В'ЄНТЬЯН столиця Лаосу, на р. Меконґ; 442 тис. мшк.; гол. промисловий центр країни (текстильні, взуттєві, деревообробні підприємства); ремесла (вироби із золота, лаків, слонової кості); унів.; … В'ЄТНАМ держава в Азії, на Індокитайському півостр., на узбережжі Пд.-Китайського м. Гори й плоскогір'я займають бл. 75% території В.; на зх. пасмо г. Чионґшон (довж. 1200 км), вздовж узбережжя … В'ЄТНАМСЬКА ВІЙНА 1965-73 збройне втручання США на боці Пд. В'єтнаму в конфлікт між двома в'єтнамськими державами; прагнення Пн. В'єтнаму, підтриманого комуністичними державами, приєднати Пд. В'єтнам і встановити … В'ЄТНАМСЬКА МОВА належить до в'єтмионзьких мов; державна мова В'єтнаму, поширена також у Кампучії, Лаосі, Таїланді та ін.; риси сіно-тибетських та австроазійських мов; 3 осн. діалекти; найдавніші пам'ятки з … В'ЮРКОВІ родина невел. птахів, ряд співочих горобцеподібних; бл. 375 видів, що гніздяться на всіх континентах, крім Австралії; довж. 10-22 см; живляться зерном; ск., горобець, щиголь, чиж, шишкар, … В'ЯЗ дерево родини в'язових вис. до 40 м, поширене в Європі та Зх. Азії; листки несиметричні, плід - горішок; росте в заплавних лісах як домішка; деревина тверда, важка, водостійка; … В'ЯЗАННЯ створення трикотажної тканини шляхом утворення вічок і поєднання їх із сусідніми вічками у вертикальному і горизонтальному напрямках; горизонтальні вічка утворюють рядки, вертикальні - … В'ЯЗЕНЬ СУМЛІННЯ особа, ув'язнена або ін. чином обмежена у правах за політичні, релігійні або ін. переконання, стать чи статус; в. с. визнають тільки тих, хто не вдавався у своїй діяльності до насильства та … В'ЯЗКІСТЬ властивість рідин та газів здійснювати опір переміщенню однієї їх частини відносно ін.; в газах є переважно наслідком теплових рухів, у рідинах - міжмолекулярної взаємодії. В'ЯЗЬ прісноводна риба, водиться в ріках Європи та Сибіру; довж. 35-50 см (часом бл. 80 см); різновид - орфа (золотий в.) - розводять як декоративну. В'ЯТИЧІ сх.-слов'янське плем'я (союз племен) в басейні р. Оки, Угри, Москви і верхів'ях Дону; бл. 981 підкорені кн. Володимиром Святославичем; XIV-XV ст. землі в. увійшли до Московського вел. … В, В третя літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає приголосний звук в; вимовляється ве. ВЄПШ р. у Польщі, права притока Вісли; довж. 303 км; сполучається з Кшною каналом. ВЄРКІН БОРИС ІЄРЕМІЙОВИЧ нар. 1919, укр. фізик; член АН УРСР, дир. Фізико-технічного інституту низьких темп. АН УРСР; праці з фізики й техніки низьких темп. ВІБРАФОН ударний музичний інструмент (ідіофон); по металевих пластинках, розташованих у 2 ряди, вдаряють паличками, під пластинками містяться трубки-резонатори, кінець кожної трубки з лопатями, які, … ВІВАЛЬДІ (Vivaldi)
Антоніо, бл. 1678-1741, італ. скрипаль і композитор; створив жанр сольного інструментального концерту; концерти (програмний Пори року) і сонати для скрипки, concerti grossi; … ВІВЕРОВІ родина хижих ссавців; бл. 70 видів, зустрічаються у Пд.