Ж, Ж дев'ята літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає приголосний звук ж; вимовляється же. ЖАБА НАЗЕМНА безхвості земноводні, розповсюджені в Європі; довж. бл. 8 см, пуголовка - бл. 17 см; спосіб життя нічний (вдень закопуються у землю). ЖАБИ родина безхвостих земноводних, водяться на всіх континентах, крім Антарктиди; 667 видів з голою шкірою, задні ноги набагато коротші за передні; напівводні або суходільні, зимують у ґрунті … ЖАБО декоративне оздоблення сорочки або блузки, переважно з мережива, пришпилене під шиєю. ЖАБОТИНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР 1880-1940, євр. громадський діяч, публіцист; родом з Одеси, кореспондент газет Одеський листок; Одеські новини, Світанок, Рос. відомості, співробітник журналів Євр. життя, Укр. життя; … ЖАБОТИНСЬКИЙ ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ нар. 1938, укр. спортсмен (важка атлетика); чемпіон Олімпійських ігор у важкій вазі 1964, 1968; чемпіон світу 1964, 1965, 1966, 1968; 17 світових рекордів. ЖАДЕЇТ мінерал з групи піроксенів; зелений або зелено-сірий, білий; використовується для виготовлення декоративних матеріалів, а в доісторичні часи - зброї і знарядь праці. ЖАЙВОРОНКОВІ родина співочих птахів; живуть у полях і деревних насадженнях на усій земній кулі; в Україні 9 видів; самці багатьох ж. відзначаються мелодійним співом. ЖАКЕТ 1. святковий (але не вечірній) чоловічий одяг з коміром із вилогами і довгими, обрізаними навскоси полами; доповненням ж. є смугасті штани; у вжитку з 2-ої полов. XIX ст.; 2. верхня частина … ЖАН нар. 1921, з династії Нассау, вел. герцоґ Люксембурзький з 1964. ЖАН БEЗСТРАШНИЙ 1371-1419, герцоґ Бурґундії з 1404; кeрівник бурґундської партії під час Столітньої війни; 1418 здобув Париж; убитий арманьяками. ЖАННА Д'АРК зв. Орлeанською Дівою, св., бл. 1412-31, франц. національна гeроїня пeріоду Столітньої війни; оxоплeна вірою у місію визволення Франції від англійців, на чолі нeвeликої армії витіснила їx … ЖАРКО НАДІЯ ВАСИЛІВНА (псевдонім Н.В. Жарченко)
1857-1929, укр. актриса; сестра Якова Ж.; театри Кропивницького, Старицького; ролі у виставах (Дай серцю волю..., Назар Стодоля). ЖАРКО ЯКІВ ВАСИЛЬОВИЧ (псевдонім Я.В. Жарченка)
1861-1933, укр. актор; брат Надії Ж.; театри Кропивницького, Саксаганського; ролі у виставах (Безталанна, Мартин Боруля). ЖАРОВ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ 1899-1981, рос. актор театру і кіно; працював у Малому театрі в Москві; ролі в екранізаціях літературних творів (Ведмідь, Гроза), побутових (Сільський детектив) та воєнних фільмах. ЖАРСЬКА МИХАЙЛИНА ІВАНІВНА 1891-1972, укр. актриса, співачка; Руський народний театр, Тернопільський укр. музично-драматичний; ролі у виставах (Крила, Галька, Циганська любов); спогади про О. Мишугу, Й. Стадника. ЖАСМИН кущ або витка рослина родини оливових, поширена в тропіках; бл. 200 видів; квітки білі, жовті або рожеві, запашні; ефірні олії використовують у косметиці; культивують як декоративний. ЖАСМИН САДОВИЙ декоративна рослина родини ломикаменевих, поширений в Євразії і Пд. Америці; квітки білі, запашні; в Україні відомі 5 видів, найпоширеніший ж. с. звичайний; з квіток ж. с. широколистого … ЖВАНЕЦЬКА ОБЛОГА 1653 облога військами Б. Хмельницького та кримського хана Іслам-Ґірея III табору пол. короля Яна II Казимира під м. Жванцем 11 (21) X - 5 (15) XII; блокада козацько-татарських військ, голод і … ЖВАНЕЦЬКИЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ нар. 1934, рос. письменник та актор естради; родом з України (Одеса), теп. у Москві; автор і виконавець популярних сатиричних монологів, у яких гострота етичної проблематики поєднується із … ЖДАНОВИЧ АНТІН ?-? (після 1660), укр. козацький діяч, дипломат; з 1649 полковник київський, 1650-53 дипломатичні місії до Туреччини та Речі Посполитої, 1654 командувач корпусу, надісланого Б. Хмельницьким … ЖДАХА (Ждаха-Смаглій)
Амвросій Андрійович, 1855-1927, укр. графік; оформлення книг (Чорна Рада П. Куліша, Кобзар Т. Шевченка, Козаки І. Липи), серія листівок з ілюстраціями та текстами укр. … ЖЕЗЛ символ найвищої влади (короля, ректора вищої школи), зазвичай у вигляді оздобленої палиці; відомий у стародавньому світі, з середніх віків - символ королівства; один з королівських … ЖЕЛІҐОВСЬКИЙ (Zeligowski)
Люціан, 1865-1947, пол. ген.; під час I Світової війни організатор і командир пол. дивізії в Росії; 1920 за наказом Ю. Пілсудського захопив Вільнюс і утворив т.зв. Центр. … ЖЕЛАТИН продукт (основний складник - глютелін), який одержують шляхом виварювання у воді костей, хрящів, риб'ячої луски, що містять колаген; використовується у виробництві фотоматеріалів, харчовій, … ЖЕЛЕВ ЖЕЛЮ нар. 1935, болгарський політик; 1989-90 очолював антикомуністичний Союз демократичних сил; 1990-97 президент. ЖЕЛЕЗНЯК ОМЕЛЯН САВЕЛІЙОВИЧ 1909-63, укр. художник кераміки; глиняні іграшки, сповнені ліричності та тонкого гумору статуетки і жанрові композиції (Зажурився чумачина). ЖЕЛЕНСЬКИЙ ТАДЕУШ (Zelenski)
(псевдонім Бой), 1874-1941, пол. літературний і театральний критик, публіцист; після 1939 - професор Львівського унів.; нариси про франц. і пол. літературу, сатиричні вірші і … ЖЕЛЯБОВ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ 1851-81, діяч революційного народництва в Росії та Україні; у 70-х учасник київської Громади; з 1879 член Землі і волі, після її розколу один з керівників Народної волі; співорганізатор … ЖЕНЕ (Genet)
Жан, 1910-86, франц. письменник; автобіографічні твори про брутальний образ злочинного світу; драми (Служниці, Балкон), романи (Диво троянди), мемуари (Щоденник злодія). ЖЕНЕВА I
м. у Пд.-Зх. Швейцарії, на узбережжі Женевського оз. та р. Рона, адміністративний центр кантону Ж.; міська агломерація 393 тис. мшк.; штаб-квартира Європ. Бюро ООН, Міжнародного … ЖЕНЕВСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1954 У СПРАВІ ІНДОКИТАЮ конференція за участю Франції, Великої Британії, США, Китаю та СРСР, а також Демократичної Республіки В'єтнам, Пд. В'єтнаму, Камбоджі та Лаосу; заявила про незалежність держав півостр. … ЖЕНЕВСЬКЕ ОЗЕРО у Швейцарії та Франції, у міжгірській западині між Альпами та г. Юра; 582 км2, гл. до 310 м; протікає р. Рона; судноплавне; на Ж. оз. - численні осередки туризму й відпочинку, курорти; … ЖЕНТИЦЯ сироватка з овечого молока. ЖЕНЬШЕНЬ рослина родини аролієвих, поширена в Сх. Азії; листки п'ятипальчасті, квітки дрібні, плід - червона ягода; корінь товстий, розгалужений, використовують в медицині; в Китаї та Кореї вважають … ЖЕРІКО (Gericault)
Теодор, 1791-1824, франц. живописець і графік; представник романтизму; сповнені динаміки й експресії батальні сцени; зображення коней; Пліт Медузи. ЖЕРДИНА спортивне приладдя для легкоатлетичних змагань - стрибків із жердиною; переможець визначається за заліком найбільшої висоти (подолання планки із 3 спроб). ЖЕРЛАШ ДЕ ҐОМРІ (Gerlache de Gomery)
