованні, 1563-94, італ. філософ і філолог, домініканець; представник ренесансного гуманізму, засновник синкретичної концепції, в якій намагався поєднати різні … ПІКО- (п) префікс одиниць вимірювання, що означає множник 10-12, напр., 1 пФ = 10-12 Ф; див. «одиниця вимірювання». ПІКСЕЛЬ точка, що є найменшим неподільним елементом зображення на екрані монітора комп'ютера. ПІКТЕ ДЕ РОШМОН (Piсtet de Rochemont)
Шарль, 1755-1824, швейцарський політик, учасник Віденського конгресу 1814-15; спричинився до визнання нейтралітету Швейцарського союзу 1815. ПІКТИ назва найдавнішого населення, що проживало на території сучасної Шотландії, надана стародавніми римлянами; етнічне походження залишається нез'ясованим, імовірно кельтське, неіндоєвроп. або … ПІКУЛІ дрібні овочі (часто мішанина порізаних огірків, моркви, гарбуза, цибулі, зелених помідорів), мариновані у міцному оцті з прянощами. ПІКФОРД (Pickford)
Мері (справжнє - Ґледіс Мері Сміт), 1893-1979, америк. кіноактриса; зірка німого кіно (Ребека з ферми Саннібрук, Бідна маленька багатійка); з 1935 кінопродюсер. ПІЛ (Peel)
баронет Роберт, 1788-1850, брит. політик; 1822-27 та 1828-30 міністр внутрішніх справ, створив лондонську поліцію; з 1830 гол. партії торі, яку 1834 назвав Консервативною; 1834-35 … ПІЛА воєводське м. у Польщі, на р. Гвда; 76 тис. мшк.; центр електротехнічної (виробництво електроосвітлювальної апаратури), харчової (м'ясокомбінат), деревообробної промисловості, будівельні …
| 