-Зх. Європі, Пд. Азії, Африці та на Мадаґаскарі; довж. 17 см - 1 м; довгий хвіст, короткі ноги; спосіб життя нічний, наземний або на … ВІВСЮГ один із видів вівса, злісний однорічний бур'ян ярих зернових культур, поширений в Європі, Азії, Пн. Африці, занесений в Пн. і Пд. Америку, Австралію. ВІВСЯНКИ назва співочих птахів, що заселяють відкриті території Євразії; в Україні 4 види, всі охороняються. ВІВТАР 1. місце для жертвоприношень у релігійних культах із доісторичних часів; 2. у християнських храмах - сх. підвищена частина, призначена для відправлення Богослужіння. ВІВЦІ СОКІЛЬСЬКІ смушкова порода, створена методом народної селекції в регіоні межиріччя Псла і Ворскли (назва від с. Сокілки Кобеляцького району Полтавської обл.), одна з найдревніших порід; смушки чорного … ВІВЦЯ СВІЙСЬКА свійська тварина; розводять задля м'яса, вовни, шкури та молока; походить від муфлона та архара. ВІВЧАРИК співочий птах із ряду горобцеподібних, заселяє зарості й ліси Євразії та Центр. Африки; довж. бл. 11 см; будує кулеподібні гнізда з бічним входом; охороняються. ВІВЧАРКИ група порід сильних, переважно вел. собак; використовують як пастуших (шотландська в., пулі та ін.) та службових собак (німецька в.); найпоширеніша група порід службових собак. ВІДБІЙ відокремлювання в шахті породи від цілика; розрізняють: ручний в. - за допомогою знарядь (напр., кайла), механізований в. - за допомогою машин (напр., гірничих комбайнів, врубових машин), … ВІДБИВАЧ подоба подушки, що вивішується на борту яхти; оберігає корпус від подряпин; теп. найчастіше оболонка зі штучного матеріалу, наповнена повітрям. ВІДБИТТЯ зміна напрямку руху тіла (напр., м'яча) або хвилі (напр., світла, звуку), коли вони натрапляють на перешкоду (межу 2-х середовищ), причому кут падіння і кут відбиття рівні й лежать в одній … ВІДБИТТЯ ПОВНЕ явище, що спостерігається під час переходу світла із середовища, в якому воно поширюється з меншою швидкістю (напр., скла), до середовища, в якому воно поширюється з більшою швидкістю … ВІДВАЛ насип порожньої породи або промислових відходів, напр., шлаку, біля шахти, металургійного комбінату чи ін. промислового підприємства. ВІДЕЛЬ ДЕ ЛА БЛАНШ (Videl de la Blanche)
Поль, 1845-1918, франц. географ; професор Сорбонни та унів. у Нансі; засновник франц. географічної школи; прихильник географічного посибілізму; один із авторів … ВІДЕНСЬКА ВІДСІЧ 12 IX 1683 перемога пол. і австр. військ під командуванням Яна III Собеського над турец. армією Кара-Мустафи, яка обложила Відень. ВІДЕНСЬКИЙ КОНҐРЕС 1814-15 з'їзд монархів і дипломатів європ. держав після падіння Наполеона I з метою врегулювання політичної ситуації; гол. роль відіграла антифр. коаліція: Росія, Велика Британія, Австрія та … ВІДЕНЬ столиця Австрії, у Віденській долині, над Дунаєм; окрема федеральна земля; 415 км2, 1,6 млн. мшк.; гол. промисловий (машинобудування, автомобільна, приладобудівна, поліграфічна), … ВІДЕО розмовна назва обладнання або систем електронного записування і відтворення рухомого зображення; відеомагнітофон, відеокамера та ін. ВІДЕО АРТ різновид мистецтва, яке використовує засоби телевізійної передачі; часто виступає у поєднанні зі звуком та ін. образотворчими засобами як тло або елемент перфомансу; вперше використав відео … ВІДЕОГРАФІЯ електронний спосіб реєстрації нерухомих зображень, що дає ефект, наближений до традиційної фотографії; оптичне зображення проектується на напівпровідникову пластину його перетворювача; … ВІДЕОКАМЕРА розмовна назва спрощеної версії телекамери, об'єднаної в одну систему з пристроєм реєстрації відео- та звукового сигналів на магнітній стрічці типових відеокасет. ВІДЕОМАГНІТОФОН пристрій для записування на магнітній стрічці та (або) відтворення з неї відео- і супровідного звукового сигналу; записувані сигнали можуть подаватися, напр., з відеокамери і мікрофона, … ВІДЕОСИГНАЛ зображення, перетворене на електричний сигнал. ВІДЗНАКИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ нагороди, які присуджує сам Президент: Почесна в. П. У. (запроваджена 18 VIII 1992), Іменна вогнепальна зброя; Орден Богдана Хмельницького, Орден князя Ярослава Мудрого (1995), ордени За … ВІДКРИТИЙ УНІВЕРСИТЕТ доступна для всіх (незалежно від віку й освіти) форма навчання на вищому рівні; програма може охоплювати цикли лекцій з вибраних обл. знання, професійне чи повне навчання у вузі в обраному … ВІДМІНОК словозмінна морфологічна категорія іменників, яка реалізується у процесі зміни (за допомогою системи закінчень) форми певного іменника для вираження його граматичних відношень у … ВІДМІНЮВАННЯ зміна іменників, прикметників, дієприкметників, займенників та числівників (у деяких мовах артиклів та інфінітива) за відмінками, яка полягає у додаванні до незмінної основи закінчень … ВІДМОРОЖЕННЯ пошкодження шкіри та розташованих під нею тканин внаслідок дії низьких темп.; залежно від ступеня в. спостерігаються такі прояви: набряк шкіри, пухирі, омертвіння тканин, омертвіння частини … ВІДНІМАННЯ арифметична операція над заданими 2 числами a і b, внаслідок якої отримують таке число c, яке відповідає умові b+c = a. ВІДНОВЛЕННЯ приєднання електронів іонами, атомами або молекулами однієї речовини від молекул ін. речовини, т.зв. відновника; відбувається водночас із окисленням; у вужчому значенні - відбирання кисню … ВІДНОСНОСТІ ТЕОРІЯ 1. спеціальна в. т., сучасна теорія часу і простору для опису фізич. явищ за довільної швидкості; спирається, зокрема, на постулати, що швидкість світла у вакуумі с є однаковою у всіх … ВІДОР (Vidor)
Кінґ, 1894-1982, америк. кінорежисер і продюсер; фільми на соціальну тематику (Юрба, Хліб наш насущний), екранізації літературних творів (Війна і мир), вестерни (Дуель на сонці), … ВІДПАЛЮВАННЯ термічна обробка металевих предметів, що полягає у їх нагріванні до відповідної темп. та охолодженні з попередньо визначеною швидкістю; види в.: нормалізація, рекристалізація. ВІДПОВІДНІСТЬ 1. у логіці зв'язок між предметами, поняттями, величинами, позначається зазвичай символом xRy (x знаходиться у відношенні R до y); 2. поняття теорії множин, що визначає певну залежність між … ВІДПОЧИНОК РОСЛИН стан зниження метаболічної активності та сповільнення процесів росту всієї рослини або окремих її органів (напр., насіння, бруньок, бульб, кореневища), спричинений несприятливими умовами … ВІДПУСКАННЯ термічна обробка, що полягає у нагріванні попередньо загартованої сталі для зменшення її твердості та збільшення пластичності й ковкості. ВІДРІЗОК частина прямої, що міститься між її довільними 2 точками (разом із цими точками). ВІДТВОРЕННЯ у економічній науці - відновлення використаних у процесі виробництва факторів (капіталу й робочої сили) у незмінних (в. просте), зменшених (в. обмежене) чи збільшених (в. розширене) обсягах. ВІДУМЕРЩИНА у староукр. праві успадкування майна смерда, котрий не мав нащадків чоловічого роду, князем; частково ця інституція стосувалася бояр; у Козацькій державі - майно померлого, яке переходило у … ВІДХИЛЕННЯ СТАТЕВІ форми сексуальних актів, що перевищують межі медичної норми; трактовані як хвороби; напр., особливі випадки садизму. ВІДХОДИ побічні продукти діяльності людини, непридатні для вжитку; розрізняють в. комунальні, джерелом яких є людські поселення, та промислові; застосовують різноманітні методи утилізації … ВІДЧУЖЕННЯ у філософському розумінні процес відокремлення продуктів праці, ідеалів, соціальних інститутів від своїх творців і протиставлення себе їм як самостійної дійсності; одна з основних категорій … ВІДЧУТТЯ I