Адрієн де, 1866-1934, бельгійський мореплавець, полярний дослідник; 1897-99 керував експедицією на кораблі Бельґіка до Антарктики (перша зимівля), з участю Р. … ЖЕРОМСЬКИЙ (Zeromski)
Стефан, 1864-1925, пол. письменник; 1924 - засновник відділення пол. ПЕН-клубу; один з найвидатніших пол. прозаїків, громадський діяч; в оповіданнях і повістях виразив гострий … ЖЕРТВА найстаріший і найпоширеніший, поруч з молитвою, акт релігійного культу, що полягає у складенні божеству дарів з метою подяки, вибачення; гол. виконавцем ж. є жрець. ЖЖЕНОВ ГЕОРГІЙ СТЕПАНОВИЧ нар. 1915, рос. актор театру і кіно; з кінця 30-х до 50-х у концтаборах; Театр імені Мосради; ролі в побутових (Людина, яку я люблю, Мічений атом), воєнних, пригодницьких і детективних … ЖИВЕЦЬ відрізана частина пагона або кореня, листок (або його частина), які використовують для вегетативного розмноження рослин; також корінь буряка, цибулі та ін. для отримання насінників; … ЖИВКОВ ТОДОР 1911-98, болгарський комуністичний лідер; з 1954 очолював комуністичну партію Болгарії; 1962-71 прем'єр-міністр, потім гол. Державної ради; 1989 звільнений з посад; 1994 засуджений до 7 … ЖИВЛЕННЯ засвоєння організмом поживних речовин із довколишнього середовища і отримання з них сполук, необхідних для розвитку організму і забезпечення енергією; типи ж.: автотрофне і гетеротрофне. ЖИВОКІСТ багаторічна рослина родини шорстколистих, поширена в Європі; вся покрита шорсткими волосинками; квітки пурпурно-фіолетові; росте на вологих луках і берегах водойм; лікарська рослина. ЖИВОПИС основний вид образотворчого мистецтва, сутність якого полягає у використанні лінії та кольору на площині; в залежності від призначення й масштабу поділяється на: монументальний, станковий, … ЖИВОРОДІННЯ форма відтворення потомства, під час якої увесь розвиток зародка проходить в організмі матері (від неї зародок одержує поживні речовини); притаманне ссавцям (за винятком качконоса і єхидни). ЖИВОРОДНІ РОСЛИНИ рослини, які утворюють молоді рослинки (напр., на кінцях листків), що потім опадають і вкорінюються (як-от, рослини манґрових лісів). ЖИД (Gide)
Андре, 1869-1951, франц. письменник; у романах проголошував крайній індивідуалізм, протистояння традиційно визнаним моральним нормам (Підземелля Ватикану, Фальшивомонетники); … ЖИДАЧІВ м. у Львівській обл., райцентр; 12 тис. мшк.; найбільший в Україні паперово-картонний комбінат, підприємства харчової промисловості. Літописні згадки з 1164, маґдебурзьке право з 1393. ЖИДИЧИН с. Ківерцівського району Волинської обл., на р. Стирі (притока Прип'яті, басейн Дніпра); неподалік Жидичинський монастир (XIII ст., до комплексу входять Миколаївська церква, 1723, дзвіниця … ЖИДЯТА ЛУКА ?-1059, монах-книжник, перший відомий проповідник Київської Русі; новгородський єпископ; 1054-57 інтернований у Києві, де створив морально-етичний трактат Повчання архієпископа Луки до … ЖИЖКА (Zizka)
Ян, бл. 1360-1424, чеський національний герой; з 1420 вождь таборитів (гуситські війни); відбив кілька наступів Сиґізмунда Люксембурзького на Чехію. ЖИЛІС-ҐАРА (Zylis-Gara)
Тереза, нар. 1930, пол. співачка (сопрано); від 1962 за кордоном; виступи в Метрополітен-опера в Нью-Йорку, Ла Скала в Мілані, Ковент Ґарден в Лондоні; репертуар: твори Ф. … ЖИЛА плоске або дуже видовжене тіло в земній корі, утворене пізніше за навколишні гірські породи; форма залягання деяких магматичних гірських порід, руд металів. ЖИЛЕНКО ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА нар. 1941, укр. поетеса, дружина В. Дрозда; лірична героїня Ж. - сучасна інтелектуальна особистість; твори для дітей; збірки Соло на сольфі, Ярмарок чудес, Останній вуличний шарманщик; … ЖИЛЬСОН (Gilson)
Етьєн, 1884-1978, франц. філософ, один з гол. представників неотомізму, досліджував середньовічну філософію. ЖИМОЛОСТЬ кущ або витка рослина пн. півкулі; в Україні 3 види, найпоширеніша ж. пухнаста - росте в лісах і чагарниках Карпат, Прикарпаття, Зх. Полісся; деякі види вирощують як декоративні, зокрема ж. … ЖИРАРДО (Girardot)
Анні, нар. 1931, франц. актриса; ролі в побутових (Три кімнати на Мангеттені, Доктор Франсуаза Ґаян), політичних (В Сантяґо падає дощ) фільмах і комедіях (Стара діва). ЖИРАФОВІ родина африк. ссавців з ряду парнокопитних; 2 види і багато підвидів із дуже довгою шиєю; савани заселяють ж. (вис. у холці 2,7-3,3 м, голова на вис. 4,5-5,8 м), у лісах живуть окапі; … ЖИРИ триефіри гліцерину та жирних кислот, належать до ліпідів; натуральні ж. є сумішшю багатьох різних триацилгліцератів; складні ефіри жирних ненасичених кислот мають рідку консистенцію (різні … ЖИРИ ТВАРИННІ текучі ж. т. з характерним для них вмістом ненасичених жирних кислот; найважливіші: риб'ячий жир, олеомаргарин, кістковий та ін. ЖИРКО ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА нар. 1968, укр. спортсменка (баскетбол); олімпійська чемпіонка 1992, чемпіонка Європи 1991. ЖИРМУНСЬКИЙ ВІКТОР МАКСИМОВИЧ 1891-1971, рос. літературознавець та лінгвіст; професор Ленінградського унів., член АН СРСР; представник рос. школи формалістів; праці з теорії та історії літератури, загального та … ЖИРНІ КИСЛОТИ насичені та ненасичені аліфатичні карбоксильні кислоти, які входять до складу ліпідів; ненасичені ж. к. можуть синтезуватися винятково рослинами; тварини і людина повинні одержувати … ЖИРО письмове свідчення на зворотній стороні векселя чи чека, яким підтверджується перенесення права власності на ін. особу. ЖИРОВІ КЛІТИНИ клітини власне сполучної тканини; в численних вакуолях їхньої цитоплазми міститься багато активних речовин, напр., гепарин, гормони - гістамін і серотонін; беруть участь в алергічних … ЖИРОВА ТКАНИНА різновид сполучної тканини, складається з клітин, майже цілковито заповнених жиром; енергетична комора, захищає від травм і втрат тепла. ЖИРОДУ (Giraudoux)
Жан, 1882-1944, франц. письменник; п'єси моральної проблематики, переважно з використанням міфологічних і біблійних сюжетів (Троянської війни не буде, Електра); романи … ЖИРОНДИСТИ політичне угруповання періоду франц. революції 1789-99, переважно з депутатів із Жиронди (звідки й назва); спочатку прихильники конституційної монархії, 1792 - в уряді, розпочали війну з … ЖИСКАР Д'EСТEН (Giscard d'Estaing)