у психології елементарні складові пізнавальних психічних процесів, які виникають внаслідок дії певних збудників на окремі органи чуттів; відображення характерних предметів, напр., барв, … ВІДЩЕП довгий кремінний уламок з рівносторонніми бічними краями, що служив заготовкою для виготовлення знаряддя з часу пізнього палеоліту. ВІДЬМА за укр. віруваннями, жінка з надприродними можливостями; творить людям лихо; трапляються родимі в. (з невеличким хвостом) і навчені; обертаються різними тваринами та неживими предметами, … ВІЕЙРА ДЕ СІЛЬВА (Vieira de Silva)
Марія Єлена, нар. 1908, бразильська малярка португ. походження, творить у Франції; картини наближені до абстракції (вільна інтерпретація форм натури, переважно краєвиди). ВІЗА письмовий дозвіл на перебування чужинця на території певної держави чи переїзд через неї; видають консульські установи або дипломатичні представники цієї держави. ВІЗАНТІЙСЬКА ІМПЕРІЯ утворилась 395 внаслідок поділу Рим. держави імператором Теодозієм I Вел.; столиця - Константинополь; чинники, що об'єднували державу: рим. адміністрація та право, домінуюча грец. культура … ВІЙКИ ниткоподібні, рухомі, плазматичні вирости інфузорій та деяких епітеліальних клітин (війчастий епітелій). ВІЙНА ЗА ІСПАНСЬКУ СПАДЩИНУ 1701-14 війна за успадкування іспан. трону (після вигасання 1700 іспан. лінії Габсбурґів), на який претендували франц. Бурбони (Філіпп V); між Францією й Іспанією та коаліцією, створеною цісарем, … ВІЙНА ЗА АВСТРІЙСЬКУ СПАДЩИНУ 1740-48 збройний виступ Пруссії, Франції, Баварії та Іспанії проти права Марії Терези на успадкування цісарського трону й володінь Габсбурґів; закінчилася Аахенським миром 1748. ВІЙНА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ 1917-21 боротьба УНР проти інтервенції Рад. Росії, підтриманої більшовиками України, а також проти Польщі та рос. білогвардійців; XII 1917-III 1918 воєнні дії Армії УНР проти рад. військ; за … ВІЙНА ПРУССЬКО-АВСТРІЙСЬКА 1866 агресія Пруссії проти Австрії, блискавична перемога (Садова); закінчена згодою Австрії на гегемонію Пруссії в Німеччині (утворення Північнонім. Союзу). ВІЙНА СВІТОВА I 1914-18 збройний конфлікт між утвореними на межі ХIX-ХХ ст. військово-політичними союзами; Антанті (Велика Британія, Франція, Росія) та її союзникам (Бельгія, Сербія, Чорногорія, з 1915 Японія, … ВІЙНА СВІТОВА II 1939-45 глобальний збройний конфлікт, викликаний експансивною політикою Німеччини, Італії та Японії; в Європі Німеччина, підтримана СРСР, Угорщиною, Болгарією та Румунією, спершу здобула безумовну … ВІЙНА СЕЛЯНСЬКА 1525 антифеодальне повстання селян, а також деяких нім. міст і рицарства (1522-23), під впливом реформації; різні політичні програми; придушене. ВІЙНА СЕМИЛІТНЯ 1756-63 викликана прагненням Австрії повернути Сілезію від Пруссії (війна за австр. спадщину) і брит.-фр. суперництвом за колоніальні володіння; вели Австрія, Франція, Росія, а також Швеція і … ВІЙНА ТРИДЦЯТИЛІТНЯ 1618-48 спричинена політичними та релігійними конфліктами в Нім. імперії; велася імператором з роду Габсбурґів і католицькими князями імперії (Католицька Ліга) проти табору протестантів; … ВІЙНА У ПЕРСЬКІЙ ЗАТОЦІ (війна за Кувейт, операція Буря в пустелі)
воєнні дії на поч. 1991, викликані анексією Кувейту Іраком VIII 1990; після відхилення Саддамом Гусейном резолюції ООН, яка закликала його … ВІЙНА ФРАНКО-ПРУССЬКА 1870-71 спричинена суперництвом обох держав; капітуляція армії Наполеона III під Седаном, повалення імперії у Франції, Версальське перемир'я 1871; як протест - вибух революції (Паризька Комуна); … ВІЙНИ РЕЛІГІЙНІ У ХVI І ХVII СТ. війни в багатьох європ. країнах (зокрема, Німеччині, Франції, Нідерландах, Англії), що виникали з релігійного конфлікту між прихильниками реформації (протестантами) і католиками; мали … ВІЙОН (Villon)
Франсуа, 1431 - після 1463, франц. поет; у творчості, що вважається найбільшим досягненням середньовічної франц. літератури, подав яскравий образ свого сповненого пригод життя; … ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ 1. офіційна назва Запорозької Січі та її збройних сил у XVI-XVIII ст. (В. З. низове); 2. офіційна назва реєстрового козацького війська в Речі Посполитій з кінця XVI ст. (В. З. низове … ВІЙСЬКОВІ ПОСЕЛЕННЯ організація війська, при якій солдати поєднують військову службу із веденням господарства; в Україні існували у XVIII ст. на Укр., Царицинській, Оренбурзькій оборонних лініях, у … ВІЙСЬКОВІ РАНГИ визначення ступеня у військовій ієрархії; в Укр. Армії в. р. діляться на групи (корпуси): рядові, мол. офіцери, офіцери, ген., ген. Армії України. ВІЙТ 1. один з керівників органів місцевого самоврядування в середньовічній Німеччині, Вел. князівстві Литовському, Польщі та Україні; у містах на маґдебурзькому праві в XIV-XVIII ст. очолював … ВІЙТОВИЧ ПЕТРО 1862-1936, укр. скульптор; працював у Львові; монументально-декоративні скульптури: Торгівля і Праця для фасаду залізничного вокзалу, композиція Слава на фасаді та скульптури в інтер'єрі … ВІЙЧАСТІ ЧЕРВИ клас тварин типу плоских червів; живуть переважно вільно, здебільшого водяні тварини, на суші зустрічаються рідко; бл. 1600 видів; довж. тіла від 0,2 мм до бл. 6 см; вел. здатність до … ВІК період у 100 років, що відраховується від 1-го року (напр., XX ст. включає 1901-2000). ВІКІНҐИ член скандинавських дружин, які у VIII-IX ст. здійснювали далекі морські (та річкові, вглиб континенту) походи; в. звичайно називають скандинавських розбійників та завойовників, хоча їхні … ВІКЛІФ (Wiklef)
Джон, бл. 1330-84, англ. теолог і релігійний реформатор; виступав проти світської влади пап, наголошуючи на непідвладності короля; провісник реформації, вплинув на формування … ВІКО (Vico)
Джамбаттіста, 1668-1744, італ. суспільний мислитель і філософ історії; предтеча сучасного історизму й наукової теорії суспільного розвитку. ВІКОВІЧНИЙ СОЮЗ 1291 союз пракантонів Урі, Швіц і Унтервальден з метою оборони від Габсбургів; основа Швейцарського Союзу. ВІКТОР АМАДЕЙ II (Vittorio Amadeo II) 1666-1732, із Савойської династії, герцоґ Савойський (1675-1730), король Сицилії (1713-20), король Сардинії (1720-30); після війни за іспан. спадок за Утрехтським … ВІКТОР ЕМАНУЇЛ II (Vittorio Emanuele II) 1820-78, із Савойської династії, король Сардинії (1849-61), король Італії (з 1861); завдяки союзові з Францією та використанню визвольних рухів 1859-61 об'єднав … ВІКТОР ЕМАНУЇЛ III (Vittorio Emanuele III) 1869-1947, із Савойської династії, король Італії (1900-46); 1922 призначив Б. Муссоліні прем'єр-міністром, 1943 виступив проти нього; 1946 зрікся престолу на користь … ВІКТОРIЯ адмiнiстративний центр Сянґану (Гонконґу); 1,5 млн. мшк.; міська агломерація В.