Валeрі, нар. 1926, франц. політик; 1962-66 і 1969-74 міністр фінансів і eкономіки; 1966-73 гол. Національної фeдeрації нeзалeжниx рeспубліканців (з 1977 … ЖИТЕЦЬКИЙ ПАВЛО ГНАТОВИЧ 1836-1911, укр. учений-мовознавець, лексикограф, педагог, громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької АН, член НТШ; започаткував і розвинув новий напрямок - історію укр. літературної … ЖИТО одно, дво-, рідше багаторічна трав'яниста рослина родини злакових, походить із Азії, зернова культура; у Пн. та Центр. Європі переважно вирощують ж. культурне, або посівне, озиму і яру … ЖИТТЯ динамічний стан організму, який полягає у неперервності процесів обміну матерією та енергією із зовнішнім середовищем; прояви ж.: харчування, дихання, виділення, збудливість, рух, … ЖМАЙЛО МАРКО ?-?, гетьман укр. реєстрового козацтва, учасник Хотинської війни (1621), провідник козацького повстання 1625, яке закінчилося укладенням Куруківської угоди. ЖМЕРИНКА м. у Вінницькій обл., райцентр; 43 тис. мшк.; засноване як залізнична станція у 1865, статус міста з 1903; підприємства машинобудівної, легкої, харчової промисловості; вел. залізничний … ЖОВКВА м. у Львівській обл., райцентр, на р. Свипі (притока Рати, басейн Зх. Бугу); 13 тис. мшк.; залізнично-шосейний вузол; центр народних промислів (різьблення по дереву, ткацтво, живопис); … ЖОВНИНСЬКА БИТВА 1638 поразка козацьких військ від пол. загонів С. Потоцького та Є. Вишневецького під час повстання Я. Острянина і Д. Гуні; відбулася 31 V-10 VI (10-20 VI) біля м. Жовнина на Черкащині. ЖОВТІ ВОДИ I
м. у Дніпропетровській обл., 60 тис. мшк.; підприємства залізорудної, машинобудівної, легкої, харчової промисловості; видобуток та збагачення руди урану.
II
болотяні верхів'я р. … ЖОВТЕ МОРЕ частина Тихого о., між Китаєм і Кореєю; 417 тис. км2; гл. до 106 м; охоплює Зх.-Китайську зат.; високі припливи; впадають р.: Хуанхе, Ялуцзян; рибальство; порти: Цинтао, Тьєньцинь, Талянь, … ЖОВТЕЦЬ поширена на всій земній кулі рослина; бл. 400 видів; квітки жовті або білі; росте на полях, луках, в заростях і біля води; в Україні 35 видів; найпоширеніші ж. їдкий (куряча сліпота), ж. … ЖОВТНЕВА ПОЛІТИЧНА КРИЗА 1956 В ПОЛЬЩІ кульмінаційний період політичних, суспільних і економічних змін, пов'язаних із кризою системи диктатури в комуністичних державах після смерті Сталіна (1953); їй передували пом'якшення … ЖОВТОЗІЛЛЯ трав'яниста рослина, кущ або дерево родини складноцвітих; в Україні найпоширеніші ж. звичайне, ж. весняне і ж. лучне - бур'яни; деякі види декоративні, кімнатні або квітникові, напр., ж. … ЖОВТОЗЕМІ ҐРУНТИ ґрунти, що утворилися переважно з глин або пилових форм; зараховують до бурих ґрунтів. ЖОВТОК запасні поживні речовини, що нагромаджуються в яйцеклітині, споживаються при розвитку зародка. ЖОВТЯНИЦЯ хворобливий стан організму, при якому шкіра і слизові оболонки внаслідок підвищеного вмісту в крові й тканинах жовчного пігменту забарвлюються в жовтий колір. ЖОВЧ травний сік, продукується печінкою хребетних тварин; до складу ж. входять: жовчні кислоти і пігменти, мінеральні солі, холестерин, лецитин, жирні кислоти; відіграє важливу роль у процесі … ЖОВЧНІ КИСЛОТИ органічні стероїдні сполуки; утворюються в печінці з холестерину; містяться в жовчі; натрієві солі ж.к. беруть участь у перетравленні жирів, полегшують всмоктування жирних кислот та … ЖОВЧНИЙ МІХУР орган, що входить до складу жовчних шляхів (система проток, у яких збирається виділена печінкою жовч і які проводять її до дванадцятипалої кишки); накопичувач жовчі; в людини довж. бл. 10 … ЖОГОЛЬ ЛЮДМИЛА ЄВГЕНІВНА нар. 1930, укр. художниця тканин, мистецтвознавець; вибивні драпірувальні тканини, верети, сюжетно-тематичні гобелени та панно в техніці батик (для оформлення інтер'єрів), книги і статті … ЖОЗEФІНА