-Цзюлун (бл. 4,5 млн. мшк.) становить вел. портовий комплекс (Гонконґ) i торгово-фiнансовий центр, один з гол. … ВІКТОРІЇ ЗЕМЛЯ частина Сх. Антарктиди, над Тихим о.; вкрита материковим льодом вис. до 2500 м; гірські пасма, найвище - г. Лістера (4025 м); наукові станції. ВІКТОРІАНСЬКИЙ СТИЛЬ термін, що окреслює англ. мистецтво часів королеви Вікторії; характерний брак стильової єдності; у ранній фазі - неоґотика і неокласицизм; у середній - еклектизм форм, багаті, перевантажені … ВІКТОРІЯ I
найбільше в Африці оз., на кордоні Кенії, Уґанди й Танзанії, на вис. 1134 м; бл. 68 тис. км2; гл. до 80 м; глибокі зат.; острів Укереве; до оз. В. впадає р. Каґера, витікає Ніл … ВІКТОРІЯ водяна рослина родини лататтєвих, поширена в басейні Амазонки; найвідоміша в. амазонська (царська), або регія; діаметр її листків досягає 2 м; квітки спершу білі, потім червоні, квітнуть … ВІКТОРІЯ-ДЕ-ДУРАНҐО м. у Мексиці, на вис. бл. 2000 м, адміністративний центр штату Дуранґо; 420 тис. мшк.; видобуток залізної руди; металургія, обробна промисловість; транспортний вузол, аеропорт; туризм; … ВІКТОРИНИ у філософії представники філософсько-теологічного напрямку, який розвинувся гол. чином в XII ст. в школі монастиря св. Віктора; продовжували розробку ідей св. Авґустина; вплинули на … ВІКТЮК РОМАН ГРИГОРОВИЧ нар. 1936, укр. режисер; Львівський театр юного глядача, Київський рос. драматичний театр, постановки: Коли зійде місяць, Уроки музики, Дама без камелій; художній керівник Театру Романа … ВІЛІЯ р. в Білорусі та Литві, права притока Нямунасу; довж. 510 км; гол. притока р. Свєта, над В. лежить м. Вільнюс. ВІЛА столиця і гол. порт Вануату, на острові Ефате; 19 тис. мшк.; фінансовий центр. ВІЛАМОВА ОЛЕКСАНДРА ІЛЛІВНА 1867-1913, укр. актриса; дружина К. Ванченка-Писанецького; театри Грицая, Деркача, Суходольського, Ванченка-Писанецького; ролі у п'єсах (Мазепа, Оказія з Мартином Колядою). ВІЛАНД (Wieland)
Крістоф Мартін, 1733-1813, нім. письменник; один з найвидатніших представників Просвітництва; романи, лірика у стилі рококо, епічні поеми (Оберон); переклади творів В. Шекспіра. ВІЛАР (Vilar)
Жан, 1912-71, франц. актор і режисер; ініціатор та організатор проведення в Авіньйоні театральних фестивалів (з 1947); багато років був дир. Театр насйональ попюлер у Парижі; … ВІЛКІНЗ (Wilkins)
Моріс Г'ю Фредерік, нар. 1916, англ. біохімік і біолог; професор Кінґз коледж у Лондоні; член Лондонського королівського товариства; дослідження молекулярної структури … ВІЛКС (Wilkes)
Чарлз, 1798-1877, америк. мореплавець, контр-адмірал; керівник першої америк. навколосвітньої подорожі - 1840 відкрив частину Антарктиди (Земля В.); першим довів, що Антарктида - … ВІЛКСА ЗЕМЛЯ частина Сх. Антарктиди, над Індійським о.; вкрита материковою кригою; вис. до 2000 м; наукові станції. ВІЛЛА у стародавньому Римі земельний маєток середньої величини (бл. 25-60 га), орієнтований на інтенсивне сільськогосподарське виробництво, засноване на праці рабів; з II ст. до н.е. також назва … ВІЛЛЕМСТАД адміністративний центр Нідерландських Антильських Островів, на пд. узбережжі острова Кюрасао, над Карибським м.; 130 тис. мшк.; нафтохіміч., корабельна промисловість; торговельний порт, … ВІЛСОН I
(Wilson)
Річард, 1713-82, англ. маляр, спершу портретист; від 1750-х - пейзажист; започаткував англ. школу малярства.
II
(Wilson)
Гаролд, 1916-95, брит. політик; 1963-76 гол. … ВІЛСОНА 14 ПУНКТІВ програма, оголошена 8 I 1918 президентом В.Т. Вілсоном; уточнювала умови миру і врегулювання міжнародних стосунків після I Світової війни; враховані на Версальській конференції (зокрема, … ВІЛЬГЕЛЬМ I (Willem I, правильно Віллем)
з оранської династії, перший король Нідерландів і вел. герцоґ Люксембурзький 1815-40, батько Вільгельма II; 1840 зрікся престолу. ВІЛЬГЕЛЬМ I ЗАВОЙОВНИК (William I the Conqueror)
бл. 1028-1087, король Англії з 1066; герцоґ Нормандії з 1035, 1066 напав на Англію, переміг Гарольда II під Гастінґсом і захопив англ. трон; після придушення … ВІЛЬГЕЛЬМ I ОРАНСЬКИЙ (Willem van Oranje, правильно Віллем)
зв. Мовчазним, 1533-84, граф Нассау, з 1544 герцоґ Оранський, батько Моріца Оранського; з 1572 вождь антиісп. повстання у Пн. Нідерландах і намісник … ВІЛЬГЕЛЬМ II I
(Willem II, правильно Віллем)
1792-1849, з оранської династії, король Нідерландів з 1840, син Вільгельма II, 1848 прийняв ліберальну Конституцію.
II
1859-1941, з династії … ВІЛЬГЕЛЬМ II ОРАНСЬКИЙ 1626-50, кн. Оранський, з 1647 намісник Республіки Сполучених Провінцій; 1648 уклав мир з Іспанією, яка визнала незалежність Нідерландів. ВІЛЬГЕЛЬМ III (Willem III, правильно Віллем)
1817-90, з оранської династії, король Нідерландів 1849-90, син Вільгельма II; 1862 запровадив парламентське правління, ліквідував рабство в голландській Зх. … ВІЛЬГЕЛЬМ III ОРАНСЬКИЙ 1650-1702, намісник (штадгоудер) Нідерландів з 1672 і король Англії, Шотландії та Ірландії з 1689; на англ. трон покликаний разом з дружиною Марією II після революції 1688-89 і детронізації … ВІЛЬГЕЛЬМ IV ОРАНСЬКИЙ 1711-51, граф Нассау, герцоґ Оранський; після повернення 1747 зайняв спадкову посаду намісника й командувача флотом і армією Республіки Сполучених Провінцій. ВІЛЬГЕЛЬМІНА (Wilhelmina) 1880-1962, з оранської династії, королева Голландії 1890-1948; зреклася на користь доньки Юліани. ВІЛЬГЕЛЬМСГАФЕН (Wilhelmshaven) м. в Німеччині (Нижня Саксонія), на Пн. м.; 90 тис. мшк.; порт привозу нафти (трубопроводи до Гамбурґа, Весселінґа, Рурського басейну); вел. нафтопереробний, хіміч. … ВІЛЬДЕ ІРИНА (псевдонім Дарини Дмитрівни Полотнюк)
1907-82, укр. письменниця, дочка педагога й письменника Д. Макогона; друкувалася з 1930; провідна тема - жінка у суспільстві й родині; новели; … ВІЛЬКИЦЬКИЙ БОРИС АНДРІЙОВИЧ 1895-1961, рос. гідрограф і географ, дослідник Арктики; 1913 відкрив Нову Землю; 1914-15 керував експедицією на 2 криголамах, яка вперше пройшла Пн.-Сх. проходом у зх. напрямку. ВІЛЬНІ МИСТЕЦТВА (artes liberales, артес лібералес) світські мистецтва, які викладали у школах стародавнього Риму і середньовічної Європи: ділилися на trivium = трівіум (граматика, риторика, діалектика) і … ВІЛЬНА ЄВРОПА/СВОБОДА радіостанція, дислокована від 1952 у Мюнхені, від 1994 у Празі; фінансується із бюджету США; В. Є. / С. передає програми болгарською, пол., румунською, словацькою, угорською, чеською, а … ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОЛЕТАРСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ літературне об'єднання в Україні; виникла у Харкові, 1926-28; виступала за свободу творчості, право на вільний вибір, модерні напрямки в літературі; дискусії з Гартом, Плугом; лідери: М. … ВІЛЬНЕ КОЗАЦТВО добровільні військові формування в Україні 1917-18; з X 1917 Генеральну раду В. к. очолював П. Скоропадський; 1918 брало участь у війні з більшовиками; розформоване наказом військового … ВІЛЬНЕ МІСТО КРАКІВ (неофіційна назва Краківська республіка)