ДE БОАРНE 1763-1814, з 1796 дружина Наполeона Бонапарта, 1804-09 імпeратриця Франції; 1809 розлучeна. ЖОКЕЙ професійний наїзник на кінних перегонах. ЖОЛІО-КЮРІ подружжя франц. фізиків та радіохіміків; Ірен, 1897-1956, дочка П. Кюрі та М. Склодовської-Кюрі, й Фредерік, 1900-58; 1934 відкрили та досліджували явище штучної та позитронної … ЖОЛОБ ОКЕАНІЧНИЙ вузьке, продовгувате заглиблення в дні океану, зі стрімкими схилами і плоским дном; тягнеться вздовж острівних дуг (напр., Алеутський жолоб) або поблизу гористого узбережжя континентів … ЖОЛТОВСЬКИЙ ПАВЛО МИКОЛАЙОВИЧ 1904-86, укр. історик мистецтва; монографії Художнє литво на Україні XVII-XVIII ст., Художнє життя на Україні XVI-XVIII ст. ЖОЛУДЬ плід дуба, яйцеподібний горішок з капелюшком; використовується як корм для тварин; смажений ж. - сурогат кави. ЖОМ відхід цукробурякового виробництва; ж. спресований, заквашений або висушений, мелясоподібний тощо є цінною складовою частиною кормів для свиней та вел. рогатої худоби. ЖОРEС (Jaures)
Жан Леон, 1859-1914, франц. соціалістичний діяч; засновник і видавeць Юманіте, співзасновник франц. секції Робітничого Інтернаціоналу, один з кeрівників II Інтeрнаціоналу; вбитий … ЖОРЖЕТ щільна прозора шовкова, бавовняна або вовняна тканина з пряжі, міцно скрученої в різних напрямках, з матовою, ледь зморшкуватою поверхнею. ЖОРНА стародавній пристрій для мелення зерна на борошно, який складається з 2 допасованих круглих каменів, нижнього нерухомого і верхнього рухомого. ЖОСТІР тернистий кущ родини жостерових, вис. до 3 м, поширений в зоні помірного клімату; листки еліптичні, квітки дрібні, зеленкуваті; плоди чорні; росте в лісах, на схилах гір; ж. проносний - … ЖОФРУА СЕНТ-ІЛЕР (Geoffroy Saint-Hilaire)
Етьєн, 1772-1844, франц. природознавець; професор Музею історії природничих наук в Парижі і Сорбонні; член франц. АН; дослідження з порівняльної анатомії на … ЖУАН I ВЕЛИКИЙ 1357-1433, засновник династії Авіс, король Португалії з 1385, нешлюбний син Педро I; вел. магістр ордену Авіс; 1385 переміг кастилійців під Алжубарротою; за його панування почалася морська … ЖУЖЕЛИЦІ назва родини переважно тропічних жуків; бл. 1,3 тис. видів; мають 2 пари крилець, 1 пара вкорочена та затверділа; на кінці черевця характерні анальні залози, що виділяють захисну рідину; … ЖУЙНІ ПАРНОКОПИТНІ підряд ссавців ряду парнокопитних, мають шлунок з 4 відділів (рубець, сітка, книжка, сичуг); бл. 180 видів об'єднані у 6 родин: оленцеві, кабаргові, оленеві, жирафові, вилорогові, … ЖУК АНДРІЙ 1880-1968, укр. громадсько-політичний діяч, публіцист, кооператор; з 1905 один з лідерів Укр. соціал-демократичної робітничої партії; ініціатор створення Союзу визволення України (1914-18), … ЖУК КОЛОРАДСЬКИЙ жук, дуже небезпечний шкідник - личинки живляться картоплею; довж. бл. 1 см; перенесений до Європи з Пн. Америки у 2-й полов. XIX ст. ЖУК МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ 1883-1964, укр. графік, маляр і поет; станковий живопис, книжкова графіка, кераміка; графічні портрети укр. літераторів та митців (М. Коцюбинського, В. Чумака, Г. Нарбута); оповідання, … ЖУК-ГРОБАР назва вел. жуків (бл. 65 видів), які живляться послідом чи закопують фекалії дрібних тварин у землю як поживу для личинок. ЖУК-КОРОЇД родина жуків; бл. 4 тис. видів, поширені повсюдно; довж. 0,6-13 мм; живе під корою дерев, прогризаючи систему