несуверенний державний організм, що охоплював Краків і його найближчі околиці на лівому березі Вісли (бл. 1150 км2), утворений на Віденському … ВІЛЬНЕ МІСТО ҐДАНСЬК територія м. Ґданська, Жулав і околиць 1920-39, виділена згідно з Версальським договором; IX 1939 включене до Райху. ВІЛЬНЕР ВОЛОДИМИР БЕРТОЛЬДОВИЧ 1885-1952, укр. режисер; Київський укр. драматичний театр; постановки (Яблуневий полон, Вільний вітер); фільми (Беня Крік, Очі, які бачили); професор Київського театрального інституту. ВІЛЬНОМУЛЯРСТВО наднаціональний морально-етичний рух, комплекс засад і поглядів якого представляється за посередництвом символів, ритуалів (літургії) і катехізисів; особи, що належать до в., об'єднані … ВІЛЬНОМУЛЯРСТВО В УКРАЇНІ поширилося від середини XVIII ст., перша ложа заснована у Вишнівці на Волині 1742 пол. офіцерами, перша територіальна масонська організація в Україні - Волинська Провінційна Ложа (кінець … ВІЛЬНЮС столиця Литви, на р. Няріс; 584 тис. мшк.; міжнародний ярмарок сільськогосподарської продукції; промисловість: машинобудування, металообробна, електротехнічна, легка, харчова; залізничний … ВІЛЬНЮСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ заснований 1578 з єзуїтської колегії Стефаном Баторієм під назвою Віленська академія; після реформи, запропонованої Комісією народної освіти, 1780-97 був відкритий знову під назвою Гол. … ВІЛЬНЯНСЬК м. у Запорізькій обл., райцентр; 18 тис. мшк.; підприємства машинобудівної, харчової промисловості, виготовлення столового посуду і приборів (завод імені Т. Шевченка); залізничний вузол. … ВІЛЬХА дерево або кущ родини березових, поширене в пн. півкулі; в Україні 3 види, найпоширеніша в. клейка (в. чорна); росте у лісах, іноді утворює чисті насадження - вільшняки; деревина м'яка, іде … ВІЛЬШАНИК тип лісу, в якому переважає вільха, часто з ясенем та ялиною; переважно на підтоплених (заболочених) ґрунтах; у фітосоціології до в. зараховують чагарникові комплекси - переважно різні види … ВІЛЬШАНСЬКА УГОДА 1617 укладена між козацькою старшиною на чолі з П. Сагайдачним і Польщею в урочищі Суха Вільшанка на Київщині; скорочення козацького реєстру до 1 тис. осіб (остаточну кількість реєстровців мав … ВІЛЬШАНСЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ 1881-1917, укр. актор, режисер; театри Саксаганського, Садовського, Веселий жарт (Київ); ролі у виставах (Дві сім'ї, Жидівка-вихрестка); постановки у Руському театрі (Львів): Сватання на … ВІЛЬЯ (Villa)
Франсиско (зв. Панчо Вілья, псевдонім Доротео Аранґо), 1877-1923, керівник селянського партизанського руху в період мексиканської революції 1910-17; боровся до 1920; вбитий. ВІЛЬЯМЗ I
(Williams)
Теннессі (псевдонім Томаса Ланіра Вільямса), 1914-83, америк. письменник; психоаналітичні мелодрами, які поєднують натуралізм із поетичною символікою, пов'язані переважно з … ВІЛЮЙ р. в Росії (переважно в Якутії), найдовша (ліва) притока Лени; довж. 2650 км; на Середньосибірській вис.; в руслі численні пороги; гідроелектростанція.
| 