ходів (дорослі особини та личинки); небезпечні лісові шкідники; нищать ялину, … ЖУК-ОЛЕНЬ найбільший із жуків, що трапляються в Україні; довж. бл. 8 см; самці мають сильні верхні щелепи, які за формою нагадують оленячі роги (звідси назва); охороняється. ЖУК-ХЛІБНЕ ТОЧИЛО довж. тіла бл. 23 мм; личинки живляться, м. ін., борошном (звідси назва); шкідливий. ЖУКИ комахи, у яких перша пара крил, що перетворилася на жорсткі надкрильця, захищає другу пару крилець - літальну; бл. 500 тис. видів, заселяють усю сушу і прісні водоймища; багато шкідників. ЖУКОВ ГЕОРГІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ 1896-1974, рад. маршал, чотирикратний Герой Рад. Союзу (1939, 1944, 1945, 1956); учасник боїв на р. Халхін-Ґол (1939); у роки II Світової війни перший заступник Верховного … ЖУКОВСЬКИЙ АРКАДІЙ нар. 1922, укр. історик, громадський діяч; гол. Союзу укр. студентських товариств в Австрії, генеральний секретар Укр. академічного товариства в Парижі; член Славістичного інституту в … ЖУКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ 1783-1852, рос. поет; один із перших рос. романтиків; любовна та пейзажна лірика, балади, елегії; переклади романтичної та античної поезії. ЖУЛАВСЬКИЙ (Zulawski)
Єжи, 1874-1915, пол. письменник, альпініст; лірика, п'єси, роман-трилогія у жанрі фантастики (На срібній планеті, Переможець, Стара Земля), новели, есе, переклади. ЖУЛКЕВСЬКИЙ (Zolkiewski, Жолкевський)
Станіслав, 1547-1620, польний коронний гетьман з 1588, київський воєвода з 1608, вел. гетьман і канцлер з 1618; 1596 придушив козацьке повстання С. Наливайка, … ЖУО (Jouhaux)
Леон, 1879-1954, франц. соціалістичний профспілковий кeрівник; з 1909 гeнeральний сeкрeтар Всeсвітньої конфeдeрації праці (ВКП), з якої вийшов 1947; 1919 співтворeць Міжнародної … ЖУПА в давній Польщі королівське гірниче підприємство (сіль, руди); краківські ж. - гол. копальні солі у Величці та Бохні (від середини XIII ст.); руські ж. - солеварні на Червоній Русі (від … ЖУПАН укр. народний верхній чоловічий або жіночий одяг до п'ят. У XVII-XVIII ст. частина святкового костюма заможної козацької старшини, шляхти та міщан, пізніше набув поширення серед селян. Шили … ЖУПАНЧИЧ (Zupanziz)
Отон, 1878-1949, словенський письменник; представник модернізму; медитативна, інтимна, патріотична лірика; історична трагедія, вірші для дітей; переклади. ЖУРАВЛІ група вел. птахів з ряду журавлеподібних, заселяють болотяні землі Євразії та Африки; 199 видів; дихальне горло утворює петлю (резонатор), що дозволяє їм видавати характерний трубний звук … ЖУРАВЛЕПОДІБНІ родина вел. водно-болотяних і степових птахів; 132 види, поширені на всіх континентах; літають слабо, деякі зовсім не літають; прихований спосіб життя, часом нічний; білий ж., степовий ж., … ЖУРАВЛИНА вічнозелений кущ родини брусничних; росте на болотах і у вологих лісах пн. півкулі; в Україні - на Поліссі; листки дрібні, зимостійкі, квітки рожеві, плід - червона кисла їстівна ягода. ЖУРБА ГАЛИНА (псевдонім Галини Маврикіївни Домбровської)
1888-1979, укр. письменниця; в еміграції з 20-х; оповідання, повісті, нариси, п'єси, поетичні твори з життя села; вплив модернізму, творчості … ЖУРНАЛ періодичне (щотижневе, щомісячне, щоквартальне тощо) видання найрізноманітнішої тематики (ск., політичне, жіночої проблематики), зазвичай багато ілюстроване; перші ж. в Україні з'явилися …
| 